27 липня 2017, четвер

Папа римський зіграв на руку Путіну

Результатом зустрічі Франциска і Кирила стала заява, яку не можна назвати інакше, як проросійською

Оригінал тексту опублікований на Bloomberg View. Інші колонки Bloomberg View за посиланням: http://www.bloombergview.com Російські державні медіа висвітлювали першу зустріч папи Франциска і патріарха Кирила як подію історичного масштабу. Новинне агентство ТАСС навіть вело трансляцію. Але цінність зустрічі полягала не в релігійному прориві: папа
коментувати
Результатом зустрічі Франциска і Кирила стала заява, яку не можна назвати інакше, як проросійською

Оригінал тексту опублікований на Bloomberg View. Інші колонки Bloomberg View за посиланням: http://www.bloombergview.com

Російські державні медіа висвітлювали першу зустріч папи Франциска і патріарха Кирила як подію історичного масштабу. Новинне агентство ТАСС навіть вело трансляцію. Але цінність зустрічі полягала не в релігійному прориві: папа римський зіграв роль у пропагандистському гамбіті Кремля (ймовірно, мимоволі).

Католицька і східно-православна церкви пішли різними шляхами після Великого розколу в 1054 році, причиною якого послужили деякі теологічні і духовні відмінності. Сьогодні віруючих обох церков не так вже й цікавить, чи походить Святий дух тільки від Отця (як вчить православ'я) або від Отця і Сина (так вважають католики). Предметом спору є також існування чистилища (католики в нього вірять, православні – ні), але це питання не заважає церквам визнавати одна одну офіційними представниками християнської традиції, а інколи навіть проводити заходи, в яких беруть участь представники обох гілок.

Каменем спотикання між православ'ям і католицизмом, як і 1000 років тому, є питання папської першості. Католики вважають папу римського сувереном, тоді як православні вважають, що він повинен бути «першим серед рівних» без влади над усім інститутом церкви.

Зустріч між папою Франциском і патріархом Кирилом на нейтральній території в Гавані готувалася два роки, але навіть не запустила процес розв'язання цієї проблеми, що приводила до розбірок між церквами і робила неможливими зустрічі раніше. Ця зустріч відбулася лише тому, що у 2013 році папа Франциск зустрівся з Варфоломієм І, патріархом Константинополя і «першим серед рівних» Східної православної церкви. Патріарху Кирилу, який володіє у східній гілці християнства найбільшою реальною владою, стало дедалі складніше пояснювати ухилення від зустрічі з папою, що свого часу успішно робив його попередник Олексій II.

Незрозуміло, що від «історичної» зустрічі отримала католицька церква

Але важливіше те, що проведення зустрічі хотів Володимир Путін, який підійшов до перетворення православ'я в загальнодержавну релігію ближче, ніж хтось інший з російських правителів з часів царів. «Зустріч патріарха з папою потрібна Путіну зараз більше, ніж раніше, - пише Олександр Баунов з Московського центру Карнегі. - Політичний Захід відверто ворожий Росії і йому особисто. Тим важливіше показати, що традиційний релігійний Захід їм ворожий менше». Цю відсутність ворожості особливості потрібно було продемонструвати на двох конкретних темах: Україні та Сирії. Дивно, але у спільній заяві, опублікованій після зустрічі в Гавані, папа Франциск, здається, пристав на позицію російського патріарха.

У Сирії, заявили церковні ієрархи, важливо припинити утиски християн і укласти мир під наглядом міжнародної спільноти. Звичайно ж, про роль Росії в цьому конфлікті не згадується, а «сирійська» частина заяви має такий вигляд, наче писали її в московському МЗС: лицемірний тон, що змахує на російську «гібридну дипломатію», а не християнське благочестя.

Українська частина заяви вийшла настільки проросійською, що багатьом українцям було складно її сприйняти. «Папа явно писав під диктовку Кирила і ФСБ», - зазначив український політик-націоналіст Олександр Доній.

Україна була головним предметом суперечок між церквами. Москва вважає її канонічно своєю територією і підозрює Ватикан у посяганні на неї через Українську Греко-католицьку Церкву (УГКЦ) на заході країни. У спільній заяві зазначається: «Метод «уніатизму», тобто переходу однієї общини в єдність з іншою шляхом її відриву від своєї церкви, не веде до відновлення єдності». Однак громади, які виникли таким чином, «мають право існувати і робити все необхідне для задоволення духовних потреб своїх вірних, прагнучи до миру з сусідами».

Попри те, що католицька церква вже давно називала уніатизм глухим кутом, це можна прочитати, як поступку з боку Франциска і обіцянку не розширювати греко-католицьку церкву. Православні України, звичайно, поділені між Київським та Московським патріархатами, але вони повинні, згідно з текстом заяви, об'єднатися на базі чинних канонічних норм» - уподобане Москвою формулювання.

Те, що ретельно прописаний текст є проросійським, підтверджує наступний абзац, у якому конфлікт в Україні описується так, немов РФ не має до нього ніякого відношення: «Ми сумуємо про протистояння в Україні, яке забрало вже безліч життів, що заподіяло незліченні страждання мирним жителям, ввергнувши суспільство в глибоку економічну і гуманітарну кризу. Закликаємо всі сторони конфлікту до розсудливості, солідарності та діяльної миротворчості. Закликаємо наші церкви в Україні працювати для досягнення суспільної злагоди, утримуватися від участі у протиборстві і не підтримувати подальший розвиток конфлікту».

Все це не було б проблемою, якби РПЦ не була вірним прихильником російської влади. Підписавши заяву, папа Франциск, по суті, визнав її незалежною інституцією, а не рукою путінського держави і стовпом «консервативного» режиму, який Путін, за його власними словами, посилює в державі. Це дипломатичний успіх, за який Путіну слід подякувати патріарху. Іван Павло ІІ, польський папа, який безуспішно намагався організувати поїздку в Москву після падіння комунізму і отримав відмову з політичних міркувань, замаскованих різкими випадами проти католицизму, не пішов би на такі поступки, як Франциск.

У нинішнього папи римського репутація миротворця, але компроміси і поступки виправдані лише в тому разі, коли від них виграють обидві сторони. Незрозуміло, що від «історичної» зустрічі отримала католицька церква.

У спільній заяві сказано, що церкви «сумують про втрату єдності, що стала наслідком людської слабкості і гріховності», і підкреслюється жага об'єднання, але не робиться нічого, щоб подолати суперечності, що розділяють церкви ось уже тисячу років. Повне об'єднання залишається за межами можливого. Не згадуються ніякі практичні кроки, приміром, об'єднання календарів свят. Зустріч не змінить ситуацію для християн на Близькому Сході, як і для рядових членів обох церков.

Єдине, чого домігся папа Франциск – це дипломатичний успіх путінського «консерватизму», який російський президент використає для солідаризації з праворадикалами і радикальними релігійними групами по всьому світу.

Можливо, Франциск цього не усвідомлює, але можна з упевненістю сказати, що Кирило і його покровитель у Кремлі домагалися від зустрічі саме такого результату.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Леоніда Бершидського на Bloomberg View. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.