10 грудня 2016, субота

Міст до Криму та путінські амбіції

коментувати
Керченський міст стане пам'яткою проекту відродження СРСР і неприємним відлунням проекту, який почали, але не змогли закінчити нацисти

Оригінал тексту опублікований на Bloomberg View. Інші колонки Bloomberg View за посиланням: http://www.bloombergview.com

Російську анексію Криму планують консумувати 19-кілометровим мостом, який має з'єднати Краснодарську область Росії з кримським містом Керч. Перша опора моста була закінчена цього місяця та стала символічним початком фінальної фази проекту, який багато в чому пояснює, як насправді функціонує путінська Росія – і як Росія функціонувала століттями, досягаючи несподіваних результатів завдяки хаотичним, непродуманим діям.

Першими міст через Керченську протоку спробували побудувати нацисти 1943 року, створюючи інфраструктуру для вторгнення в Радянський Союз. Особистий архітектор і довірений міністр Гітлера Альберт Шпеєр розробив і схвалив плани, та будівництво стартувало саме в той момент, коли радянські війська почали контрнаступ. Німці розбомбили те, що встигли побудувати, щоб СРСР не зміг цим скористатися. Ради закінчили міст у 1944-му, але він був тимчасовим, на дерев'яних опорах, і обвалився в 1945 році через льодохід.

Саме відтоді обговорювалася ідея будівництва постійного мосту. Довгі черги на пором до Керчі показували, що потреба в залізничному і автомобільному сполученні вкрай висока. Росія та Україна домовилися побудувати міст у 2008-му, але дорогий проект продовжував простоювати. Угоду, досягнуту за місяць до початку Революції гідності, було анульовано новою київською владою після анексії Криму.

Але для Москви проект став необхідністю. Вода, газові труби, залізниці та шосе – все це в Криму залежало від України. Через що незабаром почалися проблеми, оскільки українці та проукраїнські активісти серед кримських татар влаштували блокаду поставок у Крим і підірвали лінії електропередачі на кордоні з Кримом – все за мовчазної згоди Києва. До того ж кримська економіка, залежна від туризму, постраждала через відсутність українських відпочивальників і нездатність росіян дістатися півострова.

Міст будується без жодного уявлення про реалістичні терміни та під орудою приятеля Путіна

Тому російська влада поспіхом взялася за створення мосту. 384-мільярдний тендер, традиційно для РФ, виграла компанія Аркадія Ротенберга, колишнього путінського спаринг-партнера із дзюдо – усього за два тижні після того, як Крим провів свій фейковий референдум про приєднання до Росії в березні 2014 року. Фірма була частиною Стройгазмонтажа, групи компаній, що спеціалізується на створенні газо- та нафтопроводів – бізнес, який зробив Ротенберга мільярдером.

Все це виглядало смішно. Стройгазмонтаж ніколи не будував мостів. Навіть більше, в січні 2015-го уряд скоротив бюджет на будівництво до 212,5 млрд рублів – ціни на нафту впали, і доводилося економити навіть на найбільш політично значущих проектах. Дедлайн, якого хотів Путін і який встановив уряд – грудень 2018 року, – здавався нереальним. За нормальних умов тільки дизайн і геологічні дослідження (на дні Керченської протоки є тектонічний розлом) вимагали б кількох років.

Українці назвали проект мосту фантазією або способом для освоєння державних грошей Ротенбергом. «Там неможливо побудувати міст, – зазначив Роман Безсмертний, член Тристоронньої контактної групи, що опікується переговорами щодо Донбасу, в березні 2016. – Росіяни вбиватимуть ці палі десятиліттями. Єдиний, у кого був реалістичний план будівництва цього мосту – німецький міністр Альберт Шпеєр».

Проте Ротенберг взявся за справу. В інтерв'ю щоденному виданню Комерсант він сказав, що Керченський міст буде його останнім великим проектом, чимось, чим він хоче запам'ятатися; він навіть не намагатиметься на ньому заробити. Через делікатну природу проекту – це, зрештою, речовий доказ того, що Росію турбує доля Криму і його жителів – Путін мав бути впевненим у тому, що його старий друг зможе виконати дані обіцянки. Він також публічно дав зрозуміти, що Ротенберг нестиме відповідальність за проект. Фотографуючись із будівельниками на острові Тузла, президент кепкував з мільярдера: «Іди-но сюди, Аркадію, не ховайся. Якщо щось піде не так, ти будеш винен».

У лютому російський уряд схвалив остаточний дизайн, який Ротенберг здебільшого віддав на аутсорс – і новий кошторис, скорочений до 211,9 млрд рублів. Над ним працювало до 800 інженерів і технічних експертів, у радянській традиції гонитви в прагненні вкластися в політично мотивований дедлайн.

На відеопрезентації дизайн виглядає чудово, але тут Ротенберг вліз в штани не за розміром. Нічого подібного цьому мосту – найдовшому в Росії та, можливо, найдовшому мосту, який сполучає залізницю і шосе, в Європі – ще не було побудовано. Дно Керченської протоки вкрите 50-метровим шаром мулу. Дизайн базується на припущенні, що кожна з 595 опор мосту буде міцно стояти на порожніх трубах, забурених у морське дно під мулом. 70-80-метрові палі мають розташовуватися під кутом до дна, щоб їх було менше. Оскільки їх доведеться зварювати з коротших труб – жодна російська фабрика не може виготовити труби потрібної довжини і жоден транспорт не в змозі доставити такі труби на місце, – технічні складнощі, які чекають на будівельників, здаються непереборними. Ба більше, Ротенберг, потрапив через зв'язки з Путіним в санкційний список Заходу, не зміг придбати достатньої кількості забивних машин, вироблених не в Росії.

Наприкінці березня Ротенберг залучив єдину компанію в Росії, яка могла спробувати втілити цей дизайн: Мостотрест. Ця радянська інституція, заснована 1930 року, побудувала питому частину складних російських мостів; і вона не під санкціями, отже, може придбати необхідне обладнання. Приватизована працівниками в 1990-х компанія не змогла впоратися з борговим тягарем, і минулого року 94% її акцій були консолідовані пенсійним фондом, яким володіє державна залізнична монополія.

Зараз більшу частину робіт з будівництва моста має виконати Мостотрест. Як розповів мені колишній високопоставлений співробітник Мостотреста, це історія життя компанії – її постійно залучають на останньому етапі проекту переможці тендерів, коли усвідомлюють, що вони можуть витратити або вкрасти гроші, але роботу виконати не в змозі попри свої зв'язки. Компанія взялася за низку таких проектів в Москві після того, як програла кілька тендерів друзям мера. Тепер вона, добре озброєна, розпочала будівництво мосту до Криму.

Як і гігантські інфраструктурні проекти для зимової Олімпіади в Сочі, вкрай важливий міст будується без будь-якого уявлення про реалістичні терміни, з серйозним політичним тиском, приятелем Путіна на контролі фінансів та за участю державної компанії, якій вдалося зберегти частинки своєї радянської спадщини. За часів Путіна країна не створила жодних нових технологій, крім корупційних. Інженерні таланти і технології, як і раніше, доводиться розкопувати в компаніях часів СРСР, які дивом пережили бурхливі дев'яності – і часто знову націоналізовані.

Як і співробітник Мостотреста, я вірю, що міст рано чи пізно побудують. Це не станеться рівно у дедлайн: залізнична частина тепер запланована на 2019-й. Витрати, ймовірно, будуть перевищені, і Ротенбергу, можливо, доведеться покрити частину з власної кишені. Путінська пропаганда співатиме оди героїчним працівникам та інженерам, які працюють на будівництві, як робила свого часу радянська преса. Міст стане пам'яткою путінського проекту відродження СРСР і неприємним відлунням проекту, який почали, але не змогли закінчити нацисти.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Леоніда Бершидського на Bloomberg View. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.