23 березня 2017, четвер

Чим закінчується рік для Путіна

коментувати
Чим закінчується рік для Путіна
Російський президент знову в грі, але перед ним занадто мало фішок, щоб грати в тому стилі, до якого він звик

Оригінал тексту опубліковано на Bloomberg View. Інші колонки Bloomberg View за посиланням: http://www.bloombergview.com

Резолюція Ради Безпеки ООН №2254, в якій розписано мирний процес у Сирії, завершила для російського президента Володимира Путіна рік ризикових ставок. Більшість з цих ставок погано позначилися на простих росіянах. Але самому Путіну вдалося поліпшити своє міжнародне становище після огидного 2014-го, вибивши для Москви певну, нехай і не найбільш завидну роль на світовій арені.

У 2014 році Путін став практично парією. Після того, як Росія анексувала Крим, лідери колишньої «Великої вісімки» вирішили скасувати зустріч у Сочі і запровадити проти Росії слабкі, але принизливі економічні санкції. Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію про визнання анексії незаконною, і лише десять країн, включно з Північною Кореєю, Зімбабве, Венесуелою і Суданом, підтримали Росію, проголосувавши проти цієї резолюції. Китай та Індія утрималися, тому Путін вирішив, що може зробити поворот до Азії, показавши, що «Захід» і «світ» - не синоніми.

У 2014 році Росія уклала кілька довгострокових енергетичних контрактів з Китаєм, але на повноцінний антизахідний альянс це мало схоже. Падіння малайзійського Боїнга у Східній Україні, збитого, найімовірніше, підтримуваними Москвою сепаратистами, тільки погіршило ситуацію. Схвалене Кремлем припинення вогню так і не відбулося. На саміті G-20 в Австралії світові лідери ігнорували Путіна, який наказав російським бойовим кораблям прибути до берегів Австралії напередодні зустрічі, тому йому довелося виїхати раніше.

Путін хотів, щоб його позиція й інтереси були почуті. Натомість він зазнав презирства і, певною мірою, страху, що не менш неприємно, ніж неповага. У 2015-му він вирішив поліпшити своє становище низкою рішучих дій.

Ставки Путіна ще можуть обернутися проблемами у наступному році

Мінське перемир'я: нейтрально

У лютому переговори з українським президентом Порошенком за посередництва лідерів Німеччини і Франції завершилися мирним договором, який, на перший погляд, важко впровадити. Крім припинення вогню, сторони пообіцяли політичні кроки, які не могли забезпечити: Україна сказала, що надасть окупованим районам особливий статус, а Росія пообіцяла повернути їй контроль над східним кордоном. Обидва рішення непопулярні, жодне з них не було виконано, тож Мінські угоди будуть продовжені ще на рік.

У цілому, це не стало для Путіна ні перемогою, ані поразкою.

З недоліків: санкції Заходу збереглися. ЄС нещодавно ухвалив рішення продовжити їх, і спроби Путіна саботувати санкції зсередини Євросоюзу провалилися. Крім того, ЄС повідомив про скасування віз для українців, чого Путін домагався для росіян, але так і не зміг досягти.

З позитивних моментів для Путіна: стан України далекий від стабільного. Невмілий, корумпований політичний істеблішмент затягнув реформи і став вкрай непопулярним, а напівзаморожений конфлікт ситуацію ніяк не спростив. Якщо наступного року почнуться політичні заворушення, це зіграє на руку Путіну: для нього чим гірше, тим краще. Тому він оголошує ембарго на постачання продовольства і скасовує зону вільної торгівлі з Україною з 1 січня 2016 року, звідси і наполегливе бажання судитися за $3-мільярдний борг, за яким Україна за згодою МВФ нещодавно оголосила дефолт.

Енергія як інструмент політичного впливу: мінус

До Криму міжнародна політика Росії будувалася на проектуванні енергетичної могутності країни. Це закінчилося погано. У травні Путін був змушений згорнути проект Південного потоку в Європу, зіткнувшись з опором ЄС. Його план Б – розворот газової труби на Туреччину – також розвалився, ймовірно, ще до того, як Туреччина збила російський Су-24. Китаю може знадобитися набагато менше газу, ніж Росія хотіла б постачати згідно з договором 2014 року. Навіть Україні, як з'ясувалося, потрібно набагато менше російського газу, ніж раніше – і через економічні труднощі, і через те, що значна частина попередніх поставок входила в корупційні схеми українських олігархів.

Втрата енергетичних важелів впливу для Путіна неприємна. У нього не залишилося іншого вибору, окрім як використовувати останній козир, який залишився у Росії: її військову міць.

Сирійська авантюра: плюс

Демонстрація військової потужності виявилася успішною. Спостерігачів вразили такі ходи, як запуск крилатих ракет з кораблів у Каспійському морі по цілям, які перебували далі, ніж на 1 000 миль; крім того, втрат серед росіян було небагато. З негативів можна відзначити те, що сирійський диктатор Башар Асад виявився менш корисним, ніж, схоже, розраховували в Москві. Навіть за допомогою Ірану і його ліванського союзника, Хезболли, сирійські війська не змогли здобути рішучих перемог у наземній операції. Якби вони взяли Алеппо, Путін зміг би диктувати умови миру. В нинішній же ситуації йому залишається тільки домовлятися з США та їх союзниками, погоджуючись на переговори між Асадом і поміркованою опозицією, які можуть привести до створення уряду, ворожого Путіну.

Проте, цей непростий компроміс здебільшого є успіхом Путіна. США тепер визнають, що він грає в Сирії конструктивну роль, а резолюція Ради Безпеки – явно результат спільних зусиль. Взаємна недовіра все ще висока, але Путіну того і треба. Як написав колишній дипломат Олександр Баунов для Московського центру Карнегі: «Метою було повернутися в компанію, де вирішувалися долі світу, не як союзником (оскільки в нинішній економічній ситуації він може бути тільки молодшим, підлеглим союзником), але партнером. Цей термін у Москві завжди вимовляється з умовними лапками: непокірний сусід, з яким потрібно обговорювати світовий порядок».

Загальний результат: нейтральний

Для звичайних громадян плоди путінської міжнародної політики виявилися гіркими. Росіяни відчувають себе подвійно замкненими всередині країни та через ослаблення рубля, і через заборони відпочивати в Туреччині та Єгипті (найбільш популярні напрямки для відпочинку до того, як путінська гра м'язами зробила ці країни ворожими або небезпечними), а також скасування прямих польотів між Росією та Україною.

Імпортні делікатеси, такі як європейські сири та м'ясо, як і раніше, під забороною через запроваджене Путіним ембарго; з наступного року до списку забороненого потраплять і українські продукти. Путінська міжнародна активність посприяла хіба що піднесенню національної гордості, що роздувається кремлівською пропагандою – слабка втіха в момент, коли економіка продовжує слабшати через падіння цін на енергоносії.

Але з висоти пташиного льоту політика Путіна здається успішною. Його брязкання зброєю і одночасна готовність до переговорів і компромісу знову зробили його гравцем, на якого треба зважати. Його більше не уникають навіть американський президент Барак Обама, який не приховує своєї неприязні до Путіна, говорить про необхідність регулярно з ним зустрічатися. Російський лідер вибив для Росії незручну, але далеку від незначної нішу в глобальному геополітичному ладі. Роль країни непропорційна її стискуваній економічній могутності, і, можливо, вона стала більш конструктивною, ніж у хороші дні російсько-західних відносин: приміром, тоді було набагато менше поступок щодо Сирії.

Ставки Путіна ще можуть обернутися проблемами у наступному році. Колапс Мінських угод може призвести до нових зіткнень в Україні і посилення санкцій. У Сирії, переговори про врегулювання можуть призвести до принизливого для Росії результату – або ж взагалі ні до чого не призвести. Зростання економічних труднощів і подальші зміни в енергетичній сфері можуть зменшити військову міць РФ і переговорної сили, якою країна їй зобов'язана. Хоча Путін знову в грі, перед ним занадто мало фішок, щоб грати в тому стилі, до якого він звик.

Це краще, ніж бути виключеним з гри взагалі. Відновлення спілкування Путіна з Заходом вигідне не тільки для нього самого, але і для Росії: коли Путіна не стане, відносини не доведеться будувати з нуля – їх буде достатньо поліпшити.

Переклад НВ

НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Леоніда Бершидського на Bloomberg View. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.