9 грудня 2016, п'ятниця

Кар’єра у політиці: міф чи реальність?

коментувати
Політика має стати професією, а не активністю

Осінь уже звично відправляє дітей школу, а їх батьків - до телевізорів слідкувати за перипетіями нового політичного сезону. Свіжа соціологія підтверджує збереження тренду домінування популістів у сьогоднішніх вподобаннях виборців і вкотре постає актуальне питання: що таке політична діяльність - нудна технократія державного адміністрування чи запальна риторика та змагання особистих якостей?

Чи може політика бути кар'єрою, в хорошому сенсі цього слова? Чи є змога побачити в українській владі високопрофесійних менеджерів, а не прояв власних амбіцій громадських активістів поруч осіб із яскраво вираженим бажанням особистих збагачень, вдало замаскованим у камуфляж, з якого ще визирає вишиванка із минулих сезонів?

Постійна міжпартійна ротація давно відомих прізвищ, одвічна боротьба за вимпел найбільшої опозиції владі уже навіть серед представників фракції імені президента, зробила з українських політиків досвідчених та здібних критиків. Ще трохи і прем’єр цькуватиме свій уряд, аби набрати опозиційні бали перед виборами.

Природно, що у демократичному устрої у вибори впирається все. Як зауважив Жан-Клод Юнкер: усі політики знають, що потрібно робити, але не знають, як після цього вигравати вибори. Для того аби їх виграти в Україні, все ще потрібно бути файним хлопцем (дівчат-мажоритарниць у Раді зараз аж двоє), бути чесним, віруючим. Тобто це все ще вибір надзвичайно традиційних типажів на основі особистих, а не фахових якостей.

Крастиме чи не крастиме новообраний політик чи новопризначений урядовець нам куди цікавіше, аніж питання, чи впорається із поставленими завданнями: до біса резюме, покажіть-но декларацію.

Ще трохи і прем’єр цькуватиме свій уряд, аби набрати опозиційні бали перед виборами

Врешті, у цьому немає нічого унікального чи викривленого. Політичний лідер - він як водій автобуса: якщо транспортний засіб в порядку, дорога в хорошому стані, то слід просто мати права, досвід, крутити кермо, натискати педалі, і пасажири, зайняті власними справами, навіть не зважатимуть на його присутність. Однак все змінюється, якщо автобус - це пост-радянський ПАЗик, а пасажири заблукали у лісі на ґрунтових шляхах. Тоді місцевий водій має викликати довіру, бравурно маневрувати поміж перешкод, а пасажири усю дорогу хвилюватимуться, чи правильно він їде, чи виведе з лісу, чи треба було звернути трошки ліворуч, а водій все тримається правого курсу, і взагалі «Василь би їхав краще, бо Василь - шофер від Бога».

Український політикум нині складається із двох домінуючих типажів: популісти старої школи та креативні антикорупціонери. Фішка перших у тому, що вони, на жаль, справді представляють народний вибір, але в найбільш викривлений і збочений спосіб; другі ж постійно боряться із системою, ламають хребти корупції, протистоять олігархам. Єдине, досі складно второпати, що саме вони пропонують взамін цих паскудств.

Наприклад, в українській реальності й ментальності немає жодної залежності між ставками податків, об’ємом зборів та якістю й кількістю державних послуг. Про це просто ніхто не говорить й, що більш важливо, не має настрій слухати. Підняли податки - крадуть. Опустили - накралися. Ця точка зору народу знаходить підтвердження й на практиці: від зміни ставок загальнодержавних податків немає жодних змін у якості державної політики, а різниця в оподаткуванні відчувається одиницями, бо не має прямого відношення до доходів більшості громадян (сплачується, в основному, роботодавцями). У зв’язку з цим чи не ключовий загальнодержавний "фіскальний" показник - це тарифи на комунальні послуги.

Проблема із доходами, точніше їх відсутністю, у свою чергу, спричиняє значну заполітизованість суспільства: коли немає економіки, ринків, виробництва, грошей на спорт та відпочинок, природньо, що політика цікавить та розважає більшість, а нагода створити громадську організацію та податися на міжнародний грант стає для юнацтва такою собі українською альтернативою світового тренду - бізнес-стартапів.

Наша молода країна - це унікальне співжиття представників традиційного та постіндустріального суспільств. Волеявилення тих, хто мандрує чи, бодай, мережує країнами Uber`ів та Airbnb`ів поєднується із голосами тих, що двічі в рік здійснюють візит у село “на картоплю”. Це саме ті обставини, з яких має виходити сучасна українська політична думка, що матиме на меті реформи та їх електоральну підтримку.

Основоположник консерватизму Жозеф де Местр ще у XVIII ст. влучно описав завдання України після Януковича: “Мистецтво реформування урядів полягає зовсім не в тому, щоб скинути їх та перебудувати все на основі ідеальних теорій”. Внутрішня політика держави - це не хвацька боротьба, а вельми монотонна робота. Боротьба у нас на сході і ворог наш зовнішній. Для протистояння йому є армія, дипломати та фінансування їх потреб. Не може у тому ж сільському господарстві бути руки Кремля. Як і, до слова, не може воно у 2016 році становити четверть експорту країни, що мітить у число економічно розвинутих.

Саме для цього політика має стати професією, а не активністю. Має складатися із фахівців, що реалізовують свої кар’єрні плани, отримують за це відчутні заробітні плати і щодо яких застосовуються ті ж закони ефективності, що й у бізнесі: конкретні результати, а не особисті якості. Аби це стало реальністю, нині їм не можна позиціонувати себе елітними технократами та майстрами державних справ. Слід власне послуговуватися елементами популізму, а саме спрощенням фраз, якими характеризуватимуть власні цілі та кроки. Мовчки працювати в кабінеті і запально вести себе на публіці. Бути технократичним популістом перехідного періоду. Українським центристом, так би мовити. Наважитися пристосовувати кращі міжнародні практики до наших місцевих реалій, традицій: аби і шоу тривало, і реформи робились.

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.