9 грудня 2016, п'ятниця

Чому активні українці не хочуть йти у владу

коментувати
Сьогодні людям, які дійсно можуть змінити державу, вигідніше давати поради депутатам, ніж намагатися зробити щось самостійно

Один кандидат на голову мого міста цьогоріч використовував гасло: “Є два Львова - один для туристів, інший для нас”. Гасло стало гумористичним мемом, але було влучним. Справді маємо ситуацію, коли центр міста - просто цукерочка, тоді як інші райони повні розкиданих обгорток від неї.

Чи не стає у нас дві України? Одна проектна, інша - дійсна. І відстань між ними уже другий постреволюційний рік постійно збільшується. Українці давно засвоїли відмінності понять «країна» та «держава». Країна - це тепла серцю #перемога, держава - це #зрада, що відповідає за організацію побуту.

На мою думку, українець повинен врешті взяти приклад з Луі XIV і заявити, що держава - це я. Заявити, в першу чергу, самому собі.

Але тоді у соціумі все піде шкереберть. Адже у простих людей, як нас звикли величати політики, є межа, за якою починається влада і куди людині не кортить. Комусь з питань моралі, комусь з питань збитковості такої ініціативи. Усі сходимося на думці, що змінювати державу необхідно, але так само колективно крутимо головами у пошуках того, хто б це зробив за нас, а ми його опісля розіп’яли.

У Йозефа Шумпетера, одного з зубрів порівняльної політології, є влучна цитата: “Як тільки звичайний громадянин зачіпає політичні питання, він спускається на нижчий рівень розумової діяльності. Він аргументує і аналізує так, що йому самому це здалося б інфантильним, якби стосувалося сфери його власних інтересів”.

Високі зарплати чиновників - один з вагомих інструментів налагодження стосунків суспільства із владою

Іншими словами, цей громадянин пише проект, як курці літати, на основі того, що остання має крила. Що страшніше, часто він отримує фінансування під цю ініціативу.

Вираз “професійно займатися політикою” в українському соціумі ототожнився поняттю “красти мішками”. Тоді як незалежний експерт - це все ще внутрішнє задоволення від заняття політикою, але змога залишатися осторонь бруду, тобто реальності. Принагідно, це шанс отримувати дохід у валюті. Бо ж не ІТ-шникам одним.

Обравши в 2010 році Януковича, ми увійшли у внутрішній тупик, коли низи не могли, а верхи хотіли, але не те. Низи піднялися, верхи попадали - утворився вакуум. Заповнити його, тобто сформувати підґрунтя успішної держави, взявся Захід. Наша держава функціонує за міжнародні позики, ключові посади дістаються іноземцям, а грантові організацій значно збільшили інтерес до розвитку післямайданної України.

Ми знаємо тих, хто має заплатити за наші негаразди. Але хто оплатить наш розвиток?

Активні громадяни, які відчувають бажання працювати в уряді своєї країни чи регіону спиняються рівнем зарплат. Раніше це повністю їх відвертало від галузі політики, в останні ж роки у них виникла чудова опція - грантова підтримка у міцних валютах. В цьому немає нічого поганого, і підтримка розвитку демократії - це справді великий жест зі сторони Заходу.

Але на практиці наша держава стикається з ситуацією, коли роботу досвідченого чиновника моніторять молоді люди із значно більшими окладами, які не дуже і кортять у крісло цього чиновника, аби самостійно втілювати, а не писати реформи. Праця в міністерстві це один дохід, тоді як грант на моніторинг роботи міністерства - це якісно інша кількість нуликів у полі “До оплати”. В результаті виникає ситуація, коли аналізувати, рекомендувати, навчати та чинити з владою інші речі є набагато дохіднішим, аніж просто стати цією владою і прозоро виконувати свою роботу. Уже сьогодні на прикладі деяких представників громадського сектору, що прийшли до влади, можемо бачити, наскільки складніше щось зробити, аніж перевірити це чи дати публічну рекомендацію.

Тим не менше, громадянське суспільство і так звані watch dog`и влади є ефективними інструментами демократичного розвитку. Вони зарекомендували себе у західному світі, і я жодним чином не применшую їх вагу. Логічно, що іноземні гранти для них чи не єдиний можливий спосіб підтримки діяльності.

Суть мого твердження в тому, що робота контролера і радника влади в Україні значно привабливіша, аніж діяльність у самій владі. І це величезна проблема: людям, що знають як змінювати державу, вигідніше давати поради “пузатим дядькам та пергідрольним тіткам”, аніж справді піти і зробити щось під куполом.

Шукати інструменти необхідно. Хтось порадить звільнити третину #тихбездарів, а іншій третині втричі збільшити зарплатню. Порада в теорії слушна, ось тільки куди державі подіти понад 150 000 нових безробітних, якщо станом на сьогодні це ще 30% до числа непрацевлаштованих українців?

На початку листопада був зроблений перший крок до змін в оплаті праці чиновників. Український уряд досягнув попередніх домовленостей з керівництвом ЄС щодо спецфонду доплат українським чиновниками. На мою думку, це буде один з найпродуктивніших “грантових” проектів Заходу, адже напряму стосуватиметься тих, хто зміни втілює, а не рекомендує.

Врешті, одним з найвагоміших наслідків Майдану у наших головах має стати зміна ставлення до влади та готовність ставати в її ряди. Наприклад, ставитися до державного управління так, наче одного дня ти будеш змушений, мов в армії, пропрацювати рік керівником департаменту. З отим всім брудом, корупцією, жалюгідною зарплатнею, відсутністю вихідних та активістами, чимало з яких не заглиблюючи у ситуацію пишуть викривні публікації про хибність твоїх кроків.

Пам’ятати про це щоразу, коли кортітиме дати пораду владі. Тоді соціум змінюватиме державу на практиці, а не лишень терпітиме та розвиватиме в теорії.

Високі зарплати чиновників - один з вагомих інструментів налагодження стосунків суспільства із владою. Приємно, що ЄС готові до цього кроку. Залишається сподіватися, що в числі українських активістів знайдуться ті, хто з новими зарплатами піде у владу так, як це трапилося з набором у поліцію.

Дива не буває. На завзятті робляться видатні кроки. Відповідальна рутина потребує високої оплати, але саме вона здійснює еволюцію. Бо ж не революціонерами одними.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.