24 серпня 2017, четвер

Пам'ятати про живих

коментувати
Спілкуватися з родичами загиблих страшно і боляче. Заважають почуття скутості і провини. Заважає страх не зуміти підбадьорити, не знайти підходящих слів

У Фастові на Київщині є вулиця Івана Ступака - добровольця, офіцера батальйону "Київська Русь", загиблого в кінці січня 2015-го року у Вуглегірську на Донеччині. Снайпер поцілив у нього, коли він відводив в безпечне місце місцевих дітей. Діти самого Івана (Андрій 2004-го року народження і Назар 2006-го) живуть на цій самій вулиці разом з мамою Людмилою.

А в Кропивницькому, колишньому Кіровограді, на вулиці Тараса Карпи живе Марина Карпа і дворічний малюк Данило. Їхній чоловік і батько - двадцятип'ятирічний капітан 3-го полку спецназу, потрапив в полон в липні 2014-го, коли шукав пілотів збитого українського військового літака. Від отриманих поранень він помер у полоні і був похований у братській могилі.

Про цих і багатьох інших загиблих учасників війни на Донбасі знають і пам'ятають. Про них пишуть статті, книги, їм присвячують вірші, фотовиставки та концерти. Їх імена виголошує президент, їх нагороджують посмертно, їм ставлять пам'ятники. Сім'ям цих загиблих, в кращому випадку, просто виплачують гроші. Вони - низка невідомих осіб і невідомих імен. Так, вони живі, але життя багатьох з них часто схоже на пекло.

Таких сімей в Україні понад 2000, і майже кожного дня стає більше. Вони розкидані по великій країні, і їм важко зібратися в клуб втрат. Ніхто не знає, як їм живеться, що їх мучить, як їм допомогти.

Вже нічого не можна зробити для тих, хто загинув. Але тим, хто живий, можна і треба надіслати хоча б листівку

Колишні товариші по службі піднімають стоячи кожен третій тост за загиблих, відвідують їх могили в дні загибелі і днів народжень, згадують про них у розмовах, але не часто провідують осиротілі сім'ї. То часу немає, то можливості, а то й просто важко поглянути в очі тим, чиї рідні загинули, коли їм вдалося вижити.

Волонтери готові дістати неможливе, організувати дитячий відпочинок, розшукати ліки, зібрати гроші на ремонт або вибити у влади квартиру, але тільки б не довелося особисто дзвонити мамі вбитого.

Донори та благодійники третій рік підтримують матеріально, купують подарунки, роблять перекази, але всіляко уникають особистих зустрічей з членами цих родин.

Спілкуватися з ними страшно і боляче. Заважають почуття скутості і провини. Заважає страх не зуміти підбадьорити, не знайти підходящих слів, розплакатися, не впоратися з собою. У нас немає такого досвіду, ні знань, ні культури. Горе ми звикли переживати мовчки, наодинці.

Щоб все ж таки підтримати в новорічні свята тих, хто відпустив на війну єдину дитину; хто більше року не міг відшукати прах чоловіка; хто місяцями намагався забрати тіло брата з окупованих територій; хто назавжди попрощався з батьком або навіть тих, хто з'явився на світ після його загибелі, сайт допомоги сім'ям загиблих учасників АТО "Небесна гвардія" другий рік поспіль організовував збір листівок, привітань та листів. Їх можна адресувати конкретній сім'ї або абстрактно будь-якому члену сім'ї загиблого учасника бойових дій на Донбасі.

Організатори-волонтери збирають листи і листівки до 29-го грудня включно. Їх потрібно надсилати у конверті (марки всередині вітаються) на адресу Укрпошти: Олені Синіциній, а/с 75, Київ-70, 04070, або Нової пошти: відділення №59, Київ (вул. Бульварно-Кудрявська, 39/11) на ім'я Олени Синіциної (091 318 22 72).

Також листівки можна передати в Києві з рук в руки волонтерам за вказаним вище номером телефону. Їх упакують в конверти і відправлять за всіма наявними адресами напередодні свят.

Ці старомодні поштові послання - перші боязкі, але дуже важливі спроби протягнути ниточки взаємопідтримки зі слів між тими, кого горе торкнулося особисто і тими, хто їм співчуває, між вчителями з Києва і сиротами з Мукачева, між вдовами з Донбасу і діаспорою з США. Це можливість хоча б письмово висловити все те, про що багато хто думає останні майже три роки кожного разу, читаючи страшні зведення з зони АТО. Ну, або просто привітати з Новим роком.

Вже нічого не можна зробити для тих, хто загинув. Але тим, хто живий, можна і треба надіслати хоча б листівку.

Читайте інші тематичні колонки на НВ:

Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня

Момент в історії з Олександром Пасховером – по понеділках

Кінопошук з Фоззі – по четвергах

Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – по п'ятницях

Відкриття з Олексієм Бондарєвим – по неділях

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: [email protected]

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.