21 вересня 2017, четвер

Ілюзії повинні розвіюватися, проблеми вирішуватися

коментувати
Віддавай ми на боротьбу з реальними проблемами хоч половину енергії, яку витрачаємо на створення й підтримання ілюзій, Україна давно стала б країною, що процвітає

Уявіть собі людину, якій не пощастило з сусідами-бешкетниками, а вона замість дільничного або наряду поліції викликає до них віщунку Наталю. Уявіть собі власника квартири, що вимагає полагодити унітаз не ЖЕК, а журналістів. А ще уявіть батьків, що викликають до хворої дитини не лікаря, а аніматора. Уявіть... Та що там уявляти. Адже це ви і є.

Саме ви – той, хто замість усунення реальних труднощів відомими способами, оточує себе ілюзіями і з кожного приводу намагається вигадати своє колесо.

Саме ви – той, хто обрав президента з плеяди старих політиків і чомусь запекло вірив, що він кардинально і головне швидко змінить країну.

Це ви серйозно розраховували, що десяток молодих, але порядних депутатів вмить очистять парламент на 450 осіб.

Ви – саме той, хто радів від безрозсудної думки, що 2500 молодих патрульних зламають і хребет злочинності, і систему зсередини.

А ще ви з тих, хто ні краплі не сумнівався, що талановитим іноземцям дійсно дадуть все змінити хоча б в одній галузі або навіть в окремо взятому міністерстві.

Це ви були переконані, що кілька енергійних волонтерів легко наведуть порядок в армії, міністерстві фінансів і НБУ.

Словом, це ви (я і ми) вірили, сподівалися, чекали, що країну врятують спочатку приїжджі реформатори, потім патріотичні олігархи, освічена молодь, бойові комбати або хоча б колишні військовополонені замість того, щоб почати рятувати її самим.

Мільйони очей українців щодня спрямовані на тих, хто голосно говорить і вкотре обіцяє

Ми з вами постійно у когось вірили, хоча віра доречна, тільки коли мова йде про бога. Для решти потрібні підстави. Які підстави могли бути у дорослої людини вважати, що нікчемні до Майдану політики після нього раптом перетворяться на державників і патріотів?

Що дивно: кожне нове розчарування не віднадило нас зачаровуватися. Навпаки. Ми закохуємося дужче. Так само фанатично й безпідставно. А потім з люттю і обуренням накидаємося на об'єкт наших нездійснених мрій. Це схоже на слабоумство, безвідповідальність і легковажність.

Чергове звільнення, відставка, невдалий проект не стають для нас приводом для аналізу, висновків і переоцінки. Раз за разом ось уже третій рік ми переживаємо крах наспіх озброєних ідолів. Завжди з відчаєм і заламуванням рук. До приходу нової надії. Ми не шукаємо професіоналів, які потроху зможуть вирішити ту чи іншу проблему, нам щоразу потрібен месія, який перетворив би для нас воду на вино.

Над збереженням ілюзій, міфів і сліпої віри ми б'ємося, як над самою складною проблемою, а до цих самих проблем ставимося так, ніби вони здатні зникнути самі собою. "Як роса на сонці".

Найбільш гірке в цьому всьому, що поряд з ідолами, месіями, "реформаторами" та "лідерами" по всій країні тисячі невідомих людей добре роблять свою справу. Поки соцмережі обговорюють як "здулися", "продалися" або "зажерлися" відомі волонтери, нові депутати, молоді чиновники, нікому не відомі українці (і не тільки) продовжують їздити в АТО, допомагати переселенцям, піклуватися про сім'ї загиблих, щось акуратно міняти в реанімаціях, школах і навіть звичках і стереотипах.

Мільйони очей українців щодня спрямовані на тих, хто голосно говорить і вкотре обіцяє, а в цей же час мінімальне підбадьорення й підтримка потрібні тим, хто давно і добре працює, вчить, змінює, аналізує, творить, створює.

Найбільш авторитетні лідери думок щогодини витрачають слова на збереження колишніх міфів і створення нових замість того, щоб звернути хоч трохи уваги на тих, хто дійсно щось робить.

Проблеми, кажуть, погано читаються й продаються, а за гру на стійких міфах добре воздається.

Але ж насправді ілюзіям, особливо вірі в те, що все в країні зміниться за один день, потрібно було б просто дозволити розвіятися, а проблеми – це дійсно те, чим треба зайнятися. Головне – не переплутати.

Читайте інші тематичні колонки на НВ:

Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня

Момент в історії з Олександром Пасховером – щопонеділка

Кінопошук з Фоззі – щочетверга

Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці

Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.