20 серпня 2017, неділя

Російський блеф. Чи можлива війна на Балканах?

Інтерес Заходу до регіону падає, в країнах стагнація і ослаблення демократії. Це створює ідеальні умови для непомітного впливу Росії

Незважаючи на всі проблеми Балкан, одне не змінюється. Кожні кілька років у західних ЗМІ з'являється заголовок «Ми знову на порозі війни». Останній раз це трапилося в 2014 році, до сторіччя Першої світової війни, з подачі експерта, якого запитали, наскільки близький новий європейський конфлікт. Зараз про це заговорили через розворот зовнішньої політики США у бік ізоляції та обрання президентом Дональда Трампа, одночасно зі спробами Росії розворушити проблеми в колишній Югославії.

Насправді Балканам незабаром війна не загрожує. Однак інтерес Заходу до регіону падає, в країнах стагнація і ослаблення демократії. Це створює ідеальні умови для непомітного впливу Росії на балканських лідерів і суспільство.

У статті для видання The Observer аналітик з питань безпеки Джон Шиндлер заявляє, що війна на Балканах неминуча. Шиндлер вважає, що союз Кремля з Сербією може розпалити нову війну в Косово, відокремити Боснію і затіяти конфлікт з Хорватією, яка є членом НАТО. «Перша криза зовнішньої політики президента Трампа», згідно із прогнозом в заголовку, буде пов'язана з бажанням Росії помститися Заходу за вторгнення в Боснію і Косово, що стало «образою слов'янського православного світу».

Відсутність успіхів сучасних Балкан дає Росії нескінченні можливості розгойдувати човен, щоб перешкодити Заходу

Це, звісно, іронія. Адже саме президент Володимир Путін наказав вивести російські війська з Боснії і Косово у 2003-му. Блакитні каски (миротворчі сили ООН – НВ) стали результатом провалу ери Єльцина в Південно-Східній Європі. Замість розпилення нечисленної російської армії і політичних ресурсів, новий керівник Кремля вважає, що потрібно зосередитися на місцях ближче до дому: пострадянському «ближньому зарубіжжі». За останні 10 років ідея слов'янського православного світу, що тягнеться до берегів Адріатичного моря, не була в фокусі російської зовнішньої політики.

Чи змінилося це зараз? Може, й так. Криза в Україні зробила Путіна більш ідейним. Православне християнство і традиційні цінності виявилися центральною темою режиму. Більше того, Росія готова розвивати її в колишній Югославії. У жовтні минулого року Чорногорія звинуватила Москву в змові і спробі повалити уряд країни шляхом військового перевороту. Очевидно, метою було зупинити процес вступу Чорногорії в НАТО, який повинен закінчитися цього року. Активна співпраця Росії з сусідньою Сербією у питаннях безпеки дивує Захід. Те ж стосується і підтримки боснійських сербів, які загрожують центральній владі відокремленням.

Це не означає, що війна неминуча, або що Росія зробить з Республіки Сербської другий Донбас, або що сербська армія, за підтримки Путіна, відвоює Косово. На відміну від 90-х, у сучасних балканських диктаторів немає достатньо коштів на фінансування тривалої війни з ненадійними результатами. Як і бажання. Сьогодні лідер нації може досягти всіх благ популярності на батьківщині, просто демонізуючи сусідів і меншості, не використовуючи військові сили. І при цьому він все одно залишиться в хороших відносинах з Заходом, в тому числі з ЄС – до того часу, поки не кине виклик територіальному статус-кво.

Члени ЄС і правда закрили очі на спірні аспекти балканської політики, такі як ослаблення демократії і верховенства права, бажання прем'єр-міністрів Сербії і Македонії Олександра Вуйчича і Ніколи Груевского не пускати через Балкани біженців з Близького Сходу. Вони відмінно знають, як працювати з Європою, заграючи з Росією.

Так що якщо на Балканах назрівають проблеми, то це згубні наслідки «стабільності», яку створив теперішній уряд, ризикуючи масштабним конфліктом. До цього варто додати послаблення зв'язків з ЄС і США, падіння демократії та стагнацію через недостатні темпи економічного зростання. Це краще за бурхливі 90-ті, але не виправдовує надій Брюсселя на інституційну і політичну трансформацію.

Відсутність успіхів в сучасних Балканах дає Росії нескінченні можливості розгойдувати човен, щоб перешкодити Заходу. Путіну не потрібно починати військове вторгнення в анклав посеред території ЄС. Досить просто підірвати європейську політику, використовуючи слабкі місця. Це може бути конституційна невизначеність Боснії, невелика гонка озброєнь Сербії та Хорватії, при тому що Москва обіцяє Сербії військове постачання, або ж політичне напруження через вступ Чорногорії до НАТО. Кремль з мінімальними витратами може заробити багато політичних очок у змаганні з ЄС і США.

Заходу варто просто довести блеф Росії. Місцеві лідери люблять підігравати одній стороні проти іншої заради вигоди, черпаючи ідеї з перевіреного часом керівництва Тіто. Але коли їх змусять зробити вибір, вони підтримають Європу і США. Тому що альтернативи тісній взаємодії немає. Заходу не варто звертати увагу на порожні розмови про повернення 90-х. Замість цього, потрібно подумати, що пішло не так у внутрішній політиці країн колишньої Югославії і змусити лідерів серйозно підняти питання про верховенство права, свободу ЗМІ і незалежність громадянського суспільства. На жаль, зараз це складне завдання, тому що ці принципи опинилися під загрозою в сформованих демократіях по обидві сторони Атлантики.

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Дімітар Бечев   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.