3 грудня 2016, субота

Доганяти чи перевершити. Де місце України в світі

коментувати
Ми щонайменше у 66 разів гірше за топ-країни зрощуємо власні таланти та приваблюємо закордонні мізки

Нещодавно бізнес-школа INSEAD спільно з Adecco Group та Human Capital Leadership Institute оприлюднила рейтинг країн світу “Global Talent Competitive Index 2015-2016”. Особливої уваги вартий аналіз рейтингу по країнах, як кожна із них вирощує таланти, приваблює їх, надає можливості та утримує в себе.

Експерти наголошують на швидких змінах у технологіях, демографії, урядах, соціальних процесах, які відбуваються в усьому світі і які формують глобальний ринок. Підкреслюється таке поняття як мобільність – праці, навичок, талантів - яка безперервно зростає. Країни стають більш відкриті – їхній рівень розвитку визначає саме мобільність.

Для прикладу, міграція стала основою розвитку Швейцарії, де 27% населення народжені за кордоном, чи Сингапур, де 43% дорослого населення теж народилося за кордоном. Такі ж тенденції у  США, Новій Зеландії, Австралії, Канаді.

Тобто сучасна країна не може мислити лише у рамках національних кордонів, якщо хоче бути успішним світовим гравцем. Рівень її розвитку визначають такі фактори, як доступ до навичок, капіталу та технологій. Цікаво, де ж на цій мапі Україна?

Зі 109 країн, які відображають 97% світового ВВП та 87,4% населення, які охопив звіт щодо результатів оцінки індексу, Україна знаходиться на 66 місці. Тобто, ми щонайменше у 66 разів гірше за топ-країни зрощуємо власні таланти та приваблюємо закордонні мізки.

Людина має навчатися не лише задля атестату чи диплому, а задля реалізації свого потенціалу

Очевидно, щоб просунутись вище у цьому рейтингу, нам потрібно працювати над рівнем нашої освіти, її якістю та результативністю, а перш за все – із культурою освіти в Україні і тим, як про неї думають, говорять, як її сприймають.  Водночас, виклик полягає не просто у здійсненні структурних змін, а саме у сміливості поставити питання масштабніше -  де має бути Україна на карті світу? Що може дати нам конкурентну перевагу? Як освіта має підтримати процес інтеграції України у світовий контекст?

Сьогодні ми відчуваємо певні зміни, які відбуваються в освіті на рівні процесів і управління, проте ми все ще боремося із пострадянським минулим, коли директива має іти згори, а інновація (навіть найпростіша) сприймається як загроза.

Тут кожному учасникові освітніх процесів важливо усвідомити, що якість нашої логіки, готовність бути відвертими із собою та ризикувати, брати відповідальність на своєму рівні, визначають те, що буде далі з нашою країною.

Зараз дуже критично прийняти освіту як цінність. Людина має навчатися не лише задля атестату чи диплому, а задля реалізації свого потенціалу і таланту. Це наше спільне завдання – батьків, вчителів, освітніх управлінців та реформаторів.

Крім цього, важливо перестати відштовхуватися від обмежень і усвідомити унікальність моменту. Так, у нас мало грошей, ми далеко не США чи Швейцарія. Але зараз є критична маса вчителів, громадських активістів, директорів, які готові працювати по-іншому в існуючих обмеженнях, і доводять, що це можливо. У нас настільки все не працює, що можна сміливо діяти – гірше не буде.

Далі більше: важливо вивчати міжнародний досвід, але залишатися «голодними». Адже ми не можемо лише копіювати моделі – так ми залишимося у логіці меншовартості і постійного бігу за потягом. Крім того, будь-яка модель все одно буде неідеальною. Як от у випадку Польщі, яка дуже успішно побудувала систему освіти і показує провідні результати 15-річних учнів з тестів PISA, але відстає у інтеграції здобутих навичок у ринок праці – як наслідок, 22% безробіття серед молоді. Чи це успіх і чи можна брати цей досвід як даність?

Тому «меседж» щодо необхідності формувати власний освітній продукт, який можна запропонувати колегам за кордоном, потрібно тримати в голові, думати і працювати над цим. Світ надто динамічний – ми не можемо собі дозволити не враховувати цю динаміку і не ростити її у собі.

Сьогодні наш виклик масштабніший, ніж коли-небудь  – це виклик думати над рішеннями, які допоможуть нам не просто наздогнати, а стати кращими і пропонувати рішення. Лише за такої логіки «максимуму» ми станемо світовими гравцями, з якими рахуватимуться. І тоді вже до нас приїжджатимуть по досвід реформ в освіті чи в будь-якій іншій галузі.

Натомість, поки що ми лише розмінюємося на компроміси, міксуючи нові підходи зі старою логікою. Але як можна успішно зростити покоління, яке буде мислити критично, приймати рішення та вирішувати проблеми вже зовсім іншого рівня складності, пропонувати інновації для нашої країни чи світу, якщо не приймати вчасні рішення і не формувати середовище, де знання та потенціал матимуть сенс? Саме таке покоління розвиває світ сьогодні. Натомість, ми наражаємо наших дітей на ще тривалішу боротьбу, бо вони завжди матимуть на собі «штамп компромісу» і долатимуть його, все ще відстаючи від решти світу.

То наздогнати чи випередити? Думаю, планка має бути максимальною – випередити. А як думаєте ви?

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.