22 вересня 2017, п'ятниця

Звернення Путіна: хвалитися нічим

коментувати
Якщо ідея з уявною боротьбою проти корупції в РФ провалиться, російський президент може вирішити, що нова «перемога» на Заході – єдине, що гарантує йому виживання

1 грудня вже традиційно став днем щорічного звернення Володимира Путіна до Федеральних зборів, але цього року російському президенту бракувало історій успіху, що пробуджують патріотизм. Конфлікт в Україні не зовсім заморожений, але він нікуди не подінеться; і скільки б Кремль не пирхав з приводу саміту Україна-ЄС, що відбувся 24 листопада, Росія в таких самітах з Євросоюзом тепер взагалі не бере участь.

Вторгнення в Сирію також застопорилося. Можливо, Путін передбачає, що новообраний президент Трамп заплющить очі на долю Алеппо. Але нинішня адміністрація у Вашингтоні може рішуче відповісти на будь-яке спровоковане РФ посилення цієї гуманітарної катастрофи – і тоді Білому Дому Трампа доведеться продовжувати цю політику.

Російському авіаносцеві «Адмірал Кузнєцов» незабаром доведеться безславно повернутися додому, втративши один зі своїх винищувачів МіГ-29-К через технічну поломку.

Тим часом російський «поворот до Азії» так і не дав відчутних результатів, і Путін був не надто задоволений своєю бесідою з президентом Філіппін Родріго Дутерте на нещодавньому саміті Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва в Перу.

Таким чином, Путіну доводиться віддавати пріоритет внутрішнім питанням, хоча важко утримати оптимістичний тон, коли економіка перебуває у стагнації. Віце-прем'єр-міністр Ігор Шувалов намагався надати бадьорий тон, заявивши, що доходи росіян перестали падати, але ці позитивні оцінки серйозно відрізняються від реальності стиснутих бюджетів більшості домогосподарств.

Російському авіаносцеві «Адмірал Кузнєцов» незабаром доведеться безславно повернутися додому

Немає даних, які прогнозували б повернення хоча би відносного зростання, а скорочення інвестиційної активності, яке досі триває, включно з державними корпораціями, сигналізує про тривалий період стагнації. Єдина надія Росії – зростання цін на нафту.

Найбільш сенсаційною новиною за останній час був арешт – посеред ночі – Олексія Улюкаєва, міністра економічного розвитку. Улюкаєв, один із старих «лібералів» у російському уряді, вперше обійняв офіційний пост на початку 1990-х, ставши членом команди молодих реформаторів Єгора Гайдара. Путін підтвердив, що протягом кількох місяців стежив за розслідуванням і – до лиха мейнстрімних лібералів – звільнив Улюкаєва через «втрату довіри». Однак, Улюкаєв заперечує будь-які порушення зі свого боку і наполягає на тому, що хабар у $2 млн, який він нібито вимагав, був «підставою».

Згідно з дослідженням, дві третини населення продовжують вважати цей скандал не окремим випадком, а проявом повної корумпованості системи керівництва. Потік новин про розкрадання на мегапроекти – від космодрому «Східний» на Далекому Сході до стадіону «Зеніт» у Санкт-Петербурзі (який Путін нещодавно назвав «сумною історією») – підтверджують це.

Найнесподіванішим поворотом у такому протистоянні шахраїв корупції є арешт генерала Геннадія Лопирєва, регіонального голови ФСО на Північному Кавказі. Це найбільш закрита з усіх російських спецслужб, що опікується персональним захистом чиновників найвищого рівня, ще ніколи не ставала об'єктом таких розслідувань. Але звільнення минулого травня її впливового керівника Євгена Мурова, очевидно, зробило ФСО вразливою до кланових воєн.

Минулого літа один з кланів ФСБ провів потужну атаку на Слідчий Комітет і його голову Олександра Бастрикіна. Попри те, що це скомпрометувало його в очах Путіна, Бастрикін втримався на посаді. Але замість акуратної мінімізації збитку Бастрикін завдав удару у відповідь, в якому Лопирєв і Улюкаєв виявилися нехай далеко не безневинними, але супутніми жертвами.

Фігура, що залишається над усіма цими чварами – Ігор Сєчин, голова державного нафтового гіганта Роснефть і вірний соратник Путіна ще з часів сумнівних угод в офісі мера Санкт-Петербурга на початку 1990-х років. Минулого року Путін позбувся багатьох старих товаришів, таких як Муров, Сергій Іванов (колишній глава президентської адміністрації) або Володимир Якунін (екс-голова РЖД). Але позиція Сєчина і далі виглядає непохитною. Дехто навіть пов'язує падіння Улюкаєва з махінаціями Сєчина щодо придбання російської держкомпанії Башнафта і відкладання приватизації Башнафти.

Нова кампанія Путіна щодо боротьби з корупцією має продемонструвати, що ніхто у величезній системі державної бюрократії не є «недоторканним»; але це може спричинити неприємні наслідки. Рішення президента зайнятися зараз боротьбою з корупцією – навряд чи ознака сили. Замість того, щоб дисциплінувати своїх придворних і поплічників, він знову загострив кланову боротьбу і ризикує втратити над нею контроль. Боротьба з корупцією в системі путінської влади – це оксиморон, тому що сама система заснована на корупції. Якщо громадський гнів проти цієї всепроникної проблеми продовжить накопичуватися, Путін може вирішити, що нова «перемога» на Заході – єдине, що гарантує йому виживання.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.