25 липня 2017, вівторок

Путін смикається, Росія продовжує тонути

коментувати
Путін смикається, Росія продовжує тонути
Господар Кремля не в змозі перетворити РФ ані в поліцейську державу, ані в демократичну

Видимість «стабільності» і «впевненості» визначили відповіді Володимира Путіна на ретельно відібрані питання, поставлені під час його щорічної «Прямої лінії», що вийшла в ефір 14 квітня. Проте, з того часу російська зовнішня і внутрішня політика здійснили стільки різких поворотів, що про поняття «стабільність» вже і мова не йде, а суперечки серед найбільш значущих постатей у Кремлі та уряді звели нанівець будь-які спроби зобразити впевнене лідерство.

Під час своєї трансльованої серії запитань-відповідей Путін концентрувався здебільшого на внутрішніх справах, намагаючись відновити імідж уважного і дбайливого господаря. Але це тільки зробило його явний недолік розуміння похмурої реальності тривалої кризи ще більш очевидним. Путін також спробував звести нанівець тему конфронтації з традиційно ворожим Заходом, але з того часу напруга і пряме протистояння вийшли на новий рівень.

Відновлення діалогу між Росією і НАТО, як передбачалося, мало послабити цю напругу. Проте, зустріч Ради Росія-НАТО від 20 квітня, на якій російський посол спілкувався з представниками Альянсу, тільки посилила атмосферу взаємної недовіри.

Напередодні цієї зустрічі, ініційованої, на радість російським дипломатам, Генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом, Москва вирішила організувати низку провокацій на Балтійському театрі. Ці явні порушення елементарних правил, розроблених для запобігання військовим інцидентам на морі і в повітрі, включали в себе проліт російських Су-24 над американським авіаносцем Дональд Кук, який відвідував Польщу і Литву. Однак, російське Міноборони спробувало подати захід американського авіаносця до Клайпеди в Литві як спробу натиснути на Москву. Такі грубі провокації завдають шкоди спробам РФ домогтися санкційного режиму, продемонструвавши стриманість в Україні; в той-таки час, агресивна поведінка Москви на східному фланзі НАТО не зупинить скорочення її оборонного бюджету, оскільки економічний спад в країні триває.

Єдиним позитивом, який отримав Кремль від ризикованих фальшивих атак на американський авіаносець, було те, що вони відвернули увагу від падіння російського вертольота Мі-28Н біля сирійського міста Хомс (при падінні загинуло двоє пілотів). Російське вторгнення в Сирію загрузло, і, хоча сили режиму Башара Асада готуються до нового наступу, Москва, здається, не поспішає відряджати нових солдатів, оскільки ризик втрат продовжує зростати.

Сподіваня Москви на те, що ОПЕК знайде спосіб підняти ціни на нафту, абсолютно безпідставні

Держсекретар США Джон Керрі намагається утримати перемир'я, визначивши межі, які захистять помірковану опозицію від російських авіаударів, при цьому визнаючи, що відмінності щодо питання Асада нездоланні.

До того ж, у сирійському небі були небезпечні зіткнення з участю ізраїльських винищувачів, і прем'єр-міністр Біньямін Нетаніягу у переговорах з Путіним минулого тижня загострив увагу на запобіганні таким інцидентам надалі.

Але найнеприємніший наслідок російських маневрів на Близькому Сході трапився в Досі, столиці Катару, де переговори про можливе скорочення обсягів вироблення нафти закінчилися абсолютно передбачуваною невдачею, оскільки Іран твердо має намір нарощувати виробництво.

Сподівання Москви на те, що ОПЕК знайде спосіб підняти ціни на нафту, абсолютно безпідставні.

Російські економісти кажуть, що застій тепер "нова норма" Росії, і що за ним може з'явитися низка різких скорочень. Прагнучи піти з цієї безнадійної траєкторії, Путін вирішив повернути свого старого лояліста Олексія Кудріна, щоб той розробив новий пакет реформ; але Кудріну ніяк не вдасться обійти той факт, що кожна пропозиція щодо лібералізації бізнес-середовища прямо суперечить офіційним рекомендаціям щодо посилення державного контролю над постраждалою економікою.

Прем'єр-міністр Дмитро Медведєв далеко не в захваті від реабілітації Кудріна, а тому швидко сформував власну пропозицію щодо реорганізації уряду, в якому, на його думку, залишилося занадто багато радянського. Ця плутанина руйнує ілюзію стабільності. У нещодавньому опитуванні про ситуацію в Росії тільки 2% респондентів сказали, що країна "стабільна"; 41% побачив "тимчасові труднощі"; 14% вважають, що Росія переживає «застій»; 17% побоювалися "майбутньої кризи"; в той час як 16% визнали "поглиблення хаосу".

Рейтинги Путіна залишаються вкрай високими, але його прислужники побоюються, що кількість незадоволених громадян може дійти до критичної маси. Ці страхи підкреслив Олександр Бастрикін, голова Слідчого комітету, який звинувачує в посиленні внутрішньої нестабільності «гібридну війну», яку США нібито вже десять років ведуть проти Росії. Він – одна з найвпливовіших фігур серед російських силовиків, і його оцінка «спонсорованого Заходом екстремізму» різко суперечить ідеї Путіна про стабільність. Пропозиції Бастрикіна щодо контролю над інтернетом у китайському стилі і кримінальне переслідування за «фальсифікацію історії» підкреслюють його головний меседж: «Годі грати в демократію». Це, по суті, заклик до Путіна про посилення репресивного апарату. Новостворена Національна гвардія, попри інше, вже почала готуватися до розгону вуличних протестів проти підвищення комунальних тарифів.

Ця спроба вплинути на рішення Путіна – радше сигнал про сум'яття в таборі силовиків, аніж про їхню впевненість в собі – але її шанси на успіх невеликі. Путін не здатний не лише на ліберальні економічні реформи, але й на придушення суспільного невдоволення. Він не може перетворити свій корумпований режим ані в поліцейську державу, ані в якусь подобу демократії. Він намагається поєднувати тиск з щедрою роздачею виснажених ресурсів; і він дуже покладається на роль пропаганди.

У питаннях зовнішньої політики Путін також метається між суворістю і гнучкістю – відчуваючи готовність НАТО до нарощування потужностей для захисту країн Балтії і демонструючи відповідальність в утримуванні конфліктної зони в Донбасі під контролем. Кожен з його різких поворотів окремо може вважатися тактичною перемогою; і кожна поступка закликає пом'якшити тиск. Але ці смикання ніяк не допомагають Росії – вона продовжує тонути.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.