11 грудня 2016, неділя

Нові невдачі Кремля в Сирії

коментувати
Зі збільшенням кількості інцидентів бажання помститися за допомогою нерозбірливих бомбардувань може переважити всі міркування здорового глузду

Російська інтервенція в Сирії явно йде не дуже успішно. Минулої п'ятниці (8 липня) з'явилися повідомлення про ще один гелікоптер, збитий неподалік від Пальміри, і після перших спростувань російське Міністерство оборони було змушене визнати, що збитий був не сирійський Мі-25, а російський Мі-35М, що вилетів на бойове завдання з авіабази Хмеймім неподалік від Латакії.

Президент Володимир Путін відчув себе зобов'язаним перервати чергову «сцену зі зникненням» і вирушив у паломництво у віддалений Валаамський монастир в Карелії, де звернувся до ченців, які живуть там, з проханням молитися за двох загиблих пілотів.

Але молитвами російська реакція не обмежилася. У понеділок шість бомбардувальників дальнього радіусу дії Ту-22М3 завдали удару по табору ІД, знищивши, за повідомленнями, три танки. Це одноразове повернення до важких бомбардувань не дуже втішає: слід було очікувати, що невелике угруповання російських повітряно-космічних сил, що бере участь в операції з високим ступенем ризику і не володіє достатніми ресурсами, незабаром зазнає нових втрат.

Неясною залишається стратегічна мета продовження цих операцій. Російське вторгнення минулої осені врятувало сирійського президента Башара Асада, але зусиль РФ було недостатньо, щоб гарантувати йому перевагу в багатосторонній громадянській війні; захоплення Пальміри в минулому березні було не більш ніж символічною перемогою. Путін здивував власних високопоставлених чиновників, наказавши вдвічі скоротити чисельність угруповання в Латакії; в результаті Асад насилу утримує статус-кво, покладаючись на масштабну військову допомогу Росії, яку та не зможе надавати йому нескінченно. Єдиний російський авіаносець Адмірал Кузнєцов повинен прибути в Східне Середземномор'я в жовтні, але цей експеримент проекції повітряної сили з моря навряд чи істотно вплине на хід затяжних боїв в Алеппо або Дамаску.

Кремль, напевно, усвідомлює, що його агресивна підтримка режиму Асада ставить Росію у становище серйозного конфлікту інтересів майже з усіма іншими зовнішніми гравцями в сирійській війні. Винятком є лише Іран, який зберігає невизначеність щодо масштабів своєї підтримки, та Ізраїль, для якого авторитарний сирійський лідер – менше зло порівняно з активізацією ісламського екстремізму.

Близький Схід – питання другорядної важливості; Путін вже отримав свої пропагандистські дивіденди

Багато російських коментаторів передбачають, що прагнення США спровокувати «зміну режиму» в Сирії призведе до прямого зіткнення з російськими експедиційними силами; і збитий минулого тижня вертоліт дехто використовував як підтвердження свого припущення. Путін прагнув зменшити цей ризик, почавши минулого тижня новий діалог щодо Сирії з президентом США Бараком Обамою, але вони так і не досягли порозуміння, яким чином припинити війну. Тепер держсекретар США Джон Керрі приїжджає в Москву з повним портфоліо проблем, включно з недавнім шпигунським скандалом, сподіваючись домовитися про новий компроміс щодо збереження режиму припинення вогню в Сирії.

Напруга, яку відчували російські сили в Сирії, дещо зменшилася внаслідок стрімкої деескалації конфлікту з Туреччиною. Президент Реджеп Таїп Ердоган вважав зручним обтічно вибачитися за збитий у листопаді російський бомбардувальник Су-24, і Путін вхопився за можливість мінімізувати збиток від емоційної сварки зняттям санкцій. Росіяни відповіли на це примирення з надзвичайним ентузіазмом. Лише за кілька днів Туреччина стала найпопулярнішим туристичним напрямом літа, і всі негативні емоції, викликані місяцями антитурецької пропаганди, випарувались без сліду. Але стрімке відновлення економічних зв'язків не означає, що різкі суперечності щодо Сирії залишилися в минулому, оскільки Туреччина, як і раніше, проти збереження режиму Асада і виявляє люту ворожість до сирійських курдських сил які отримали певну політичну підтримку Москви.

Росія прагне відновити співпрацю з Туреччиною в сфері протистояння тероризму, особливо, враховуючи, що відновлення діалогу на найвищому рівні збіглося з трагічною терористичною атакою в Стамбулі 28 червня; але ці зусилля неминуче наштовхнуться на ті ж знайомі проблеми. Незважаючи на гучне офіційне засудження ІД, боротьба з цією державою не є пріоритетом для російських військ – ті завдають ударів по інших групах, таким як Фронт ан-Нусра, що представляють більш нагальну загрозу режиму Асада. Водночас Москва уважно стежить за діями США проти ІД (як у Сирії, так і в Іраку), підкреслюючи невдачі та намагаючись применшити важливість перемог.

Терористична атака в Стамбулі продемонструвала масштаб залучення різноманітних екстремістських угруповань в Росії і Центральній Азії в мережі ІД: 11 росіян були затримані в рамках розслідування смертельного плану, розробленого в Сирії. Хоча російська влада не без причини побоювалася відтоку радикалізованої молоді до бойових зон на Близькому Сході, тепер повернення випробуваних бійців перетворюється у серйозну загрозу безпеці, яка поки не проявилася у вигляді хвилі терористичних атак всередині самої Росії.

Проте, Кремль не бачить особливої необхідності направляти державні ресурси на протидію цій загрозі, і Путін витрачає свій час на перестановки в середовищі занадто амбітних чиновників і встановлення балансу сил між конкуруючими кланами. Причиною цієї байдужості може бути віра в те, що масштабна терористична атака в Москві може забезпечити Кремлю громадську підтримку на вересневих виборах до парламенту, як вже сталося на зорі політичної кар'єри Путіна в 1999 році.

У цих політичних інтригах, спрямованих на збереження путінської монополії на владу, Близький Схід – питання другорядної важливості; Путін вже отримав всі пропагандистські дивіденди від запуску не надто масштабної, але такої, що мала відчутний ефект, воєнної операції.

Таким чином, Керрі може успішно домовитися про взаємну стриманість щодо завдання авіаударів по певних зонах. Втім, вона навряд чи триватиме довго, оскільки лінії протистояння постійно зсуваються, а сили Асада неодмінно спробують саботувати таку угоду. Можливо, Заходу вдасться переконати Москву від активного перешкоджання йому в Сирії, але зі збільшенням кількості інцидентів бажання помститися за допомогою нерозбірливих бомбардувань може переважити всі міркування здорового глузду.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.