20 серпня 2017, неділя

Кремль став заручником своїх примх

коментувати
Чому Путін вирішив вивести війська з Сирії, і до яких наслідків призведе його черговий маневр

Через тиждень після того, як пролунала несподівана заява президента Володимира Путіна про часткове виведення російських військ з Сирії, особливості цього стратегічного маневру стають ясніше, але його мотиви залишаються предметом для роздумів. Держсекретар США Джон Керрі приїхав в Москву, а МЗС Росії висловив надію на те, що дискусії щодо Сирії призведуть до «нормалізації» двосторонніх відносин.

Президент США Барак Обама зателефонував Путіну після півночі в минулий понеділок, щоб упевнитися, що припинення шестимісячної російської інтервенції – не обманний хід. Але навіть зараз Білий дім коментує вчинок Росії вкрай обережно. А от міністр закордонних справ великої Британії Філіп Хеммонд був набагато менш стриманим, відзначивши, на превеликий жаль російських чиновників, що Путін не заслуговує ніякого заохочення за припинення бомбардувань сирійських шкіл і лікарень, особливо з урахуванням того, що виведення військ планується лише часткове.

Рішення Кремля використовувати вікно можливостей, представлене угодою про припинення вогню, було розумним; тим не менше, Путін, здавалося, говорив про виведення військ з незадоволенням. Навіть на ретельно відредагованому офіційному відео помітно його роздратування; президент нервував, слухаючи доповідь про "виконану місію" міністра оборони Сергія Шойгу.

Крім того, що подібний відступ не в характері Путіна, він також пов'язаний з певними ризиками. Хоча кілька ескадронів російських літаків прибули додому благополучно, сили, що залишилися, можуть піддатися нападу з боку сміливців повстанців.

Подібний відступ не в характері Путіна

Верховне командування Росії наказало продовжувати вибіркові удари по позиціях супротивника, але те, що сирійський МІГ-21 був збитий за допомогою портативної ракети земля-повітря – свідчення підвищення рівня ризику повітряної кампанії. Москва стверджує, що угрупування ВПС Росії на авіабазі Хмеймим може бути оперативно посилене у разі необхідності, але елемент несподіванки вже втрачено, і жертв може виявитися більше, ніж за всі останні місяці, тоді як допомога їм з боку держави зменшиться.

Навряд чи Путін вирішив віддати такий наказ, провівши здорову оцінку ризиків. До того ж, час заяви (нехай і корисної з точки зору прагнення «перехитрити» Обаму) здається досить дивним у питанні можливості впливати на хід громадянської війни у Сирії.

Війська Башара Асада набралися сил і підняли свій бойовий дух, але не до такої міри, щоб втримати свої помірні територіальні придбання без постійної підтримки Росії з повітря. Про виведення військ було оголошено напередодні мирних переговорів у Женеві; і Москва, зрозуміло, не збиралася радувати опозиційні групи, які за підтримки Туреччини та Саудівської Аравії вимагають повалення Асада. Навіть самі Анкара і Ер-Ріяд були здивовані діями Москви.

Якщо переговори в Женеві дійсно допоможуть стати початком кінця сирійської катастрофи (хоча це й малоймовірно), вплив Росії продовжить скорочуватися, оскільки їй буде нічого запропонувати в якості внеску в мирний процес.

Можливим поясненням раптового рішення Путіна можуть бути далекі від довірливих відносини Росії з Іраном. Одним з ключових елементів грандіозного плану Путіна перелому ходу сирійської війни було поєднання російської повітряної кампанії з наземним настанням іранських сил. Оскільки такого не відбулося, сили Асада досягли лише незначних успіхів у боротьбі за захоплення Алеппо, яке Путін хотів представити як доказ рішучої перемоги.

Ще більшим "ударом у спину" (по термінології Путіна) стала відмова Ірану включитися в сумнівну ініціативу "заморожування" рівня видобутку нафти. Кремль веде відчайдушні переговори з Саудівською Аравією та іншими членами ОПЕК в надії на те, що спільне зобов'язання (нехай навіть укладене лише на словах) не збільшувати поставки підніме ціни на нафту. Але Тегеран відмовився вступити в картельну змову.

Іранське керівництво балансує між відкритістю Заходу і новими ракетними випробуваннями. Путін не має нічого проти останнього (договір про поставку ракет С-300 був знову підтверджений), але перше змушує його відчувати себе зрадженим.

Найбільше значення в цьому відношенні має стрімке скорочення ресурсів Росії – а також шість кварталів економічного спаду (без будь-яких ознак швидкого відновлення зростання економіки).

Влада РФ так і не змогла пред'явити суспільству узгоджений антикризовий план. Швидше за все, реалії тривалого спаду змусять їх повернутися до внутрішніх справ, що ілюструє директива про скорочення видатків на оборону на 5% - це, хай і незначне, зменшення демонструє серйозний відхід від готовності влади продовжувати амбітне переозброєння будь-якою ціною. У цьому контексті те, що Путін визнав, що сирійська авантюра була дійсно дорогим підприємством, а не дешевим способом провести навчання в бойових умовах, означає вимушений відхід з позиції віри у власну всемогутність.

Путін визнав доречним застерегти, що важливо уникнути «запаморочення від успіхів»; але, по суті, Росія від деградації переходить до депресії. Росіяни продовжують боятися змін – хоча і побоюються, що ці зміни вже і так тут. Єдиний рецепт порятунку від цієї нездорової зневіри – відволікання, і тепер Кремлю доведеться винаходити щось нове. Проблема не тільки в тому, що ціна створення відволікаючих маневрів стає все вище, але і в тому, що кожне з попередніх «відволікань» залишається тягарем для Кремля. Путін став заручником власних сюрпризів і не знає, до яких наслідків призведе наступний з них.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.