29 травня 2017, понеділок

Кремль став заручником своїх примх

коментувати
Чому Путін вирішив вивести війська з Сирії, і до яких наслідків призведе його черговий маневр

Через тиждень після того, як пролунала несподівана заява президента Володимира Путіна про часткове виведення російських військ з Сирії, особливості цього стратегічного маневру стають ясніше, але його мотиви залишаються предметом для роздумів. Держсекретар США Джон Керрі приїхав в Москву, а МЗС Росії висловив надію на те, що дискусії щодо Сирії призведуть до «нормалізації» двосторонніх відносин.

Президент США Барак Обама зателефонував Путіну після півночі в минулий понеділок, щоб упевнитися, що припинення шестимісячної російської інтервенції – не обманний хід. Але навіть зараз Білий дім коментує вчинок Росії вкрай обережно. А от міністр закордонних справ великої Британії Філіп Хеммонд був набагато менш стриманим, відзначивши, на превеликий жаль російських чиновників, що Путін не заслуговує ніякого заохочення за припинення бомбардувань сирійських шкіл і лікарень, особливо з урахуванням того, що виведення військ планується лише часткове.

Рішення Кремля використовувати вікно можливостей, представлене угодою про припинення вогню, було розумним; тим не менше, Путін, здавалося, говорив про виведення військ з незадоволенням. Навіть на ретельно відредагованому офіційному відео помітно його роздратування; президент нервував, слухаючи доповідь про "виконану місію" міністра оборони Сергія Шойгу.

Крім того, що подібний відступ не в характері Путіна, він також пов'язаний з певними ризиками. Хоча кілька ескадронів російських літаків прибули додому благополучно, сили, що залишилися, можуть піддатися нападу з боку сміливців повстанців.

Подібний відступ не в характері Путіна

Верховне командування Росії наказало продовжувати вибіркові удари по позиціях супротивника, але те, що сирійський МІГ-21 був збитий за допомогою портативної ракети земля-повітря – свідчення підвищення рівня ризику повітряної кампанії. Москва стверджує, що угрупування ВПС Росії на авіабазі Хмеймим може бути оперативно посилене у разі необхідності, але елемент несподіванки вже втрачено, і жертв може виявитися більше, ніж за всі останні місяці, тоді як допомога їм з боку держави зменшиться.

Навряд чи Путін вирішив віддати такий наказ, провівши здорову оцінку ризиків. До того ж, час заяви (нехай і корисної з точки зору прагнення «перехитрити» Обаму) здається досить дивним у питанні можливості впливати на хід громадянської війни у Сирії.

Війська Башара Асада набралися сил і підняли свій бойовий дух, але не до такої міри, щоб втримати свої помірні територіальні придбання без постійної підтримки Росії з повітря. Про виведення військ було оголошено напередодні мирних переговорів у Женеві; і Москва, зрозуміло, не збиралася радувати опозиційні групи, які за підтримки Туреччини та Саудівської Аравії вимагають повалення Асада. Навіть самі Анкара і Ер-Ріяд були здивовані діями Москви.

Якщо переговори в Женеві дійсно допоможуть стати початком кінця сирійської катастрофи (хоча це й малоймовірно), вплив Росії продовжить скорочуватися, оскільки їй буде нічого запропонувати в якості внеску в мирний процес.

Можливим поясненням раптового рішення Путіна можуть бути далекі від довірливих відносини Росії з Іраном. Одним з ключових елементів грандіозного плану Путіна перелому ходу сирійської війни було поєднання російської повітряної кампанії з наземним настанням іранських сил. Оскільки такого не відбулося, сили Асада досягли лише незначних успіхів у боротьбі за захоплення Алеппо, яке Путін хотів представити як доказ рішучої перемоги.

Ще більшим "ударом у спину" (по термінології Путіна) стала відмова Ірану включитися в сумнівну ініціативу "заморожування" рівня видобутку нафти. Кремль веде відчайдушні переговори з Саудівською Аравією та іншими членами ОПЕК в надії на те, що спільне зобов'язання (нехай навіть укладене лише на словах) не збільшувати поставки підніме ціни на нафту. Але Тегеран відмовився вступити в картельну змову.

Іранське керівництво балансує між відкритістю Заходу і новими ракетними випробуваннями. Путін не має нічого проти останнього (договір про поставку ракет С-300 був знову підтверджений), але перше змушує його відчувати себе зрадженим.

Найбільше значення в цьому відношенні має стрімке скорочення ресурсів Росії – а також шість кварталів економічного спаду (без будь-яких ознак швидкого відновлення зростання економіки).

Влада РФ так і не змогла пред'явити суспільству узгоджений антикризовий план. Швидше за все, реалії тривалого спаду змусять їх повернутися до внутрішніх справ, що ілюструє директива про скорочення видатків на оборону на 5% - це, хай і незначне, зменшення демонструє серйозний відхід від готовності влади продовжувати амбітне переозброєння будь-якою ціною. У цьому контексті те, що Путін визнав, що сирійська авантюра була дійсно дорогим підприємством, а не дешевим способом провести навчання в бойових умовах, означає вимушений відхід з позиції віри у власну всемогутність.

Путін визнав доречним застерегти, що важливо уникнути «запаморочення від успіхів»; але, по суті, Росія від деградації переходить до депресії. Росіяни продовжують боятися змін – хоча і побоюються, що ці зміни вже і так тут. Єдиний рецепт порятунку від цієї нездорової зневіри – відволікання, і тепер Кремлю доведеться винаходити щось нове. Проблема не тільки в тому, що ціна створення відволікаючих маневрів стає все вище, але і в тому, що кожне з попередніх «відволікань» залишається тягарем для Кремля. Путін став заручником власних сюрпризів і не знає, до яких наслідків призведе наступний з них.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.