26 липня 2017, середа

Безглузді інтриги Путіна

Вважаючи, що західні лідери - слабаки і невдахи, російський президент серйозно обманює себе
Очікувалося, що саміт G20 в китайському Ханчжоу (4-5 вересня), не стане джерелом серйозних світових новин. Але президенту Росії Володимиру Путіну він дав унікальну можливість затвердити своє місце серед провідних світових лідерів. Його прес-секретар Дмитро Пєсков запевнив, що Росія не прийме ніяких умов для повернення в G7 (і тим самим перетворення
коментувати
Безглузді інтриги Путіна
Вважаючи, що західні лідери - слабаки і невдахи, російський президент серйозно обманює себе

Очікувалося, що саміт G20 в китайському Ханчжоу (4-5 вересня), не стане джерелом серйозних світових новин. Але президенту Росії Володимиру Путіну він дав унікальну можливість затвердити своє місце серед провідних світових лідерів. Його прес-секретар Дмитро Пєсков запевнив, що Росія не прийме ніяких умов для повернення в G7 (і тим самим перетворення його назад в G8), тому що "цілком задоволена" більш широким форматом G20.

Росія мало що могла запропонувати по суті у дискусіях в Ханчжоу, які варіювалися від стимулювання економічного зростання до підтримки зусиль щодо стримування зміни клімату; але Путін виразно не хотів, щоб його розглядали як статиста.

Кремль доклав усі зусилля, щоб провернути кілька інтриг, що змусило багатьох ключових учасників: від прем'єр-міністра Великобританії Терези Мей до президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана - запланувати окремі зустрічі з главою російської держави. Ці переговори не дали значних плодів, але, що важливо для Путіна, посилювали враження, що він грає «незамінну роль» у міжнародних справах.

Найгрубіша з цих інтриг була запущена в середині серпня в Криму, де російські спецслужби влаштували провокацію, недбало замасковану під «терористичну атаку». Путін засудив українське керівництво за те, що воно нібито «вдалось до тактики терору» і оголосив про поспішні і масштабні військові навчання на південно-західному театрі. Він також повідомив, що подальші переговори щодо реалізації Мінських угод зайшли в глухий кут і не мають ніякого сенсу. Європейські лідери були стривожені цією раптовою ескалацією конфлікту, який так і не був благополучно «заморожений», і наполягли на продовженні діалогу. Путін погодився провести в Ханчжоу зустрічі з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом Франції Франсуа Олландом, припустивши, що такі переговори означають здійснення його старої пропозиції обговорення України без України.

Паралельна інтрига полягала в реконфігурації російської військової інтервенції в Сирії; її мета була в тому, щоб спонукати уряд Сполучених Штатів укласти угоду з Кремлем щодо координації повітряних ударів і спеціальних операцій. З цією метою Москва досягла угоди з Тегераном про використання авіабази Хамадан для дозаправки своїх дальніх бомбардувальників Ту-22М, що беруть участь в бойових діях в Сирії. Це розширення зв'язків Росії з Іраном справило сильне враження на Вашингтон, але спроби Москви максимізувати свій політичний вплив дратували Тегеран так сильно, що всього через кілька днів дозвіл на використання бази було відкликано. Іншою несподіваною подією став початок транскордонної операції турецьких збройних сил проти сирійських курдів, яка зробила неможливим візит до Анкари генерала Валерія Герасимова, начальника Генштабу ВС РФ. У переговорах щодо нормалізації двосторонніх відносин Путін і Ердоган ретельно обходили свої розбіжності з приводу Сирії, так що на даний час Москва не орієнтується в тому, як відповісти на турецьку інтервенцію.

Путін грає на болючих глобальних проблемах, для яких західні лідери не мають рішень

Ще одна інтрига була заточена на те, щоб переконати Японію вийти з режиму санкцій щодо Росії. Путін прагне використовувати щиру зацікавленість прем'єр-міністра Сіндзо Абе у подоланні старої тупикової ситуації у двосторонніх відносинах, викликаної суперечкою про Південні Курили. Абе прийняли як почесного гостя на Східному економічному форумі у Владивостоці минулого тижня (2-3 вересня), і його плани з розширення японських інвестицій в інфраструктуру на Далекому Сході Росії були затверджені з великим ентузіазмом. Тим не менш, простір для компромісу по темі островів у Путіна дуже вузький, так як він повинен продовжувати грати роль героя-патріота. Раніше цього року Міністерство оборони Росії отримало завдання з відновлення баз і поселень на Курильських островах. І ця мілітаризація, яка також включає в себе розгортання нової дивізії берегової оборони на Чукотці, фактично виключає залучення туди іноземних інвестицій і туризму.

Інтриги зберігаються і у відносинах Росії з Китаєм, і саміт G20 дав Путіну ще одну можливість продемонструвати свої дружні зв'язки з президентом КНР Сі Цзіньпіном. Межі цієї політичної дружби стали очевидні в середині липня, коли Москва зайняла повний нейтралітет щодо вироку Гаазького арбітражного суду про Південно-Китайське море, на превеликий жаль Пекіна. Прагнучи заспокоїти свого стратегічного партнера, щоб Росія погодилася взяти участь у спільних військово-морських навчаннях з Китаєм в Південно-Китайському морі в кінці вересня, але цей символічний жест не може компенсувати зростаючі сумніви в Пекіні про передбачуваність прийняття рішень Путіним.

Будуючи свої інтриги, Путін грає на болючих глобальних проблемах, для яких західні лідери не мають рішень, але які вони терміново прагнуть полегшити. Меркель і Олланд, безсумнівно, розуміють, що Мінські угоди не можуть бути реалізовані, але вважають своїм обов'язком наполягати на збереженні цієї угоди і навіть можуть бути вдячні Путіну за те, що він «пішов на поступки». Держсекретар США Джон Керрі доклав стількох зусиль на переговори про черговий режим припинення вогню в Сирії, що він хоче вірити, що Москва не погодиться розглядати кожного, хто виступає проти Асада, як терориста.

Вважаючи, що західні лідери - слабаки і невдахи, Путін серйозно обманює себе. Дійсно, примушуючи їх говорити з собою і не пропонуючи ніяких довгострокових результатів, він лише нагадав їм, що він не може розглядатися в якості відповідального учасника в якій-небудь міжнародній кризі. Всі його колеги хочуть бачити стабільну Росію, яка випливає передбачуваним курсом, але Путін постійно підриває стабільність і перетворив непередбачуваність на великий зовнішньополітичний актив. Він може відчувати задоволення від своїх зустрічей у Ханчжоу, але зростаюче роздратування його інтригами позбавить Росію підтримки, яка допомогла б зупинити її скочування в кризу.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.