26 березня 2017, неділя

За що помер товариш телефон?

коментувати
Він думав, що це він робив гроші на "Лайфньюз". Насправді все було рівно навпаки

За що помер товариш телефон? Ну, справді. Як «за що»?

Так, звичайно, товариш телефон помер і за п'ятсот баксів, які йому платили "Лайфньюз" за сюжет, і за віджату в якогось убитого коммерса машину, за таку саму віджату квартиру, торгівлю полоненими й загиблими і декілька тисяч або десятків тисяч доларів, які він за ці два роки зробив. Їздив у номери, жив заможно, але недовго. Але все це – вторинний результат.

Він думав, що це він робив гроші на "Лайфньюз". Насправді все рівно навпаки.

Насправді він помер за мільйони баксів, гігантські рейтинги та держпідтримку Арам Ашотича, які той зробив на автомийникові, який повірив у те, що він і справді Наполеон. За кіпрський офшор Кургіняна, відкритий на зароблені на товариші телефоні патріотичні гроші. За любителя вечірок у резиденції американського посла Спасо-хаусі Коротченка, який зумів, як кажуть, перетворити свої патріотичні істерики в сто п'ятдесят мільйонів, які в нього не може видряпати назад навіть прокурор. За гонорари Захара Прілепіна на РЕН-ТВ – плоскінного російського більшовицького письменника, який розповідає, що йому на життя потрібно мінімум двісті тисяч у місяць. Ось за ці двісті тисяч новоявленого Бонч-Бруєвича конкретно.

Як і ще за одного чудового письменника землі російської Мітю Ольшанського, який скупою сльозою пише тепер, що Моторола – це новий Василь Тьоркін. Пише, а потім йде плакати в шинок. Раніше він любив засмучуватися про долі Росії в Жан-Жак, зараз не знаю, де, але підтримка екзистенціальної письменницької туги випивкою в гламурних шинках коштує нині дорого, і тут дурні-автомийники приходяться якнайдоречніше.

На цих послужливих покидьках – тисячі смертей. Насамперед, звичайно, українських. Але й ідіота-автомийника теж

За колонки Едуарда Лимонова в "Известиях", де той не так давно хвалився, що завдяки своїм закликам відправив на Донбас дві тисячі таких ось ідіотів. Сам, щоправда, чомусь не поїхав – ніхто з них не поїхав, дивно, так? – але дурнів навідправляв.

За Просвіріна, який назбирав тридцять мільйонів гуманітарної допомоги. За письменника Шаргунова, який зумів конвертувати автомийника в крісло депутата Державної Думи із зарплатою у вісімсот тисяч рублів. За вісімсот тисяч ще одного депутата Віталія Мілонова, який так вдало пофоткався з автоматом. За мюріда, кассада, юденич і хто там у них ще, які вилізли в топові блогери на "аналітиці" ошуканих ними ідіотів. За кореспондента РТР Бузаладзе, який клепав, до того, як шакалити у Вільнюсі, сюжети про "русский мир" у Донбасі. Ну і, звичайно, за рангом вище – Толстого, Кисельова, Соловйова та їхні вже сотні тисяч і мільйони доларів, які вони, не покладаючи рук, роблять на нових дерев'яних чохлах для телефонів.

Ось за добробут Ернста хіба що, мабуть, не помер. Костянтин Львович – це вже така сяюча недосяжна вершина з такими гігантськими селевими потоками грошей, що з його висоти окремого автомийника вже не видно. Там ідіотів кладуть вже стратегічно. Дивізіями.

Не можна сказати, що вони не сумують від цієї втрати. Сумують, напевно. Все ж з автомийника певної користі отримати ще можна було. Але сумують – не більше, ніж на одну чарочку. Сам розумієш, старий – справи, справи, ніколи. Про тебе вже післязавтра всі забудуть, а треба ще й твою смерть встигнути конвертувати в рейтинги й піар, все-таки це найбільш неординарний привід у твоєму гівняному житті, погодься, друже?

Загалом, всім спасибі, всі вільні.

А з усього русского мира там був тільки ліфт Карачаровського механічного заводу.

Тут, здавалося б, вже мені поставити свої реквізити сам Бог велів, але, чорт візьми, цього разу рука не піднімається.

Тому що глум глумом, але на цих послужливих покидьках – тисячі, тисячі смертей. Насамперед, звичайно, українських. Але й ідіота-автомийника теж. Вони йому роками мізки дірявили-дірявили, поки не продірявили остаточно. І за їхні бабки й рейтинги він і помер.

Не можу сказати, щоб мене це сильно засмутило, звичайно. Але Гаага все-таки краще. Всім разом. На одній лавці. І – в перших рядах.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.