4 грудня 2016, неділя

Як Росія вбиває своїх громадян

коментувати
А потім відкриває пам'ятні стенди і пише про пам'ять, яка вічна

Подвигу лежить дорога у вічність.

«15 лютого - День пам'яті про росіян, які виконували службовий обов'язок за межами Батьківщини. 10.02.16. в міському будинку культури міста Жовтневий для дітей та їх батьків відкрився пам'ятний стенд «Герої нашого часу». Метою виставки є виховання військово-патріотичних цінностей, любові та поваги до Батьківщини, відповідальності. На ньому імена загиблих земляків. В ході війни в Таджикистані ми втратили одного юнака – Бабченка Сергія Анатолійовича. Вони – приклад мужності та відваги, приклад самовідданого служіння Батьківщині та вірності своїй малій батьківщині – башкирській землі. Зробивши крок у безсмертя, вони чесно виконали свій обов'язок. Віддали за майбутнє Росії найдорожче – молоді життя. Але вони назавжди з нами. Пам'ять про них вічна!"

Бабченко Сергій Анатолійович - це мій троюрідний брат. Бачив я його один раз в житті, коли мені було сім років, а йому - трохи більше. Вони їхали тоді до інших наших Бабченків, в Україну, на літні канікули.

А потім, років через десять, я бачив його маму - Надію Бабченко. Вона їхала забирати Сергія до Таджикистану. Точніше, його тіло. Він загинув за два тижні до дембеля, на останньому своєму виході на кордон, єдиний у тому бою - куля влучила в голову, снайпер. Тітка Надя... ні, вона до того моменту вже не плакала. Вона була просто вся чорна.

Приклад самовідданого служіння Батьківщині, любов і повага до Батьківщини. Ага. В обидві руки

Потім до нас у Москву приїжджала Олеся Бабченко, його молодша сестра. Хотіла вступити до Інституту прикордонних військ ФСБ РФ. Родичів загиблих прикордонників туди приймають без іспитів і безкоштовно. Ну, за законом начебто. Наївні. Не проходите по зору, дівчино, на все добре! То й що, що брат загинув? До побачення.

Приклад беззавітного служіння Батьківщині, любов і повага до Батьківщини, пам'ять вічна. Ага. В обидві руки. Розпишіться.

А потім і мене забрали в Чечню. А потім Батьківщина прийшла і в Україну.

І ось ти вже читаєш у новинах про розвідника Олександра Бабченка, який потрапив під мінометний обстріл, і йому відірвало ногу, і військовослужбовця 42 БТО Анатолія Бабченка, що потрапив у полон в Луганську. І не можеш не думати - може, вони з тих Бабченків, до кого їздив відпочивати Сєрьога.

Нас - Бабченків - не так вже й багато.

Тим не менш, одного Батьківщина примудрилася вбити в Таджикистані, другому відірвати ногу в Україні, третього відправити на підвал, а четвертому - четвертому пощастило: йому просто вибили зуби в Чечні.

А потім Батьківщина відкриває пам'ятні стенди і пише ось це пафосне лайно про пам'ять, яка вічна, виховання військово-патріотичних цінностей у нового покоління підростаючих солдатів, щоб відправити їх до нової м'ясорубки у новій війні і крокування в безсмертя. А перед очима в тебе тільки чорна тітка Надя, яка сидить на твоїй кухні по дорозі в Таджикистан, куди вона їде забирати тіло твого загиблого брата, щоб поховати в закритій труні, тому що у нього залишилася тільки половина голови.

І ось ти натикаєшся на цю дурницю, написану виродками, сидиш, читаєш з відсутнім виглядом і лише бліднеш від ненависті.

Подвигу лежить дорога у вічність.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.