21 вересня 2017, четвер

Чим обернуться для України вибори в Польщі

коментувати
Опитування пророкують перемогу консерваторів з Права і справедливості. Проте українцям не варто розраховувати на відновлення політики Леха Качиньського

Передвиборчі пристрасті оволоділи розумом і сторінками в соцмережах не тільки українців, але і їхніх західних сусідів: 25 жовтня поляки підуть до виборчих урн, щоб обрати новий склад парламенту.

Оскільки Польща є парламентсько-президентською республікою, ці вибори мають для життя країни більше значення, ніж нещодавні президентські, які виграв Анджей Дуда. Соцопитування ясно показують фаворитів перегонів, але залишають інтригу в найголовнішому питанні: скільки партій увійде до Сейму, а, значить, яка коаліція має найбільші шанси на створення уряду.

Фаворити

За перші місця б'ються титани польської політичної сцени: правляча останні 8 років партія "Громадянська платформа" та її опонент, правоконсервативна партія Право і справедливість. Всі без винятку рейтингові агентства останніми місяцями прогнозують перемогу ПіС — політична сила Ярослава Качиньського може розраховувати, за найскромнішими підрахунками, на 34%, за ненайскромнішими — на 41% голосів. Результат Платформи наблизиться лише до позначки 25%.

Цікава деталь — теперішня парламентська кампанія стала першою в історії Польщі, коли на чолі головних конкуруючих сил виявилися політики-жінки. Платформу на вибори веде прем'єр Ева Копач, раніше вона була міністром охорони здоров'я і спікером Сейму, ПіС - колишня співробітниця органів самоврядування і депутат Беата Шидло. Така розстановка — аж ніяк не данина перемозі фемінізму. Головний мотор Платформи екс-прем'єр Дональд Туск вже більше року як перебрався в Брюссель на престижну посаду голови Європейської Ради. У Качиньського завжди був високий антирейтинг, аж надто полярні емоції викликали його похмурі виступи. Тому брат загиблого президента Леха Качиньського був відправлений політтехнологами на другий план, хоча велика ймовірність, що після виборів Шидло попросять «посунутися» з місця прем'єра.

Найбільшої шкоди образу України в Польщі завдали не російські пропагандисти, а депутати ВРУ

Стратегія ПіС проста — послідовно пригадувати виборцям всі помилки Платформи. Стратегія самої Платформи оригінальністю теж не відрізняється: електорат залякують перспективами встановлення релігійної диктатури.

Однак польські вибори не варто спрощувати до схеми «багаті і креативні проти релігійних бідних лузерів». Хоча роки правління Платформи можна віднести до успішних, якщо дивитися на макроекономічні показники, дані про зростання зарплат та іноземних інвестицій, близько 40% поляків декларують, що незадоволені своїм життям.

Першим важливим симптомом незадоволеності стала поразка Броніслава Коморовського на президентських виборах у травні. Впевнений у переобранні на другий термін, екс-президент фактично обмежив кампанію констатаціями «жити стало краще, жити стало веселіше», що явно не знайшло відгуку в суспільстві.

Кому більше 5%

Польському виборцю незнайомі дилеми українців, за голос яких б'ються під три десятки партій. Крім Платформи і ПіС, на виборах стартують ще шість політичних сил, чотири з них можуть перескочити 5% бар'єр.

Групу очолюють Об'єднані ліві (8,7%). Ця коаліція зібрала під одним дахом колишніх комуністів, зелених, соціал-демократів і любителів епатажу типу Януша Палікота. На вибори їх веде харизматична Барбара Новацька, програма — європейські помірковані ліві ідеї. Пропозиція для тих, хто погодився б і на Платформу, але не хоче уроків релігії в школі.

Далі — політична сила Павела Кукіза, рок-музиканта і громадського діяча, який став відкриттям першого туру президентських виборів (у травні за нього проголосували 20% поляків, сьогодні його партію Кукіз'15 підтримують лише 6,4%). Ідеології, крім протесту, ніякої. У списки потрапили абсолютно випадкові люди. Знайшлося місце і для членів праворадикальних організацій з явно антиукраїнськими поглядами, але заради справедливості зауважу, що кампанію на цьому не будували.

Лешек Бальцерович, автор шокової терапії початку 90-х, вірний собі і не грає в політику, але на вибори йде партія «Сучасна» його радника і однодумця Ришарда Петру (5,8% підтримки). Податків — поменше, свободи підприємництва — побільше, ринок — це все, що нам потрібно.

На межі вльоту Польська селянська партія (5,1%). Нудна програма, нудна реклама, але є нюанс — партія кам'яною стіною стоїть за фермерами, які в Польщі часто заможніші, ніж працівники корпорацій завдяки низьким податкам і страховим платежам. Думаю, що коли дійде до голосування, наберуть усі 8%.

Поза парламентом, швидше за все, виявиться улюбленець кремлівських ЗМІ Януш Корвін-Мікке, партія КОРВіН (4,8%). Євросоюз — розвалити, з Путіним — дружити, і нехай кожен дбає про себе. І епатаж може набриднути.

До Сейму не потрапить партія «Разом» (0,9%). Цікавий проект, оскільки 20-30-річні активісти вирішили робити кампанію без спонсорів і здебільшого в Інтернеті. Суть програми: захист прав трудящих в умовах капіталізму, поліпшення комфорту повсякденного житті громадян, реформа медицини та початкової освіти, рівні права для всіх незалежно від орієнтації. По молоді було видно, що їм не вистачає досвіду і грошей на піарників, але, як кажуть мої знайомі, нарешті є політична сила, за яку голосуєш не тому, що вона менше зло, а тому що з усім згоден.

Основні теми: біженці, економіка і сім'я

Тематика дебатів між кандидатами - десь між нудною економікою і надуманими, відволікаючими сюжетами а-ля шедеври українських політтехнологів. Найбільший шквал емоцій викликало обговорення імміграційної кризи в Європі і прийняття квот на розподіл біженців у країнах ЄС.

ПіС спочатку зайняла тверду позицію: жодних квот на прийом біженців, не польське це діло, не було у нас колоній і не ми воюємо на Близькому Сході, а, значить, і відповідати не нам, якщо ми яким іммігрантам і раді – то тільки християнам. Платформа спочатку квотами опиралася, потім погодилася – наступного року Польща повинна прийняти 7 тисяч біженців.

І тут Платформа програла: польське суспільство, яке ще не спіткали тонкощі «мультікульті», та ще й накручене істерикою у правих ЗМІ, переважно виступило проти приїзду біженців. Ліва частина електорату, своєю чергою, обурилася, що 38-мільйонна країна знайшла сили прийняти лише пару тисяч сирійців, тоді як десятки тисяч поляків під час Другої світової знайшли притулок у мусульманських державах.

На другому місці під час кампанії виявилися класичні соціально-економічні питання. Підвищення мінімальної зарплати (на сьогодні у Польщі це близько 400 євро брутто), зниження необкладеної податками суми доходів, підтримка сімей з дітьми, спрощення схеми оподаткування підприємців. Якщо коротко, то в цьому блоці майже всі партії наобіцяли виборцям прекрасні нововведення, на які у польської держави грошей немає і не буде.

Змова мовчання про Україну

Кампанія виявилася більш ніж скупа на зовнішньополітичні теми. Коли під час дебатів ведучий поставив Копач і Шидло питання, про які важливі процеси в сучасному світі поляки повинні знати, обидві навперейми розповідали, як полякам потрібна своя гарна держава.

На цих виборах не знайшлося місця для української тематики. З виступів політиків взагалі не створювалося враження, що по сусідству є країна, де йде війна, у якій окупована частина території і якій потрібна підтримка. ПіС, від якого багато українців очікують більш різкої по відношенню до Росії політики, відновлення курсу Леха Качиньського, поки не дав жодного сигналу, що наближається інтенсифікація партнерства з Києвом. Причин мовчання польських політиків кілька.

По-перше, в тренді дискусії про внутрішні проблеми. По-друге, між головними партіями розбіжності щодо українського питання настільки незначні, що кампанію на цьому не побудуєш, а електорат не мобілізуєш. По-третє, і це треба чесно визнати, поляки втомилися від України, а кандидати лише підхопили цей настрій.

У тому, що українські теми не викликають у польських громадян такого інтересу, як рік тому, частково винні самі політики. В Польщі події на Майдані, в Криму і в Донбасі не сходили з екранів телевізорів і стали частиною внутрішнього дискурсу. Неважко здогадатися, що подіяв банальний психологічний механізм — приїлося.

До того ж, польські політики постійно говорили про те, як Польща допомагає Україні і як треба допомагати ще більше. Ці слова створили у пересічного обивателя переконання, що Варшава подарувала Києву мільярди євро. Реальність, якщо заглибитись, виглядає по-іншому. Це польське суспільство робило і робить для українців колосальні й неоціненні речі, зворушливі до сліз речі. Це пересічні поляки збирали і збирають для нас гроші, речі, медикаменти, запрошують групи дітей на відпочинок. З дійсно важливих актів допомоги з боку польської влади: консультації при проведенні реформи місцевого самоврядування та кредит на 100 мільйонів євро, більша частина якого повинна бути витрачена на проекти за участю польських бізнесменів. Але поляки, місяцями чуючи з телевізора «допомагаємо Україні», кривляться, уявляючи гори коштів, які могли б піти на їхні пенсії і зарплати. До того ж, дві країни все більше розділяють питання історичної політики.

Найбільшої шкоди образу України в Польщі завдали не російські пропагандисти, а депутати Верховної Ради, проголосувавши 9 квітня за закон про визнання УПА учасниками боротьби за незалежність України. Закон у Польщі швидко охрестили «законом про героїзацію УПА» та з власного досвіду скажу — ніякі докази, що слова «герой» там немає, в дискусії не допомагають.

Як відомо кожному польському школяреві, загони УПА та місцеве українське населення, що приєдналося до них, у 1943-44 вирізали на Волині і Східній Галичині близько 100 тисяч поляків. Оскільки зброї у селян особливо не водилося, вбивали польських сусідів сокирами, косами, спалювали живцем. Усі ці картини залишилися в пам'яті тих, хто вижили і після 1945 року оселилися в Польщі, історії передавалися з покоління в покоління, травму посилювала змова мовчання, яка тривалий час існувала навколо Волині.

Поляки під час війни, зрозуміло, страждали і від інших сусідів. Але німці давно і багато разів вибачилися. Росіяни не вибачалися, але, як кажуть, що з них візьмеш. А ось за українців полякам прикро.

Для польського политикума стало шоком, що закон прийняли в один день з візитом Коморовського. Сумнозвісний виступ 9 квітня став ударом і по рейтингу Коморовського, і по Платформі, й інші політичні партії урок засвоїли, тому українську тематику під час парламентської кампанії ретельно обходили стороною.

Що буде

Є три сценарії розвитку ситуації після 25 жовтня. Перший — ПіС набирає близько 45% і сама створює уряд. Другий — ПіС до 40%, тоді їй потрібен коаліціянт, ідеальний варіант — партія Кукіз'15. Третій — Кукіз не проходить або бере надто малий відсоток, тоді є можливість створення коаліції «всі проти ПіС». Як Платформі вдасться посадити в один човен лівих і неолібералів, загадка сфінкса, але у Варшаві подейкують, що переговори з цього питання вже йдуть.

У разі, якщо Платформа і далі буде при владі, політика щодо України особливих змін не зазнає і буде в цілому залишатися у фарватері ЄС та Німеччини. Якщо ж уряд створить ПіС, у контактах між Варшавою і Києвом зросте роль історичного чинника.

Чи означає це, що українцям потрібно відмовитися від свого погляду на історію? Ні, не означає. Польське бачення історії УПА по-своєму тенденційне, багато фактів повинні бути відокремлені від стереотипів. Але Україні варто відкрити очі та визнати наявність реальної проблеми у відносинах з Польщею, яку не придумала, як приємно вважати багатьом українцям, російська пропаганда. Безумовно, перебуваючи у стані війни, важче розбиратися з міфами про минуле і визнати, що українці не завжди були жертвами, але також і катами. Але це доведеться зробити, не заради поляків, а заради чесності перед самими собою. Звільняє не покаяння, а коли речі називають своїми іменами.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.