8 грудня 2016, четвер

Успіх Швеції: міфи і реальність

коментувати
Що насправді дозволило невеликій скандинавській країні стати одним з лідерів економічного зростання

Швеція та інші скандинавські країни – яскравий приклад великих успіхів в економічному, соціальному і політичному розвитку, але багато хто часто плутає причину з наслідком. Мета цього матеріалу – розповісти про справжні причини успіху Швеції. Інші скандинавські країни також пройшли схожий шлях.

Існує поширена помилка, що чесність у скандинавів в крові завдяки традиціям лютеранства. Це не так. У XVIII столітті в Швеції, як і в Польщі в той самий період, правила аристократія. Британський посол у Стокгольмі писав у Лондон, нарікаючи, що потребує збільшення фінансування, оскільки не може наздогнати за величезними хабарами російських і французьких колег.

Зміни почалися в 1776-му, коли партію вищої аристократії потіснила партія середнього класу, яка видала перший і до цього часу найреволюційніший акт про публічну інформацію в світі. Він працював так добре, що діє донині. Всі люди в Швеції були зобов'язані задекларувати свою власність і доходи у загальнодоступних публічних реєстрах. В результаті ховати нелегальні доходи стало дуже складно, і тим, хто не прагнув у в'язницю, довелося бути чесними.

До 1860 року Швеція була дуже бідною країною, але потім у Англії закінчилися ліси для рудничних стояків у шахтах. Індустріальна революція прийшла до Швеції разом з запуском шведської лісопромисловості; так склалося, що вона мимоволі була зосереджена за межами міст, і дворянство не могло її привласнити – ліси були (і є) власністю простого народу. Потім у Швеції таким же чином запустилася металургія – в країні була залізна руда, вугілля і гідроелектростанції.

1970-1990 роки були темною сторінкою в економічній історії Швеції

У Швеції дійсно ще з XVIII століття було пристойне законодавство і державне керування, яке гарантувало верховенство права, але держава була маленькою і рудиментарною. Головним плюсом лютеранства була, ймовірно, віра в освіту, необхідну для того, щоб люди могли читати Біблію. У 1842 році Швеція стала однією з перших країн у світі, що впровадили обов'язкову шкільну освіту. Проте, найважливіший закон стосувався ліквідації системи гільдій і аналогічний британському 1846 року закон про невтручання; Швеція стала великим захисником вільної торгівлі.

Ціле століття, з 1860 по 1960 роки, Швеція демонструвала один з найвищих у світі темпів зростання, з якими могло зрівнятися хіба що економічний розвиток Японії. Це ніяк не пов'язано з соціалізмом. До Другої світової у Швеції була система вільних ринків, а податки були нижчими, ніж у США. Шведська держава функціонувала ефективно завдяки своїм невеликим розмірам, а її влада перебувала під жорстким контролем завдяки прозорості і могутньому омбудсмену (до речі, це шведське слово).

Всі необхідні передумови для економічного розвитку були. Як і в іншому світі, він почався з експортного попиту, ріс разом з розвитком перевезень і залізниць. Хороші інституції та освіта забезпечували продовження розвитку. Швеція отримала деякі прямі іноземні інвестиції, але більша частина капіталу складалася з прибутку, вкладеного в нові приватні стартапи. Сформувалася гідна банківська система. Швеція проводила дуже консервативну фіскальну і монетарну політику.

Після закінчення в 1815 році Наполеонівських війн Швеція не брала участі у війнах, включно з двома світовими. Вона продовжувала рости навіть у 1930-х, переважно за рахунок низького, вигідного їй обмінного курсу. З 1932 року країною керували соціал-демократи, але до 1968 року вони залишалися досить поміркованими і прагматичними. Вони не підтримували ані державне планування, ані націоналізацію виробництва, хоча і виступали за вищі податки і перерозподіл доходів, аніж ті, що просували опозиційні партії, до соціалістів не причетні.

В кінці 1960-х все змінилося. Велика частина Європи заразилася ліворадикалізмом; торкнулося це і соціал-демократів з їхнім лідером Улофом Пальме. Після такого тривалого періоду успішності економічне зростання здавалося чимось автоматичним. Пальме повів партію вліво до упору. Результат не забарився себе чекати. Ці два десятиліття – 1970-1990 роки – були темною сторінкою в економічній історії Швеції: у цей період Швеція з четвертої найбагатшої країни у світі за показником ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності перетворилася на вісімнадцяту.

У 1970 році приймалися найбожевільніші соціалістичні ідеї. Податок на додатковий прибуток перевищував 100%. Соціальні пільги настільки зросли, що працювати не було сенсу. З падінням економічного зростання почали збільшуватися інфляція і безробіття. Стара кейнсіанська парадигма бюджетного стимулювання виявилася недосконалою. На Швецію вплинуло праве економічне мислення, що поширилося з Британії при Маргарет Тетчер і в США при Рональді Рейгані. У 1986 році Пальме вбили; вбивство так і не було розкрите. Ліворадикалізм почав відступати. Праві соціал-демократи почали дерегуляцію маргінальних фінансових ринків, про існування яких їхні ліворадикальні противники практично не знали.

Ця комбінація надмірного державного втручання і політично мотивованої поступової дерегуляції призвела до катастрофи. Вона призвела до фінансового буму, що закінчився в 1989 році великим обвалом. Під час цієї серйозної фінансової кризи ціни на нерухомість у Стокгольмі лише за рік впали наполовину. Частина банків збанкрутували. ВВП за два роки знизився на 6%, а рівень безробіття злетів. Уряд серйозно девальвував крону. Журналісти щиро запитували: «Чи можна врятувати Швецію?».

Звісно, її можна було врятувати. 1991 року соціал-демократи нарешті програли вибори через фінансову кризу. Карл Більдт сформував несоціалістичний уряд, який розпочав радикальну лібералізацію. Він зрізав бюджетні видвтки, зменшив податки, лібералізував ринки і поступово приватизував держпідприємства. Реформи були радикальними, широкими і всеосяжними. У 1994 році соціал-демократи повернулися до влади, але при новому керівництві вони здебільшого продовжили політику попереднього, несоціалістичного уряду. Швеція скоротила бюджетні видатки з 71% від ВВП у 1993 році до 51% від ВВП у 2007-му. Величезний держборг скоротився, оскільки уряд стабільно утримував профіцит бюджету.

Бюджетна економія і лібералізація привели до бажаних результатів. Швеція почала розвиватися швидше, ніж інші західні країни, і в 2015 році це зростання на 4,1% продовжився; великий профіцит за поточними рахунками також продовжує зберігатися. Розвиток нових бізнесів, дослідження та інновації у Швеції процвітають, на відміну від більшості інших країн Європи.

Проблеми в Швеції теж є. Серед найактуальніших причин для занепокоєння – масова міграція, зарегульований ринок житла, який обмежує пропозицію і забезпечує високі ціни, а також високий рівень безробіття через надто зарегульований ринок праці та надто високі прибуткові податки. Потрібні додаткові ліберальні реформи, але багато чого вже зроблено.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.