11 грудня 2016, неділя

Європа повинна врятувати себе сама

коментувати
Можливо, Brexit, нарешті, покінчить з європейської безпечністю

Британський референдум, на якому громадяни країни проголосували за вихід з Європейського Союзу – ймовірно, найбільша катастрофа, яка коли-небудь траплялася в ЄС. Якщо Євросоюз хоче вижити, йому потрібно діяти швидко, зокрема, припинивши сум'яття на ринку, що виникло на тлі брекзиту.

Прем'єр-міністр Британії Девід Кемерон, який програв референдум, правильно зробив, що пішов у відставку. Але він не єдиний, хто програв. Ще є президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер, який мало старався для того, щоб змінити результат голосування. З часів Жака Делора, який очолював Єврокомісію з 1985 по 1995 рік, на цій позиції не було жодного лідера з якимось баченням або політичним впливом. Юнкер, як Кемерон, повинен взяти на себе відповідальність і піти у відставку. Євросоюзу знову потрібен сильний лідер. Є багато гідних кандидатур, але я рекомендую колишнього прем'єр-міністра Швеції Карла Більдта.

До того, як стихне галас навколо референдуму, ЄС повинен виробити ультиматум з чіткими принципами виходу Британії з союзу. Чіткими, щоб мінімізувати втрати, і строгими – щоб це послужило уроком для популістів в інших країнах ЄС, відбивши в них бажання закликати до проведення аналогічного голосування у себе вдома. Лідери Європейської комісії вже зробили крок у цьому напрямку, скасувавши поступки, зроблені Сполученому Королівству в лютому, і повідомивши, що «повторних переговорів» щодо цього питання не буде.

Тим часом, Європейська рада скликала терміновий саміт. Здається, ЄС почав розуміти, що його виживання залежить від швидких і рішучих дій, враховуючи, що грецьку фінансову кризу союз не може вирішити вже шість років.

Юнкер, як і Кемерон, повинен взяти на себе відповідальність і піти у відставку

Однак ЄС повинен зробити набагато більше, ніж просто провести ремонтно-відновлювальні роботи після виходу Британії. Фундаментальною проблемою Європи в останні чотири десятиліття стало самозаспокоєння. При цьому економічне зростання блоку низьке, що пояснюється надмірним оподаткуванням і регуляцією. Європа більше не може дозволити собі бездіяльності. Настав час проводити реформи: скоротити невиправдані соціальні пільги; лібералізувати послуги та ринки праці; скоротити трудові податки; дерегулювати виробництво; поліпшити освіту; підтримувати дослідження і розвиток.

Нинішні правила ЄС чітко розписують сферу відповідальності Брюсселя і національних урядів. Проблема в тому, що більшість урядів країн-членів (особливо британські торі) схильні робити з ЄС цапа-відбувайла, прикриваючи тим самим власну політичну недалекоглядність. Не дивно, що Євросоюз став настільки непопулярним. Зважаючи, що на Єврокомісію і без того сиплються звинувачення, потрібно надати їй право діяти політично. За Євросоюз варто боротися, але йому потрібні сумлінні лідери, здатні донести це до людей.

Для виправдання своєї позиції європейські популісти активно підкреслюють невдалі рішення з проблеми міграції. Тому для початку ЄС повинен виробити чітку політику в сфері міграції з прописаними в ній квотами та критеріями, як це зробили Австралія та Канада. А також забезпечити необхідний рівень контролю над зовнішніми кордонами. Агентству з безпеки зовнішніх кордонів ЄС Frontex, необхідний сильніший мандат і більше ресурсів для виконання цього життєво важливого завдання.

Крім цього Європейський Союз повинен виробити спільну міжнародну та оборонну політику щодо питань, які лежать в основі міграційної кризи, а саме з конфліктів у Лівії та Сирії. Чверть століття Європа насолоджувалася миром, що встановився після Холодної війни, отримуючи від нього дивіденди і безвідповідально дозволяючи країнам-членам скорочувати видатки на оборону до нікчемних 1,4% ВВП. Оборонні бюджети мають підвищитися, як мінімум, до 2% ВВП, що пообіцяла кожна з країн НАТО. На сьогодні лише п'ять країн ЄС підвищили рівень витрат до необхідного рівня.

Американський президент Барак Обама назвав європейців «безбілетниками» небезпідставно. Кандидат у президенти США з числа республіканців Дональд Трамп пішов набагато далі, і відкрито засумнівався як в доцільності існування самого НАТО, так і ефективності військових витрат США за кордоном. Можливо, в найближче майбутнє Європа більше не зможе покладатися на США у питанні оборони і повинна бути готова постояти за себе.

Принцип представницької демократії – серце європейської ідентичності. Але, за іронією, лише у Швейцарії, яка не є членом ЄС, існує сильна традиція проведення референдумів. Один з можливих позитивних результатів брудної кампанії напередодні брекзиту полягає в тому, що він покаже демагогічний характер різних референдумів і плебісцитів. Справжньою демократією це не назвеш. Члени ЄС повинні усвідомити ризики так званої прямої демократії, і ускладнити критерії для проведення референдумів. Як мінімум, для прийняття рішення на референдумі повинна вимагатися кваліфікована більшість при високій явці виборців.

Можливо, Brexit, нарешті, покінчить з європейської безпечністю. Буде так чи ні, стане зрозуміло лише в тому разі, якщо (і коли) Європа прийме рішення врятувати себе.

Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Андерса Аслунда. Републікація повної версії тексту заборонена

Copyright: Project Syndicate, 2016.
www.project-syndicate.org

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.