24 червня 2017, субота

Чим мене вразили українці

коментувати
Вони віддають своїй країні стільки сил і енергії, що готові пожертвувати навіть життям

Коли я приїхав до України у 2003 році, все виявилося краще, ніж я очікував. До цього мені доводилося працювати в Росії та Казахстані. Я побачив безліч цікавих людей, які хочуть рухатися вперед.

Відтоді чимало змінилося на краще, в тому числі, звісно, завдяки Майдану. І підприємці, і суспільство в цілому стали зовсім іншими. Люди пережили стільки страждань і жахів, але водночас стали серйознішими та цілеспрямованішими. Мене вражає, що тепер українці віддають своїй країні стільки сил і енергії, що вони готові пожертвувати навіть життям. Вони роблять це не для олігархів або влади, а заради честі та любові до України. Це страшно, але це дуже важливо.

У мене багато друзів в АТО. Мій знайомий Павло працював охоронцем у Helen Marlen Group, а зараз він на війні. Я недооцінював його, мені здавалося: велика річ, охоронець! А зараз він захищає свою країну і мене. В такий момент розумієш, що ти сам — ніхто, а великими часто виявляються саме прості люди.

Незважаючи на війну і кризу, я бачу, що молоді люди готові до дуже стрімкого розвитку. Креативний рух в Україні зараз сильніший, ніж у Франції або Італії.

Після Майдану на кордоні поставили нових прикордонників. Вони такі культурні та приємні, про хабарі навіть не йдеться

Єдине, що поки не змінилося,— вплив олігархів, коли п'ять-шість осіб мають величезні гроші, все контролюють і блокують розвиток держави. Не можна в сучасному світі засновувати такі жахливі компанії, як [авіакомпанія] МАУ. Вони не можуть конкурувати на вільному ринку, тому для них створюються особливі умови. Це жахливо дратує.

В Україні було стільки гарних дизайнерів, які могли б мати великий успіх навіть на Заході, але вони нічого не досягли, тому що тут немає прозорого ринку й інвестицій. Ця енергія пішла в нікуди.

Але я налаштований оптимістично. Рано чи пізно олігархія у нас помре, бо тиск суспільства дуже сильний. Я кажу "у нас", бо за 13 років я полюбив Україну. Я вважаю її своєю другою батьківщиною, якщо не першою.

Раніше під час поїздок за кордон автомобілем я стикався з тим, що українські прикордонники постійно брали хабарі. Оскільки я їздив часто, вони мене запам'ятали. Одного разу я знову приїхав до кордону, а вони мене зустрічають: “О! Наш італійський клієнт!"

До речі, хочу зазначити: після Майдану на кордоні поставили нових прикордонників. Вони такі культурні та приємні, про хабарі навіть не йдеться.

Матеріал опубліковано в журналі «Новое Время» від 19 серпня 2016 року в рамках проекту «25 років потому». Републікування повної версії тексту заборонено

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Мауріціо Аскеро   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.