27 червня 2017, вівторок

Кримські чотири крапки

коментувати
За 1000 днів окупації Москва зробила все, щоб кримчани звикли до нової реальності. Україна ж за цей час так і не відповіла на питання, як повернути Крим

"Кримська весна", політв'язні, референдум, репресії, "зелені чоловічки", керченський міст, "русский мир" — лише частина ключових слів, що характеризують сьогоднішній Крим. За 1000 днів окупації півострова, за підрахунком нашої організації, зафіксовано 269 випадків порушень прав людини. В основі цих порушень — нова реальність, на яку впливають чотири основні тенденції.

1. Мілітаризація. Крим стрімко перетворюється з туристичної бази на військову: десятки раніше законсервованих об'єктів ВПК активно відновлюють роботу, а з самої Росії перекидаються військова техніка, регулярна армія і спецслужби. Це породжує атмосферу недовіри та страху. Місцеві жителі вважають за краще обговорювати суспільно-політичні питання на кухнях з близькими, а не публічно, адже будь-який прояв невдоволення миттєво припиняється всілякими методами — від заохочення місцевою владою доносів на сусідів до обшуків в оселях і арештів за політичними мотивами. Так півострів консервується від цивілізованої частини світу.

2. Побудова альтернативних інституцій у кримськотатарському середовищі. У вересні Верховний суд Росії остаточно визнав Меджліс кримськотатарського народу екстремістською організацією і заборонив його діяльність. Його лідери стали персонами нон грата у себе на батьківщині. Місце Меджлісу мали посісти лояльні Кремлю кримськотатарські організації, що проросли за цей час, як гриби після дощу, і мають щедре фінансове та ідеологічне підґрунтя. Але їхні ідеї не мають відгуку серед народу, навіть більше — ці "нові лідери" часто "нерукопожатны". Наприклад, відома історія, коли один з таких приїхав на весілля, сів за стіл, а інші гості встали та пішли, продемонструвавши свою неповагу.

3. Заміщення населення. За статистикою Міністерства соцполітики України, за період окупації Крим покинули понад 22 тис. жителів. Громадські організації називають цифру в півтора рази більше. І це ймовірніше якісний, а не кількісний показник — відбувається "відтік мізків", і часто переселенцями є пасіонарні та нелояльні до влади кримські татари й українці: молоді професіонали, студенти, бізнесмени, громадські лідери, журналісти і діячі культури. Але є і зворотна тенденція — півострів заселяють вихідцями з Росії з числа чиновників, силовиків і представників бізнесу. Знайти своє місце під сонцем пробують і співвітчизники з непідконтрольних Україні територій Луганської та Донецької областей. Протягом декількох століть у Криму вже неодноразово намагалися міняти етнічний склад, вичавлюючи корінний кримськотатарський народ — за часів першої анексії Катериною ІІ в 1783 році та сталінської депортації 1944 року.

Репресії, "зелені чоловічки", керченський міст — лише частина слів, що характеризують сьогоднішній Крим

4. Створення нової ідентичності. Від перших днів окупації російська влада активно намагається створити з мешканців Криму повноцінну частину російського народу, — мовляв, ви ним і були завжди, тільки на деякий час забули про це. "Відновлення історичної справедливості" і "зате у нас не стріляють і немає бандерівців" — міфи, що сприяють легітимізації анексії півострова в очах його ж лояльних обивателів, які й без того часто керувалися не раціональними, а емоційними судженнями. Створення ідентичності "нового росіянина" присутнє в усіх сферах життя — як-от виконання гімну РФ в школах щоранку, велика кількість триколорів на вулицях, примус в отриманні паспорта з двоголовим орлом або переписування кримської історії. Це відбувається на тлі активного стирання кримськотатарського та українського культурних шарів — від тотального скорочення годин на вивчення цих мов і закриття національних шкіл до заборони проведення культурних заходів.

Ці чотири "реперні точки" змінюють соціально-культурну температуру на півострові, призводять до того, що люди, які там живуть, звикають до нової дійсності, керуючись перш за все питанням безпеки — своєї та близьких, при цьому не відчуваючи системної підтримки з боку української влади. За ці тисячу днів ми так і не дали відповідь на питання: "А яка ж стратегія деокупації Криму?" Без неї ми просто будемо латати тактичні діри й далі. Тим часом ментально півострів віддалятиметься все більше.

Колонка опублікована в журналі «Новое Время» від 25 листопада 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Алім Алієв   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.