24 серпня 2017, четвер

Санкціям проти РФ не вистачає зубів

коментувати
Тільки більш жорсткий і комплексний режим санкцій зможе змінити російський підхід до України

Минуло більше двох років з того моменту, як Європейський союз і Сполучені Штати ввели економічні санкції проти Росії у відповідь на її агресію в Україні. Наскільки вони ефективні?

За словами заступника держсекретаря США Вікторії Нуланд до 2016 року, метою санкцій було «змусити Москву зупинити насильство в Україні і повною мірою виконати свої зобов'язання в рамках Мінських угод [про припинення вогню]».

Якщо оцінювати санкції в цьому аспекті, то вони зазнали невдачі. Сьогодні в Східній Україні тривають бої низької інтенсивності, але про повне припинення вогню мова не йде. Довгограючі секторальні санкції, введені після дій Кремля в Східній Україні, метою яких були ключові російські сфери промисловості, бізнеси і банки, які не змогли змусити Москву стримати своє слово щодо Мінська-2.

Тим не менш, є і проміжні цілі (а не просто повне виконання Мінських угод), які варто врахувати: стримати російський авантюризм, показати, що Захід займає принципову позицію і змусити Росію дорого заплатити за порушення норм міжнародного права і посягання на суверенітет сусіда. В цьому відношенні ліки, можливо, виявились дієвими.

Західні санкції проти Росії вводилися поступово – перший етап у 2014 році торкнувся окремих осіб, компаній і банків. У червні того ж року після активної участі російських військ у вторгненні в Східну Україну ЄС ввів заборону на імпорт з Криму і Севастополя, а також ввів нові санкції. У липні США ввели перший раунд секторальних санкцій проти РФ – фінансові санкції проти двох банків і двох енергетичних компаній – і незабаром ЄС пішов за прикладом Америки.

Замість того, щоб продовжувати санкції кожні 3-6 місяців, їх варто зробити безстроковими

Санкції переслідували три основні цілі: змусити Кремль змінити курс в Україні, підвищити для РФ ціну агресії, і продемонструвати загальну відповідь Заходу на дії Росії.

Третя мета явно досягнута. Координація санкцій між 28 країнами ЄС та Сполученими Штатами – серйозне досягнення в сфері міжнародної політики; це чіткий сигнал Путіну, що Захід об'єднається перед обличчям нападу Росії на суверенну державу.

Але чи вплинули санкції на зовнішню політику Росії? Неприємна правда полягає в тому, що Росія досягла своїх цілей в Криму і створила осередок напруги у Східній Україні. Заходу так і не вдалося змусити Москву виконати Мінські угоди або хоча б визнати свою пряму участь у конфлікті.

Можливо, санкції, поряд ыз втратами, понесеними російською армією в боях, обмежили плани Путіна щодо застосування військової сили в Україні. Але це все одно війна. За останні два роки – і з моменту підписання перших Мінських угод – Москва по шматочку захопила ще 500 квадратних кілометрів української території. Санкції не завадили цьому «відкусуванню».

Більш доречне питання, можливо: чи нашкодили санкції російській економіці. Хоча Росія після введення санкцій скотилася в кризу, що тривала шість кварталів поспіль, реальний економічний шок був не таким значним. Західні санкції мали певний ефект, але наслідки падіння цін на нафту були значно більшими. У 2015 році ВВП впав на 3,7%, а в 2016-му більшість експертів очікують падіння на рівні 0,6-0,8%. Відновлення цін на нафту дозволило рублю стабілізуватися, а падіння внутрішнього споживання на 15% не призвело до помітних соціальних заворушень, а також не послабило підтримку Путіна і його агресивної зовнішньої політики.

Найпростіше виміряти ефект від фінансових санкцій. Незважаючи на те, що вони стосувалися лише обмеженого кола банків і компаній, ці санкції стали де-факто всеосяжними. За останні два роки мало кому з російських банків і компаній вдалося збільшити капітал в останні два роки, та й сам російський уряд у травні 2016 року не зміг розмістити свої євробонди на західних ринках.

Але незважаючи на те, що російський фінансовий ринок штормило, а наприкінці 2014 – початку 2015 року рубль обвалився, причиною цього був ряд факторів, серед яких санкції зіграли важливу, але не визначальну роль. Більш того, з часом ефект від фінансових санкцій Заходу відчутно знизився.

А ось західні заборони на експорт устаткування і надання певних послуг російської енергетичної промисловості не торкнулися ні виробництва енергії, ні газового сектору – через залежність ЄС від російського газу. Незважаючи на те, що США ввели санкції проти Газпрому, Євросоюз до них не приєднався; Газпрому навіть вдалося залучити в Європі додатковий капітал. А російські компанії виграли від девальвації рубля, і з 2014 року щоквартально збільшувалися виробництво і експорт.

Ще занадто рано говорити про те, наскільки серйозно санкції вдарять по оборонній промисловості Росії. Ця сфера залежить від експорту обладнання; згідно з доступними даними, Росія імпортує більше 70% обладнання, необхідного для технологічної модернізації оборонної промисловості, і дві третини з них надходять з країн, що приєдналися до санкцій. Також російська оборонна промисловість дуже залежить від України, особливо у виробництві ракет, космічній галузі, авіації і будівництві кораблів. У найближчі роки ми побачимо або результати цих санкцій, які наслідки російського імпортозаміщення.

Крім впливу на окремі сфери промисловості, компанії і людей, санкції мали і ще один, менш помітний ефект: політичний тиск на Росію в значній мірі збільшив ризики ведення бізнесу в цій країні, і потік західних інвестиційних проектів та інновацій перетворився на слабкий струмочок. Це скорочення доступу до технологій та людського капіталу в середньо - і довгостроковій перспективі набагато більш критично для російської економіки.

Західні санкції та підвищення політичних ризиків неминуче призведе до більшої ізоляції російської економіки, збільшення технологічного розриву, падіння конкурентоспроможності та уповільнення економічного зростання. Зараз це не дуже помітно, але через п'ять-сім років, якщо санкції не знімуть, їх наслідки для російської економіки стануть колосальними.

Але цього недостатньо. Якщо мета західних санкцій – змінити політику РФ відносно України, США та ЄС потрібно не тільки продовжити їх, а й посилити. Тільки більш жорсткий і комплексний режим санкцій, як продемонструвала успішна програма проти Ірану, зможе змінити російський підхід до України.

Захід міг би розглянути посилення персональних санкцій, розширити фінансові, а також збільшити тиск на російський енергетичний сектор. Крім цього, Захід повинен більш жорстко виступати проти російської агресії в Україні, систематично оприлюднювати порушення Росією Мінських угод – і чітко демонструвати відповідь. І замість того, щоб продовжувати санкції кожні 3-6 місяців, їх варто зробити безстроковими – щоб скасувати їх могло тільки одностайне голосування усіх членів ЄС.

Якщо санкції залишаться колишніми – або ж їх послаблять – їх ефективність буде падати, демонструючи безсилля Заходу перед обличчям серйозної кризи. Якщо ж Захід хоче показати, що санкції можуть бути ефективним інструментом зовнішньої політики, він повинен посилити санкції і тиск на Росію, перетворюючи путінську агресію на все більш витратну.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Сергія Алексашенко. Републікування повної версії тексту заборонено

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.