8 грудня 2016, четвер

Порочне коло імені Путіна. Про найглибшу кризу в економіці РФ

коментувати
За час правління Путіна економіка Росії стала настільки крихкою та нестійкою, що навіть підвищення цін на нафту не допоможе країні вибратися з глибокої кризи

Російська економіка продовжує зниження: за рівнем ВВП країна відкинута на період 2008 року. Однак це лише зовнішній прояв глибокої системної кризи, в яку потрапила Росія.

На нинішню ситуацію вплинули відразу кілька факторів — і падіння цін на нафту, і західні санкції, і внутрішні проблеми, але головним з них є те, що відбувається в самій країні, у взаєминах влади та бізнесу.

Зниження темпів зростання російської економіки почалося задовго до українських подій і введення санкцій, а зупинка росту сталася до початку падіння нафтових цін. Тому основним чинником, що визначав економічну динаміку в РФ, є скорочення інвестицій, небажання бізнесу інвестувати в розвиток. І причини такого стану справ теж цілком зрозумілі.

За час свого правління Володимир Путін поступово зруйнував все інституційне середовище, що є основою для приватної економічної активності. Зруйнував підвалини будь-якої економічної системи — інститут прав приватної власності, захистом якої повинен займатися незалежний суд і правоохоронні органи. Зруйнував механізм федеративної держави, де інтереси регіонів повинні стримувати апетити федерального центру. Зруйнував механізм політичної конкуренції і змінюваності влади — вибори не тільки на федеральному, але і на регіональному рівні перетворилися на фарс. А також — механізм четвертої влади, незалежних ЗМІ, замість якої Росія отримала інститут геббельсівської пропаганди, успішно промиваючої мізки 85 % населення, виправдовуючій війну, агресію та вбивства.

Дефіцит бюджету, схоже, є табу для Путіна ще з часів кризи 1998-го

Хоча нинішня економічна криза є, на мій погляд, найважчою в російській історії, навіть важче, ніж криза початку 90‑х, саме по собі падіння економіки невелике. Всі прогнози на поточний рік прогнозують зниження ВВП не більше ніж на 4 %, а усереднений прогноз на майбутній рік говорить про нульове зростання. Стрімке падіння цін на нафту і російського рубля в листопаді-грудні минулого року, всупереч очікуванням багатьох експертів, не привели ні до чого схожого, що спостерігалося в кінці 2008—початку 2009 років. Реальний сектор російської економіки продемонстрував лише незначне падіння, і цьому є цілком раціональне пояснення.

Двигун зростання

По-перше, Росія — країна з сировинною економікою. Частка сировинних галузей у ВВП (включаючи металургію, хімічну і лісову промисловість, завантаження залізничного і трубопровідного транспорту) перевищує 25 %. Їх частка в експортній виручці становила понад 85% в 2011-2013 роках. Ні в кінці 2014‑го, ні в 2015‑му сировинні галузі не зазнали скорочення зовнішнього попиту, з яким вони зіткнулися в кінці 2008‑го, і продовжували повільно зростати, забезпечуючи завантаження транспорту (у січні 2009 року падіння обсягу вантажних перевезень у РЖД перевищувало 30%).

По-друге, помітним двигуном розвитку російської промисловості останні кілька років стало виробництво озброєнь. Нова програма озброєнь, прийнята в 2011 році, і виділені на неї 23 трлн руб. на період 2012-2020 років призвели до того, що темпи зростання оборонної промисловості становлять тепер 15-20%.

У поточному році програма закупівлі озброєнь не скорочена, більш того, практично повністю профінансована в першому кварталі (що дозволило уникнути інфляційного знецінення бюджетних коштів), тому оборонна промисловість продовжує демонструвати високі темпи зростання. Так, з точки зору суспільної корисності виробництво озброєнь не має ніякого сенсу, але статистика ВВП та промислового виробництва цього не вловлює.

По-третє, помітну роль у підтримці темпів зростання у житловому будівництві та виробництві будівельних матеріалів аж до кінця першого кварталу 2015‑го грало стрімке зростання обсягів іпотечного кредитування в 2012-2014 роках. Однак дія цього фактора вичерпала себе навесні 2015‑го.

Найбільш хворобливі процеси в російській економіці лежать на стороні внутрішнього попиту і пов'язані з різким зростанням інфляції, переходом бюджету в нестійкий стан і триваючим падінням інвестиційної активності.

Підвищення темпів інфляції почалося ще навесні минулого року, посилившись після введення російськими властями ембарго на імпорт продовольства і стрімкої девальвації рубля в кінці минулого року. У результаті навесні 2015‑го зростання цін склало пікові 17% і до осені незначно знизилось через різку девальвацію рубля минулого літа.

Негайним наслідком прискорення інфляції стало різке зниження рівня життя населення. За оцінками Росстату, реальна зарплата та обсяг роздрібних продажів вже до весни скоротилися на 10%. Але через різке падіння доходів бюджету російська влада проведе лише часткову індексацію зарплат бюджетників в 2015 році (на 6%) і не планує її проведення в 2016‑му.

Порочне коло

Жорсткі фінансові обмеження для російського бюджету пов'язані з двома факторами. По-перше, дефіцит бюджету, схоже, є табу для Путіна ще з часів кризи 1998‑го. Можливо, він серйозно досліджував причини кризи і вирішив не повторювати помилок минулого. Тому пропозиція мінфіну обмежити дефіцит бюджету в 2015‑му і в 2016‑му рівнем в 3% ВВП не зустрічає опору.

По-друге, хоча західні санкції формально не поширюються безпосередньо на Російську Федерацію, залучити кошти для фінансування дефіциту бюджету ні на зовнішніх ринках капіталу, ні на внутрішньому без серйозного підвищення рівня відсоткових ставок російський мінфін не може. А тоді єдиним джерелом для фінансування дефіциту залишаються кошти Резервного фонду, яких навіть без індексації зарплат бюджетників і пенсій ледь вистачає до літа 2017‑го.

Стиснена економіка при низьких цінах на нафту створює порочне коло: падаючі доходи і відсутність можливості профінансувати дефіцит бюджету за рахунок позикових коштів ведуть до скорочення витрат (і на виплати населенню, і поточних і інвестиційних), що знижує попит в економіці і затягує її ковзання вниз.

За 15 років правління Володимира Путіна російська економіка не тільки не покращилась, але й, навпаки, стала набагато більш крихкою та нестійкою. Стратегія російської влади сьогодні спирається на надію, що нафтові ціни рано чи пізно підуть вгору і це поліпшить становище справ в економіці. Проте інституційні руйнування досягли такого масштабу, що навіть підвищення нафтових цін не зробить російську економіку стійкою в довгостроковому плані.

Колонка опублікована в журналі "Новое Время" за 16 жовтня 2015 року

Републікування повної версії тексту заборонено

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.