19 серпня 2017, субота

Місце зустрічі. Сад купецького зібрання — київський розважальний центр кінця XIX століття

Місце зустрічі. Сад купецького зібрання — київський розважальний центр кінця XIX століття

Світські раути, купецькі посиденьки, симфонічна музика, а також гулянки та танці до знемоги — всім цим славився Сад купецького зібрання, київський розважальний центр кінця XIX століття.

У 

1843 році на київському Подолі з'явився елітарний клуб Київського російського купецького зібрання. Мета закладу роз'яснювалася в правилах організації: "Почесні громадяни та купці міста Києва, бажаючи зосередити свої побачення як для міркувань про свої справи, так і для того, щоб доставити собі дозволені громадські розваги і тим самим розвинути гуртожитність, припустили заснувати на Подолі "Київське зібрання", за прикладом існуючих зборів в обох столицях". Іншими словами, заможний клас терміново потребував розважального центру закритого типу. І ось він з'явився.

Але у другій половині XIX століття Київ ріс і розвивався. Центр його громадського, ділового і політичного життя став зміщуватися з Подолу вгору, на Хрещатик. І тоді в 1880 році купці орендували у міської влади садибу над дніпровським обривом, на Олександрівському (нині-Володимирському) узвозу. Але і тут вершкам суспільства стало тісно.

Купцям треба ж було десь проводити дозвілля, обмінюватися рукостисканнями, знімати один перед одним капелюхи, грати в преферанс, який тоді набирав велику популярність, розважати дам, живити душу і, ще частіше,— тіло. А значить, були потрібні пристойні ресторани, парки, місця масового відпочинку та усамітнення.

Тоді торговий клас вирішив побудувати на Царській (нині — Європейській) площі будівлю Купецького зібрання. Для чого і запросили відомого київського архітектора Володимира Ніколаєва. У квітні 1881 року міська управа видала купцям дозвіл на будівництво. 3 грудня 1882 року в новенькому приміщенні відбувся перший вечір "старих друзів".

Будівлю Купецького зібрання, де тепер розташовується Національна філармонія, оточила паркова інфраструктура Купецького саду: літній театр, літній клуб, концертний майданчик.

  


ГОРОД-САД: Излюбленное место отдыха киевлян в конце XIX—начале XX века — Купеческий сад и его открытые концертные площадки
МІСТО-САД: Улюблене місце відпочинку киян у кінці XIX—початку XX століття — Купецький сад і його відкриті концертні майданчики


  

У 1888 році в друкарні Стефана Кульженка вийшов шикарний альбом з сотнею малюнків та ілюстрацій сучасного і колишнього Києва. Видання приурочене до святкування 900‑річчя Хрещення Русі. Скориставшись приїздом до Києва обер-прокурора Святійшого Синоду Костянтина Побєдоносцева, Кульженко передав один примірник государю Олександру ІІІ та його дружині Марії Федорівні. Царське подружжя було в захваті від київського альбому, про що письмово повідомили видавця.

У 1897 році Кульженко надрукував наступний видавничий шедевр, вельми популярний — Путівник Києвом і його околицями. Видання більш ніж практичне, кишенькового формату, що містив добірку чудових фотографій. “Сад Купецького зібрання,— йдеться в цьому збірнику,— має славу найбільш пристойного і навіть, можна сказати, аристократичного місця прогулянок киян, приречених долею проводити літо в місті. Сад утримується дуже чисто і вечорами просто тоне в потоках електричного світла, що ллється безліччю ліхтарів і додає саду дуже ефектний вигляд. <...> В саду грає прекрасний оркестр, який щодня дає на відкритій естраді концерти та симфонічні вечори".

Увечері вхід в сад був платним. З дорослих брали до 50 коп., з дітей — до 30 коп. За окреме місце в зеленому театрі від гостя вимагали 1 руб. При середній зарплаті по імперії 14 руб. на місяць — чимала сума. Тож випадкова публіка сюди не потрапляла.

Вже в перевиданому 1902 року Путівнику Києвом і його околицями, у статті Деякі розваги старого Києва, повідомляється, що у Купецькому саду стають дедалі популярнішими святкові маскаради. “Вхід на маскаради в клубах, крім Дворянського, загальнодоступний,— уточнює видання.— В Шато (протягом всієї зими) влаштовують маскаради, упереміш з кафе-шантаном, які охоче відвідує публіка найбільш змішаного характеру".

Шато, яке згадує путівник,— це не що інше, як Шато де Флер, замок квітів: розважальний заклад, який розташовувався в сусідній з садом парковій зоні, де з 1936 року розмістився динамівський стадіон (зараз він носить ім'я Валерія Лобановського). Вхід у Шато де Флер був безкоштовним, розваги — доступними, а публіка — простішою.

 

ЗЛАЧНЕ МІСЦЕ: Шато де Флер вже з 1860-х затягував до своїх обіймів киян і гостей міста, охочих погуляти, потанцювати, ну і просто весело провести дозвілля

 

Ця частина київського парку процвітала ще до того, як купці здійснили своє сходження з Подолу на Царську площу. У 1862 році столичний підприємець, міський садівник Карл Христіані взяв в оренду в Києва частину саду, оранжереї і влаштував тут загальнодоступні розважальні заклади.

Сучасники ополчилися на підприємливого німця, звинувачуючи його в підриві "обліко морале" киян. "Вони [завсідники Шато де Флер] відкрито, при газовому освітленні п'ють коньяк і шампанське і танцюють канкан, до великої спокуси учнівської молоді",— обурювався Михайло Чалий, відомий київський літературознавець.

Йому вторив церковний письменник Андрій Муравйов. 1871‑го в листі до імператора Олександра II він з гіркотою зазначив: "Шато де Флер зовсім убив всю патріархальність Києва зневагою його священних переказів; під найбільші свята Лаври гриміла там музика і лопалися феєрверки до загальної спокуси православних".

Але процес пішов і його вже було не зупинити. Михайло Булгаков у романі Біла гвардія, переказуючи сон Олексія Турбіна, зазначив: “...І було садів у Місті так багато, як у жодному місті світу. Вони розкинулися всюди величезними плямами, з алеями, каштанами, ярами, кленами і липами. Сади красувалися на прекрасних горах, навислих над Дніпром, і, уступами піднімаючись, розширюючись, часом майоріючи мільйонами сонячних плям, іноді в ніжних сутінках царював вічний Царський сад".

Сон цей не був перерваний навіть більшовиками. Царські сади з елементами старовинного декору та архітектури простояли аж до початку 1980‑х. Парковий каскад над Дніпром завжди був улюбленим місцем прогулянок киян. Правда, з часом паркова культура все більше руйнувалася.

Зрештою в 1982 році на місці садів з'явилася металева веселка — грандіозна арка, символ возз'єднання України з Росією.

 


Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Історія ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: