10 грудня 2016, субота

Куди поїхав цирк. На початку ХХ століття в Києві звели найбільшу будівлю цирку в Європі

Куди поїхав цирк. На початку ХХ століття в Києві звели найбільшу будівлю цирку в Європі

Тут, крім яскравих виступів, вершилася доля України.

У 1891 році депутати Міської думи Києва через українську і російську пресу запросили власників цирків Російської імперії звести і організувати подібний розважальний заклад у Києві.

У обуржуазненому місті попит на розваги зростав, а пропозицій все ще було мало. Посипалися ідеї та проекти, але ніщо з них не відповідало вимогам київської влади.

Однак 29 березня 1902 року Петро Крутіков, місцевий аматор циркового мистецтва, запропонував вищому начальству міста за власні кошти побудувати кам'яну будівлю цирку і зібрати добру трупу. Через рік, 24 березня 1903 року, губернське правління дозволило будівництво. Крутіков продав маєток, який отримав у спадок від батька, і за трохи більше 100 тис. крб купив у комерційного банку ділянку землі на Миколаївській вулиці. Всього за півроку будівельники звели на ній будівлю цирку.
  


ПРЕМЬЕРА ВЕКА: В начале ХХ века в центре Киева, на улице Николаевской (ныне Городецкого), разместился самый большой цирк Европы
ПРЕМ'ЄРА СТОЛІТТЯ: На початку ХХ століття в центрі Києва, на вулиці Миколаївській (нині Городецького), розмістився найбільший цирк Європи


 

Сама вулиця Миколаївська була на той момент молодою.

У 1900 році на місці колишніх тінистих алей з'явилися п'ятиповерхові палаци з класичними колонадами і античними скульптурами, а також будинки в стилі віденського модерну. Посеред цього зодчества і виник цирк Крутікова, який його засновник назвав Гіппо-Палас (Кінний палац): саме атракціон дресованих коней він вважав окрасою всіх програм і виступів.

Будівля Гіппо-Паласу стала одним з найбільших циркових приміщень в Європі та єдиним двоповерховим цирком у Російській імперії. Конструкція всередині складалася з трьох ярусів. Зал був розрахований на 2 тис. місць. Будівля вирізнялася відмінною акустикою. У приміщенні було парове опалення, електричне освітлення і така дивина для відвідувачів цирків того часу, як гардероб.

Крутіков був невипадковою людиною в цирковому мистецтві, хоча безпосередньо його походження та освіта не мали жодного відношення до індустрії розваг: син генерал-майора, студент юридичного факультету Університету Святого Володимира (з 1939 року — імені Тараса Шевченка), пізніше він став служити в київській Судовій палаті. Але отримавши пристойну спадщину, він залишив службу і цілком присвятив себе улюбленій справі — дресуванню коней. Свій будинок за адресою Велика Васильківська, 36 він перетворив на індивідуальний цирк з манежем, де зрідка давав гостям закриті вистави.

Один з перших радянських циркових артистів Дмитро Альперов, чий батько працював у дореволюційній київській трупі, писав про Крутікова як про дивакувату людину. Навіть називав його "барин-самодур".

Коні в його цирку були головними дійовими мордами. “Він [Крутіков] перший у Росії показав дресування без батога. Для репетицій у нього був за містом манеж і стайні, і він проводив дресування там, позаяк не любив, щоб на його репетиціях були присутні,— пише у своїх мемуарах Альперов.— Коней він любив більше, ніж людей, і їм у нього жилося краще, ніж артистам".

Зі своїми непарнокопитними друзями Крутіков гастролював по всьому світу. Та й будівля київського цирку теж знала багато артистів зі світовим ім'ям.

29 квітня 1906 року тут співав Федір Шаляпін. Він вперше виконав перед киянами заборонену пісню Дубинушка з її революційним лейтмотивом "Эй, ухнем".

У своїх мемуарах Сторінки з мого життя Шаляпін згадував: у день концерту натовпи охочих потрапити на концерт заполонили центральні вулиці Києва ще з четвертої ранку. Вже вдень сам Шаляпін не зміг пробратися на місце виступу. Тоді він, його скрипаль і піаніст через вікно готелю Континенталь перелізли на дах будівлі цирку, а там через вікно стайні потрапили на арену. “Це була дуже комічна подорож,— писав знаменитий бас.— Ми опинилися на арені цирку, на дні величезної чаші, краї якої обліплені сотнями неймовірно галасливих людей. Нас зустріли приголомшливим криком "ура!".

Окрім Шаляпіна, тут у різні часи виступали італійський баритон Тітта Руффо, український силач Іван Піддубний, великий російський дресирувальник Володимир Дуров, французький актор-комік, сценарист і режисер німого кіно Макс Ліндер, а також радянський поет Володимир Маяковський.

За 11 років після концерту Шаляпіна до влади в Російській імперії прийшли люди, які аплодували оперному басу з найдешевших місць цирку. Внаслідок чого Крутіков поспіхом залишив країну і вирушив до Італії. Там його сліди й загубилися.

У 1918 році на короткий час влада перейшла Українській Народній Республіці. І 29 квітня в будівлі цирку Крутікова 7 тис. делегатів з'їзду хліборобів ухвалили нову Конституцію. А трохи пізніше тут само обрали гетьманом Павла Скоропадського.

Але цей цирк незабаром скінчився — владу в Києві захопили більшовики.

1941 року, перш ніж покинути Київ, до якого вдерлися гітлерівські війська, радянські фахівці замінували легендарний цирк Крутікова. А далі все було як у шаляпінській пісні — Эй, ухнем. Ухнули — серія потужних вибухів рознесла пів-Хрещатика і старий цирк.

На місці арени, де виступали видатні коні та знамениті люди, з 26 травня 1964 року стирчить непримітна будівля кінотеатру Україна.


ЭХО ВОЙНЫ: Цирк Крутикова пережил Первую мировую войну, но во время Второй мировой его взорвали
ВІДЛУННЯ ВІЙНИ: Цирк Крутікова пережив Першу світову війну,
але під час Другої світової його підірвали


 

 

Матеріал опублікований в НВ №17 від 13 травня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Історія ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: