#remembermaidan

Год Майдану. История Анны Заячковской

31 октября, 2014
Специальный проект #remembermaidan, приуроченный к годовщине Революции Достоинства и выходу первой книги, исследующей феномен Евромайдана #EUROMAIDAN - history in the making. Это истории участников событий зимы 2013-2014 и возвращение на главную площадь украинской столицы, ставшую символом мужества и отваги, взаимопомощи и самоорганизации. Все истории - смотрите на странице спецпроекта.
«Лікарі принесли хлопців. Усі травмовані. Один взагалі не міг дихати... І почалося пекло…»

Ганна Заячківська

Анна Заячковская

Мисс Украина-2013, во время Майдана - волонтер, медсестра

______________________________

Наприкінці листопада я тільки повернулась в Україну з конкурсу «Міс Світу». Пам’ятаю момент, коли в новинах показали, як розганяють людей, як їх б’ють… Ми плакали від безсилля. Тоді я взяла пару речей і поїхала з рідного Івано-Франківська до Києва. Спершу на Майдані просто дивилася, спостерігала. Потім подумала, що маю якось допомогти. Вирішила, що поїду додому, виступлю там на площі, покличу людей приїжджати у Київ. Так і зробила. Було досить багато і студентів, і простих громадян — дехто одразу приймав рішення, збирався до столиці. Я теж вдяглась тепліше і повернулася на Майдан. Я була там щодня. У різних ролях.

Якось побачила двох дівчат-волонтерок біля Будинку профспілок. Запитала: «Як у вас справи? Як ви себе почуваєте?» А вони кажуть: «Ти знаєш, ми не спимо вже третю добу». Тоді я їх замінила, роздавала людям чай і канапки. Коли питала про їх настрій, багато людей розцвітали на очах. Декого проста увага зігрівала більше ніж той чай.

Згодом я підходила на «Вільний університет Майдану», де була маленька сцена. Мої друзі там організовували виступи. Я також намагалася допомагати. Потім стала у нагоді хлопцям в «Спільнобаченні» – то вночі спілкувалася з людьми онлайн, то коментувала події. У новорічну ніч мене запросили разом із Женьою Стрижевською вести програму на сцені університету. Це була велика честь. Ми тоді замерзли: ні рук, ні ніг, навіть носа не відчували. Але коли люди разом взялися за руки і співали гімн України, усе забулося — холод, втома, страхи. Це був найпрекрасніший Новий рік у моєму житті.

"Университет Майдана". © Фото: Наталия Кравчук / НВ

Після перших серйозних заворушень із «Беркутом» лікарі попросили волонтерів асистувати під час операцій. Я не вагалася. Побігла на Грушевського, сказала, що хочу допомагати. Медчастину влаштували у бібліотеці. Коли я прийшла, там уже лежало багато поранених. Ніколи не забуду вираз обличчя хлопця, якого просто заливало кров’ю. Вона текла з носа і з рота. Напевно, такий сильний був удар.


© Фото: Наталия Кравчук / НВ
© Наталия Кравчук / НВ


Потім силовики почали рухатись по Грушевського. Повністю нас заблокували. Лікарі принесли ще більше хлопців. Усі травмовані. Один взагалі не міг дихати, бо був отруєний газом. Почалося пекло… Когось зашивають, хтось кричить, нам треба відповідати на дзвінки, координувати, допомагати лікарям, витирати кров. Три дні ми майже не спали і не їли. Просто робили те, що треба. Пам’ятаю, як 18 числа попросили «Беркут» дозволити хоча б перевезти людей, які не могли ходити. Виносили їх на носилках, віддавали киянам (їх дуже багато допомагало!) і тихенько говорили, у яку лікарню везти, щоб там ніхто не перехоплював. Пам’ятаю очі «беркутівців», коли ми проходили повз. Пусті, суворі, безжалісні.

______________________________

Згодом у греко-католицький церкві святого Василя Великого на Смірнова-Ласточкіна організували медчастину. Там вже зробили і кухню, і ліжка для людей. За два тижні я навчилася розбиратися в ліках, варити їсти, ходити з пораненими на обстеження в лікарні. Травми траплялися різні, були і відкриті рани. Інколи думала: «Боже, уявити не могла, що побачу таке на власні очі». І в той самий час розуміла, що це реальність. Що людині болить все. Що вона стікає кров’ю. Пам’ятаю літнього чоловіка, якого стільки разів били по голові, що череп був весь у виїмках. У нього не працювала одна рука і був пошкоджений мозок.

__

Потім цих чоловіків, цих хлопців сприймаєш як рідних людей, як твою родину. Когось із них переправляли за кордон на лікування. Вони потім віддзвонювались, казали, що все в них добре. Вони були зовсім різні, з різних областей. І всі вони не думали про своє життя. Вони хотіли змінити щось для наступних поколінь і для майбутнього України.

Майдан змінив мене. Зробив дорослішою. Тепер я розумію, як важлива єдність. Якщо ми її збережемо, будемо разом, я впевнена, що ми зможемо побудувати кращу країну. Нам треба навчитися довіряти одне одному, навчитися відповідати за свої вчинки. І завжди пам’ятати — це ми зробили Януковича президентом. І ми відповіли за свій вибір.

___________________________________

Книга #EUROMAIDAN History In The Making - первое двуязычное издание о Революции Достоинства. Проект документирует и исследует Майдан: как историческое событие, набор общих ценностей, пример самоорганизации и как художественное явление. В книгу вошло более 200 снимков 46 фотографов. Помимо уникального иллюстративного ряда (многие фото публикуются впервые), в издание вошли тексты известного украинского историка Ярослава Грицака и философа Тараса Лютого, описавших феномен и мифологию Евромайдана. Автором текстов о явлениях Майдана стала Екатерина Сергацкова («Украинская правда»), один из наиболее резонансных журналистов Евромайдана, автором текстов о хронологии событий с 30 ноября 2013 года по 22 февраля 2014 года - Константин Донин, главным редактором выступил Глеб Гусев (Esquire). Презентация книги состоялась 7 ноября 2014 года. #EUROMAIDAN - History In The Making - совместный проект агентства Art Management и издательства «Основи». Автор идеи  - Владимир Кадыгроб.

Проект #remembermaidan создан AGENTSTVO special projects специально для «Нового времени».

Присоединяйтесь к проекту #remembermaidan

Присылайте свои истории и фото на и-меил remember@euromaidanbook.com

Комментарии

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев