16 декабря 2017, суббота

Почему во время войны не должно быть маршей мира

комментировать
Реальность – это война на уничтожение, которую развязала против нас Россия. Значит, наш единственный выход – сражаться, чтобы выжить

Моє міні-дослідження переконує, що фразу "після війни завжди настає мир" нам в активний інформаційний обіг закинули з того ж місця, звідки прийшла група Гіркіна-Стрелкова. Причому ці речі ("боротьба за мир" в Україні і прихід Гіркіна) безпосередньо пов'язані між собою.
Балачки про домовляння, домовленості і переговори є частиною великої психологічної війни, яку веде проти України Росія. Завдання цього фрагменту психологічної війни (нав'язування думки, що будь-який конфлікт можна вирішити переговорами і миром) - ретельно продумана акція, спрямована на підрив готовності і бажання українців воювати за свою Батьківщину.

Чому в Парижі це доречно, а в Україні - ні? Тому що в Парижі треба було не допустити того, щоб низка терористичних актів підірвала громадський мир і спокій, щоб не вилилась у хвилю ненависті, не підірвала мир. При цьому у Франції на момент маршу миру не лише жоден департамент, але і жодна будівля не були під контролем терористів. Це не так в Україні. Частина нашої території захоплена цілком конкретною країною і цілком конкретними терористами. Вони продовжують вбивати громадян України.

За цих обставин ми зобов'язані і, по суті, не маємо іншого виходу - лише воювати.

Саме це повинно пояснювати мінінформації, саме цим займатися - мобілізовувати (психологічно) громадян на війну. Цим воно не займається.

Завдання держави - пояснити, що жахи війни закінчуються лише тоді, коли ти або перемагаєш, або програєш. І мобілізація - це єдиний спосіб, який веде до перемоги

Тому мої ФБ-друзі пишуть мені приватні листи розпачу: "Пане Богдане, я не розуміюсь у політиці, тому утримуюсь від коментарів. Скажіть будь ласка, це закінчиться? Я з … і у нас знову почався призов».

Цих питань під час війни не повинно бути. Це завдання держави - пояснити, що жахи війни закінчуються лише тоді, коли ти або перемагаєш, або програєш. І мобілізація - це єдиний спосіб, який веде до перемоги.

Переговори - це брехня. Під час війни дипломати можуть лише зафіксувати на папері реальність (мирну угоду, капітуляцію тощо), але не можуть цю реальність створити.

Реальність - це війна, яку Росія веде, щоб нас знищити. Значить наша реальність - це війна, яку ми маємо вести, щоб вижити. Під час війни за виживання не може бути маршів миру. Марш гідності, марш готовності, марш волі, марш єдності, марш наступу, марш перемоги. Але не марш миру.

До миру під час війни маршем пройти не можна. Це знають ті, хто в ці хвилини повзе по мерзлій землі до ворожих укріплень.

Оригинал

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.