10 декабря 2016, суббота

Украине выгодно заморозить конфликт в Донбассе

комментировать
Считается, что предложенный Путиным Франции и Германии план – план замораживания ситуации на Востоке Украине, и он является неприемлемым. Но действительно ли это так?

Багато хто каже, що не існує воєнного вирішення ситуації на Сході України. Я найчастіше відповідаю, що політичного теж немає. Але що таке в даному разі "вирішення конфлікту"? 
Якщо виходити з мирного плану Порошенка і мінських домовленостей, то врегулювання - це поновлення контролю Україною над окупованими територіями Донбасу. Я згоден, що військовим шляхом цього досягти неможливо. Занадто насичена там оборона і занадто кволими є на сьогодні Збройні сили України.

Але продовжую наполягати, що мирного шляху вирішення цього завдання теж немає. Ну, чому Росії чи ДНР та ЛНР з доброго дива відмовлятися від того, що здобуте кров’ю?

Тобто, теоретично ми би могли повернути контроль над Донбасом. Але на практиці це може відбутися лише на умовах Росії. Наразі умови Росії про які ми знаємо і можемо здогадуватися є, з моєї точки зору, неприйнятними. Якщо вірити ЗМІ, то мова йде про "позаблоковість" і "федералізацію" (власне кажучи, вони про це талдичать з часу женевської зустрічі). Що б росіяни не мали на увазі під цими термінами, такі пропозиції є нездійсненними для України. 

Щодо "позаблоковості". Це загалом тема для політичної гри. Пообіцяти це можна. Але як реалізувати? В країні склався консенсус щодо вступу в ЄС, і вперше маємо більшість населення, яке підтримує ідею членства в НАТО. Обіцяти росіянам реалізацію в законодавстві (або окремими законами, або через конституцію) ідеї "позаблоковості" може або дуже розумна людина, або самовбивця. Самовбивця пообіцяє, спробує виконати, і буде викинутий на політичний смітник українським суспільством.

Основною метою при цьому має бути спроба тимчасово винести конфлікт на Донбасі поза рамки української внутрішньої ситуації

Розумна людина може пообіцяти реалізувати ідею позаблоковсті через плебісцит - референдум. Далі можна провести цей референдум з майже гарантованою впевненістю програти його, і сказати "партнерам" - я хотів, але не зміг. Дуже ризикована гра, яка не дозволяє у підсумку досягти жодного результату, але дозволяє виграти час. Я би не брав на себе ризик такої гри. 

Тому загалом приходжу до висновку про те, що "позаблоковість" є неприйнятним для України сценарієм.

Тепер про федералізацію. Вони бувають різні. Буквально. І США, і РФ є федераціями. Тому звичайно справа в наповненні.

Росії потрібна легітимізація нинішніх терористів ДРН і ЛНР у вигляді місцевої влади суб’єктів якоїсь там української федерації. Тобто створення цілком підконтрольного РФ анклаву, за який платить Україна, а використовує Росія. Що це буде за земля, і з якими порядками - це вже видно. Її роль - бути якорем, який утримуватиме Україну на стоянці "позаблоковість".

Для мене, колишнього "завсєгдатая" різних урядових будинків в центрі Києва, ця федералізація візуалізується у вигляді кортежу броньованих джипів під кабміном, і делегацією на чолі з яким-небудь Захарченком у приймальній прем’єра. Причому з великою кількістю охорони, які хитро посміхатимуться навколишнім, згадуючи скількох хахлов вони особисто замочили. При цьому, цим людям ніхто нічого не зможе сказати чи заперечити. Вони вибиватимуть гроші з центрального уряду, а далі перерозподілятимуть їх на місцях до своїх кишеней. Зайве сказати, що методи перерозподілу нас вражатимуть. І не лише нас. Бо ситуація, скажімо, з правами людини в цьому регіоні буде такою, що вже не ми, а Росія запропонує виключити нас з Ради Європи.

Отже, заморожування конфлікту через позаблоковість і федералізацію - це навряд чи придатний для нас метод. Оце і є уособлення тези про мир за будь-яку ціну. Ціною в цьому разі буде не стільки ганьба для усієї України, скільки розвал країни.

То що ж робити? Заморожувати! Іншого виходу немає, бо відбити силою чи на переговорах не можемо. Заморожувати на своїх умовах. 

Основною метою при цьому має бути спроба тимчасово винести конфлікт на Донбасі поза рамки української внутрішньої ситуації. Тобто, Росія намагається не стільки повернути нам наші території, скільки заморозити конфлікт на території України. А нам треба цей конфлікт виштовхати за межі контрольованої нами території. На той період, поки не знайдемо кращого розв’язку.

1. Вийти з мінських домовленостей, звинувативши у їх зриві РФ. Виходити треба, бо саме Мінські домовленості диктують логіку продовження війни до встановлення контролю над Донбасом.

2. Надати територіям, контрольованим ДНР, ЛНР статус "тимчасово окупованих", як це було зроблено з Кримом.

3. Відбити решту атак РФ (ще якийсь час Путін продовжуватиме).

4. Досягти замороження конфлікту. Отримати змогу без додаткового ідеологічного і кримінального баласту розвивати Україну.

5. Провести реформи, зміцнити ЗСУ та повернути Донбас і Крим на своїх (підкреслюю, - на своїх, а не на російських) умовах.

Так що - морозимо. Нічого страшного в цьому немає. Ампутація - це теж лікування.

Текст публикуется с разрешения автора

Оригинал

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.