25 марта 2017, суббота

О Порошенко, Путине и выполнении Минских договоренностей

комментировать
Скоро мы увидим, каким обещаниям Петр Порошенко отдает приоритет – перед своим народом или перед российским президентом

"Зміни до Конституції запущено. В добру путь, " - сказав президент Петро Порошенко.
Напевне, можна було б радіти. Конституцію України треба змінювати - тут навряд чи є аргументи проти. Але чомусь не радіється.

Кандидат в президенти Петро Порошенко не обіцяв в своїй передвиборчій програмі змінити Конституцію, але обіцяв низку політичних, адміністративних та інших змін, які неможливі без зміни Основного закону, хоча б і в частині "децентралізації". Обіцяв він і низку нових законів. 

Так, Петро Порошенко не обіцяв зробити все це негайно. Хоча фраза "у якості першочергового внесу до Верховної Ради закон про парламентську  опозицію", напевно, повинна означати трохи швидше, ніж через рік. Але нехай. Час складний, все зразу зробити важко.

Але чому зараз? Чому саме на початку березня Порошенко започатковує процес конституційних змін?

Чи варто починати виконувати Мінські домовленості з 11 пункту? Може, все-таки почати з припинення вогню?

Це не може бути випадково пов’язано з пунктом 11 "Комплекса мероприятий, направленным на реализацию Минских договоренностей". Саме тим, де передбачено "проведение конституционной реформы в Украине со вступлением в силу к концу 2015 года новой конституции, предполагающей в качестве ключевого момента децентрализацию".

Дивно, але, оголошуючи про початок конституційної реформи, глава держави саме і наголосив, "що рішення щодо зміцнення судової гілки влади мають бути доповнені дуже важливою складовою — реформою місцевого самоврядування, реформою про децентралізацію влади". 

Співпадіння, напевно.

Хоча чому ж співпадіння? В передвиборчій програмі Петро Порошенко обіцяв ту саму децентралізацію. Але ось що цікаво: в цій же передвиборчій програмі Петро Порошенко обіцяв не лише згаданий першочерговий закон про опозицію, але і "дострокові парламентські вибори суто на пропорційній основі за відкритими списками". Забулося? Чи просто цього не було обіцяно на мінських переговорах?

А ось ще одне. В передвиборчій програмі кандидата Порошенка є ще й таке місце: "Жити вільно – значить і вільно користуватися рідною мовою. Керуватимуся статтею 10 Конституції, яка визначає українську мову як державну, але особливо наголошує на правах російської мови та гарантує вільний розвиток усіх мов. Вважаю за доцільне з метою забезпечення єдності української політичної нації зберегти існуючий статус-кво в мовному питанні".

А в мінських домовленостях, у тому ж згаданому злополучному п.11 "Комплекса мероприятий" є пояснення у примітках, що конституційний процес і розвиток законодавства має передбачати "право на языковое самоопределение".

Так що скоро побачимо, яким обіцянкам Петро Порошенко надає пріоритет - перед своїм народом чи чужим Путіним.

Але мучає мене ще одне питання: а чи не поспішно це - починати виконувати Мінські домовленості з 11 пункту? Може, все-таки почати з припинення вогню?

Текст публикуется с разрешения автора.

Оригинал

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.