8 декабря 2016, четверг

О деньгах для политиков или как бороться с тошнотой

комментировать
Парламент, начиная борьбу с коррупцией в стране, должен сперва покончить с коррупцией внутри себя самого

Після знаменитого виступу Мустафи Найєма стосовно розміру депутатської зарплати проблему актуалізував й Валерій Чалий. Чи почався в Україні процес відокремлення великих грошей від політики?

Ми з подивом дивимось на депутатів, скажімо, Бундестагу, Національних Зборів  чи Європарламенту, які пересуваються на скромних машинках на кшталт "Тойота-королла" або "Фольксваген-гольф", на прес-конференції з`являються в костюмах прет-а-порте з магазинів повсякденного одягу, та ще й в краватках, придбаних на вуличних розкладках. Більшість політиків в Україні щиро вірять, що європейські та американські «колеги» майстерно маскують свої справжні статки на анонімних рахунках швейцарських банків.

Уявляєте, які вишукані тортури, на думку українських «колег», мають випробовувати на собі депутати, прем`єри та президенти кількох десятків країн? Тримати на рахунках великі гроші, але маскуватись під середньостатистичного "смертного" – це, мабуть, справжнє пекло. В секретних гаражах паркувати розкішні авто (звичні для простого українського депутата), але ніколи не виїжджати на них за межі замкненого периметру (преса й папараці ж не дрімають). Прийшов вночі, посидів у розкішному салоні з білої шкіри шанхайського барсу, втер скупу чоловічу (жіночу) сльозу, й назад, у цю остогидлу, «дубову» малолітражку!  Нормально придбати чи зняти розкішну віллу на Майямі чи на Корсиці – також проблема. І залишається нудна й монотонна робота у скромному, але охайному (як і депутатський костюм), офісі, із регулярними звітами про витрачені кошти платників податків в режимі он-лайн. Включно з отриманими подарунками, витратами на поїздки економ-класом та бюджетом на канцелярію – всілякі там картриджі, степлери, олівці, маркери…  Ну-до-та! 

Ми з подивом дивимось на європейських депутатів, які на прес-конференції з`являються в костюмах з магазинів повсякденного одягу і краватках, придбаних на вуличних розкладках

За моїми спостереженнями, таке аскетичне життя в українській політиці вели лише депутати - колишні дисиденти першого скликання.  Левко Лук`яненко, Олесь Шевченко, брати Горині та інші правозахисники, здається, як зайшли в парламент у стоптаних черевиках, так в тих же черевиках звідти і вийшли.  Збочення із взуттям із шкіри страусів та крокодилів почалися пізніше.  В країні стартувала велика приватизація і з`явились олігархи, які, з дозволу і за сприяння влади, її очолили. Почалося таке… Олігархам, для заволодіння суспільним майном, потрібні були «правильні» закони, затверджені списки підприємств і філігранно виписані умови участі в конкурсах. Так, щоб все відбувалось без зайвих ускладнень. З цієї пори ми звикли спостерігати під Верховною Радою кавалькади сяючих лаком розкішних лімузинів, з яких свої тіла на грішну землю поважно вивантажували особи з депутатськими значками.  А центр Києва  перетворився у місце, де запаркована «тачка» вартістю менше 150-200 тисяч доларів вважається моветоном. Порушенням корпоративних стандартів, ділової етики, нарешті. Зараза наживи й снобізму перекинулась на інші гілки влади.

Тож картина маслом: «Суддя районного суду, яка перекрила рух своїм «Порш-Кайєном», стала настільки звичною, що народ перестав дивуватися звичкам цього підвиду «homo sapiens». І щоб хоч якось вгамувати «слуг народу», знадобилось аж дві масштабні революції. Остання – з реальними жертвами і розстрілами людей на вулицях. Поки що результативність обох революцій, на жаль, під знаком запитання.

Але люди, які вийшли на вулиці, мають  змінити діючу парадигму, перевернути її з голови на ноги. Довести, що для того, щоб стати мультимільйонером, потрібно йти не до владних кабінетів, а в бізнес. І щоб отримати відшкодування з ПДВ, також не потрібно йти у владу. Участь в управлінні державою (неважливо, про яку гілку йдеться) має перестати бути засобом неймовірного, спотвореного, карикатурного, маніакального збагачення. Має працювати проста й перевірена в інших нормальних країнах формула: хочеш багато грошей – іди в бізнес. Нам ще дуже далеко до цього. Парламент, починаючи боротьбу з корупцією в країні, мав би покінчити з корупцією всередині себе самого. Власне, й задля цього, туди зайшли активісти, комбати, журналісти.  Крім того, кожне суспільство має дати відповідь на питання: яку ціну воно готове платити за владу, яка не обкрадає власний народ. В Польщі, наприклад, бізнес «скидався» у спеціальні фонди. Але не для лобіювання своїх інтересів, а на підтримку реформ і тих, хто їх проводить. І це кардинально відрізняється від нашої політично-бізнесової моделі.

Звісно, що професіонали в політиці не повинні жити в злиднях і дивувати нас аскетизмом ченців. Не про це мова. Суспільство, яке наймає менеджерів для забезпечення ефективного управління країною, має гарантувати їм достойний рівень життя. Наприклад, квартиру в багатоповерхівці. Жити разом із своїми виборцями дуже корисно – дізнаєшся про реальні потреби людей, отримуєш «зворотній зв`язок» по дорозі на роботу і після неї, коли повертаєшся додому в одному ліфті… Але все це - замість трохи зменшеної копії «Межигір`я» з власним озером, десь в Конча Заспі, обнесеної п`ятиметровим парканом та підрозділами охоронців. Службову «Шкоду» (цілком патріотично – зібрану в Україні), замість автопарку з «Рендж-Роверів» та «Лексусів» останньої моделі, в ексклюзивних комплектаціях. 

Тому мені зрозуміла дещо розгублена реакція людей, які потрапили у владу (у Верховну Раду, Адміністрацію президента, уряд), і стикнулись з грубою реальністю: якщо не хочеш харчуватись з долоні олігархів, прогодувати сім`ю буде проблематично. Щоб не кортіло іншим гратись у незалежність і справедливість. Сподіваюсь на те, що ці люди, коли йшли у владу, не збирались брати хабарі. Тому і їхня реакція – по-своєму наївна і зазнає такої жорсткої критики. Але гарна новина у тому, що саме вони й зацікавлені, щоб змінити існуючі реалії та закони і досягти балансу інтересів між політиками і суспільством. Встановити рамки, межі здорового глузду та умови мирного співіснування політиків з власним народом. Шановні, в цьому й полягає ідея серйозних реформ. Так, щоб ми кожні 10 років не виходили на Майдани. Починайте діяти, а країна підтримає. І гроші знайдуться. Вони, насправді, є. Ви ж про це чудово знаєте.по

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.