24 июня 2017, суббота

Какое место занимает Украина на карте угроз для Европы

комментировать
Рабочие поездки за границу – отличный тест на возможность адекватной оценки украинских реалий

Під час роботи у Європейському центрі вивчення проблем безпеки імені Джорджа Маршала (навчальний центр НАТО у Німеччині) нам показали мапу загроз для Європи. На мапі маленькими полум'яними відмітками були позначені місця неспокою у Європі. Беззастережно, позначеними були і Крим, і східні терена України, і Париж.

А стрілочками різних кольорів були позначені джерела і напрямки загроз: зелена - незаконного переміщення людей і товарів (зокрема, наркотрафіку), синя - кібер та інформаційні загрози, червона - загроза тероризму.

Кинулося у вічі те, що червоні стрілочки ідуть виключно з південних рубежів Європи - Сирії та Афганістану. Східний рубіж Європи, тобто Росія, як джерело і загроза тероризму не фігурує! Коли я та колеги спробували звернути на це увагу як на помилку, з'ясувалося - ніхто не має ані відваги, ані наміру позиціонувати Росію як джерело воєнної чи терористичної загрози. Натомість Росію розглядають як потенційного союзника у боротьбі із тероризмом. Попри військову окупацію України і гумконвої, попри Сирію, попри Париж...

На цю мапу слід накласти також поспішно запланований візит президента Франції до Кремля, висловлювання прем'єр-міністра Росії і ще декілька цитат із недавнього спілкування з європейськими політиками та експертами:"Потрібно спробувати поговорити з Путіним. Хоч я і не вірю, але раптом він погодиться співпрацювати по Сирії... Тоді можна буде повернутись до розмови про Україну."

"Як там в Україні? На жаль, як ви бачите навіть з медіа, Україна перестає бути тут пріоритетом."

"Можливо слід розглядати вирішення нинішньої безпекової ситуації у форматі Ялта ІІ?" (Ялта І, як ми пам'ятаємо, це був післявоєнний поділ сфер впливу між Росією та рештою світу). "Можливо слід повернутися до ідеї демократизації Росії?"

"Чому ви хочете, щоб я називав ситуацію в Україні війною, якщо ви самі її так не назвали?"

Реальність є такою, що Європа (крім Польщі і ще декількох держав) шукає виправдань і способів для відновлення співпраці з Росією, а "антипутінська коаліція" існує лише в уяві окремих українських політиків.

І ніхто нас не "зливає" бо ніхто не "наливав" - кожен дбав і продовжує дбати про себе. І це природньо. І нам вже час подорослішати і навчитися дбати про себе, а не уповати на те, що більшенькі і старшенькі за нас і для нас щось повирішують. І нинішній стан речей наштовхує, щонайменше, на такі висновки:

1. Не вводити воєнний (або хоча б надзвичайний) стан було помилкою. Так, Захід "висів на руках", хоч і тихо висів. Але той самий Захід скоро почне нам цим дорікати вже голосно. Зауважили, як впродовж кількох годин після теракту у Парижі президент Франції ввів надзвичайний стан на 12 днів? Бо у них надзвичайна ситуація - терор! А у нас що? АТО?

2. Якщо у нас АТО, то де терористи? Ми зверталися до усього світу про те, щоб визнати ДНР та ЛНР терористичними організаціями, а самі? А у самих досі нема законом встановленого порядку визнання організацій терористичними. В парламенті з лютого лежить законопроект, але розглянути і прийняти його не дають... ні не росіяни, а голова парламентського комітету з питань безпеки і оборони і секретар української РНБО. На тлі нинішніх подій це вже має присмак саботажу.

3. Найближчим часом нас почнуть знову примусово "воз'єднувати" з окупованими територіями. На порядку денному: голосування у другому читанні за зміни до Конституції "в частині децентралізації і особливого не-статусу", амністія для окупантів і колаборантів і їхні вибори. Так, це дуже потрібно Заходу, а ще дужче - Росії.

Тим часом Україні потрібно: 
- прийняти нарешті закон про визнання організацій терористичними;
- прийняти закон про окуповані території (при цьому гарантувати вільний режим оподаткування для людей на територіях, які межують з окупованими);
- визначити перелік злочинів, стосовно яких ніколи не може бути амністії чи помилування; 
- встановити відповідальність слідчих і прокурорів за приховування доказів стосовно терористів і сепаратистів;
- створити спеціалізований суд для розгляду злочинів проти людяності і злочинів терору, залучивши до нього міжнародних присяжних, прокурорів та слідчих.

І між тим треба будувати спроможну і професійну армію та укладати двосторонні безпекові договори з окремими державами (поки НАТО не оговтається).

А ще потрібно невтомно пояснювати нашим міжнародним партнерам, що неможливо запобігти терору і подолати його, співпрацюючи з терористичною організацією. Співпраця з терористичною організацією під назвою "російська федерація" завжди буде мати наслідком війну. Питання лише часу і місця.

Якщо всього цього не робити, а натомість далі гвалтувати конституцію і боротися за вибори окупантів, то одного дня ми прокинемося, а нам скажуть "Війни не було, терористів нема, це ваш Донбас, а ви його знову не чуєте, одним словом - ви самі винні, робіть собі, що хочете." І хіба вони будуть не праві?

Текст публикуется с разрешения автора

Оригинал

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.