10 декабря 2016, суббота

Украина снова будет праздновать День победы по советскому сценарию

комментировать
Новый указ президента предполагает все те же дежурные цветочки и открытки ветеранам и детям войн вместо реальной помощи

Випадково зайшов на сайт президента України і побачив указ «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни». Зміст його вразив настільки, що не відгукнутись публічно не можу - тим більше, що я є ровесником цієї дати і за своє життя пережив чимало різних форм святкувань Дня перемоги.

Повинен  с сумом і навіть жахом  констатувати – за останні 50 років у відзначенні цієї дати нічого не змінилось, крім одного – в живих сьогодні залишилось в Україні, мабуть, не більше декількох десятків  безпосередніх учасників - воїнів Другої світової. Ще декілька тисяч, а можливо, вже і сотень дітей, які пережили ту війну на окупованій території України або ж у концентраційних таборах та на роботах у Німеччині. Тисячі дітей, які народились під час війни або ж у перші 2-3 роки після її закінчення від тих воїнів, які повернулись живими.

Що  ж пропонує президент провести і здійснити на честь цієї, так би мовити,  ювілейної дати? Зазначу лише декілька пунктів з  цього указу:

1. Звернутися до державних органів, органів місцевого самоврядування щодо визначення одним із пріоритетів їх діяльності забезпечення шанобливого ставлення до пам’яті про Перемогу над нацизмом, суспільної поваги до ветеранів війни, учасників українського визвольного руху часів Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань, нинішніх захисників Вітчизни, а також надання їм державної підтримки.

2. Передбачити проведення відповідних тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених пам'ятним датам історичних подій Другої світової війни.

За останні 50 років у відзначенні цієї дати нічого не змінилось, крім одного – сьогодні в Україні залишилось не більше декількох десятків воїнів Другої світової

3. Активізувати роботу, спрямовану на формування у молодіжному середовищі шанобливого ставлення і поваги до ветеранів війни та нинішніх захисників Вітчизни, забезпечити проведення відповідних заходів, зокрема за участю ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

4. Забезпечити  разом із Національним банком України виготовлення та випуск в обіг у встановленому порядку пам'ятної монети на відзнаку 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі.

Такі ж самі заходи з деякими нюансами у переліку і формулюваннях з нагоди 20-30-40-50-60 річчя цієї дати можна знайти в рішеннях політбюро ЦК КПРС і КПУ, постановах Ради міністрів СРСР і УРСР та у відповідних документах комсомолу і профспілок радянських часів.

І що змінилось за минулі часи і роки  незалежності України у ставленні держави до таких подій і до суспільства? Нічого. Лише забули написати пункт, яким передбачити вказівку про необхідність у черговий раз пофарбувати шаром «срібла чи золота» бетонні пам’ятники на братських могилах по селах. Фізично ми живемо у ХХІ столітті, а ментально – все ще у ХХ.  Якийсь сюрреалізм у нафталіновій упаковці.

Хоча в указі президента точно є три новації:

Перша  і, як на мене, важлива – це встановлення в Україні Дня пам'яті та примирення, який буде відзначатися 8 травня.

Друга, що вразила  мене своїм примітивізмом – пропозиція провести урочисте засідання Верховної Ради на честь 70-річчя Перемоги. Невже 450 нардепів неспроможні провести таке засідання без вказівки президента, чи їм можуть не дозволити це зробити?

Третя, яку я просто не знаю як коментувати –  заклик звернутися до релігійних організацій із пропозицією провести панахиди за жертвами Другої світової війни, молебні за мир та злагоду в Україні. Невже релігійні організації без пропозиції президента не знають, яку панахиду їм треба буде відслужити у ювілейно-пам’ятні дні?

Після прочитаного у  мене склалось таке враження, що я знову живу в СРСР. І всі ці «ювілейні заходи» - замість того, щоб закликати місцеву владу і громадськість регулярно допомагати тим, хто вже не в змозі прийти на цвинтар і прибрати могилки, де поховані реальні учасники тієї страшенної війни, і щоб приносити неспроможним фінансово дітям війни необхідні продукти і ліки, щоб забезпечувати їх  постійно водою, світлом і газом. Натомість – квіточки один раз на рік, вітальні листівочки від влади, громадськості і  парламентських політичних партій, концерти (на які ці люди вже не можуть ходити), лекції-спогади тих, хто сам і не воював, а ще, можливо старі кінофільми про війну.

Ось про що подумалось наостанок. Можливо, такі укази з’являються тому,  що канцелярія та робочий кабінет президента знаходяться в приміщеннях колишнього ЦК КПУ і  у підвалах цієї будівлі збереглись архіви, в яких знайшлися постанови піввікової давності, а теперішні чиновники ними просто скористались? Цікаво було б отримати відповідь на це запитання.

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.