4 декабря 2016, воскресенье

Стоило ли давать Саакашвили украинское гражданство

комментировать
Кажется, мы стоим на пороге новых изменений в глобальных процессах, когда институт «гражданства» прекратит свое существование

Здається, що інформаційний простір України, Грузії та й Росії за останні дні сфокусувався в одному-єдиному імені і прізвищі – Міхо Саакашвілі – новому громадянинові України і головному державному управителі Одещини.

Війна, курс долара, тарифи ЖКГ,  Всесвітній День захисту дітей - все це відійшло на другий план. Майже кожен політолог, політтехнолог, експерт намагається висловити свої: думку, оцінку, прогноз з приводу цього вже традиційно не передбачуваного рішення президента Порошенка.

Не хочу «пасти задніх» і теж вставлю свої 5 копійок в ці розмови.

Одні з учасників таких розмов підтримують Порошенка і Саакашвілі та обережно бажають їм натхнення та успіхів у реалізації  «майданівських  надій» суспільства. Інші, навпаки, - піддають нищівній критиці це рішення (я до тієї миті, коли до мене прийшла думка написати цей текст) належав до другої групи – критиків. Але, почитавши майже всі "блоги"  на цю тему і особливо останній російського політолога Андрія Окари, замислився.

А чому - «ні», чому не іноземець з числа найкращих і небайдужих друзів моєї країни може займатись державотворенням і реформуванням в Україні. Адже прикладів участі іноземців у розбудові та відбудові найвизначніших міст і сіл нашого краю і всієї колишньої  Російської імперії (до складу якої понад триста років входила і теперішня Україна) більш ніж достатньо: видатні (в майбутньому!) німці, французи, італійці. А скільки українців брали участь у розбудові і захисті інших країн світу – почитайте тільки історичні нариси «Острозького інтелектуального клубу» у  facebook і ви відчуєте.

Можна піти більш сучасним шляхом; відмінити у законодавстві обов’язкову вимогу наявності громадянства для державних чиновників

Опоненти скажуть, що в основному то були, говорячи сучасною мовою, бізнесмени, волонтери і політичні емігранти. І так , і – не так. Були серед них і державо творці і митці, які офіційно спеціально не набували громадянства держави, інтересам якої прислужились.

До речі, інститут «громадянства» в сучасному розумінні правової теорії як постійний правовий зв’язок між людиною і державою, з`явився  в історії цивілізації відносно не так давно. І тільки в останні десятиліття ХХ століття він набув додаткового значення і ролі як ознака виключного національного патріотизму людини, яка має паспорт громадянина тієї чи іншої держави.

Думаю, що це пов’язано з величезною кількістю воєнних конфліктів і, особливо, з двома Світовими війнами, коли держави намагались згуртувати свої суспільства перед воєнними загрозами та економічною експансією економічно розвинутих країн. Для СССР, що завжди протистояв всьому світові у бажанні побудувати комунізм і зачинив свій народ за «гратами » своїх кордонів на десятиліття – інститут «громадянства» набув майже сакрального значення. Ця ідеологема зазомбувала народи СССР на багато років, можливо й десятиліть, наперед і наслідки її ми будемо відчувати ще довго.

Але світ і його народи не стояли на місці, а рухались в напрямку, в першу чергу, економічної глобалізації, коли кордони і громадянства стають на заваді суспільного розвитку, руху капіталів, фінансів, засобів виробництва і людських ресурсів. Для економічного зростання добробуту і обміну культурними цінностями не має значення громадянином якої держави ми є. Для цього важливо інше – мій розум, мої знання, уміння, навички, комунікабельність, толерантність у відносинах з іншими, нарешті природне бажання – жити краще!

Тому розвинуті держави світу збирають звідусіль талановитих, працьовитих і не байдужих людей і надають їм можливість само реалізуватись  у своїх країнах, не поспішаючи надавати статус громадянина. Звичайний бізнесовий підхід до політико-правових питань: доведи, що спроможний працювати на наше суспільство і державу і отримаєш відповідний статус, а з ним привілеї, права та обов’язки.

Саме тому, здається мені, надання статусу громадянина України іноземцям, що відбувається останнім часом в нас щодо державних службовців, закономірно викликає у частини  суспільства ( в мене також!) невдоволення і, навіть, обурення з двох причин: А що, в нас геть вже не має українців, які здатні та спроможні реформувати країну та  інститути державної влади? Не вірю, є, їх просто треба покликати і довірити працювати на країну. А що, отримання паспорта громадянина для одних, можливо й креативних і здібних і корисних державі, людей може відбуватись протягом кількох годин, а для інших – потрібні місяці та роки очікувань? Несправедливо щодо будь-якої людини.

Уявляється, що можна піти більш сучасним шляхом; відмінити у законодавстві обов’язкову вимогу наявності громадянства для державних чиновників, яких президент, уряд, парламент вирішив запросити на тимчасову державну службу (хай вони попрацюють і доведуть своєї працею і поведінкою, що вони гідні бути громадянами нашої держави). Ми же обрали керманичів країни, довірили управляти нами і одночасно..не довіряємо? Відсутність довіри у нашому суспільстві і персональної відповідальності за таку довіру – ось вада, з якою треба дійсно боротись всім і скрізь!

Беззаперечне одне твердження, що процедура набуття громадянства повинна бути однаково справедливою і прозорою для кожного, хто хоче стати громадянином України.

Написав ці рядки і подумав: може й не треба так жорстко ставитись до призначення іноземців на державницькі посади, незважаючи на те, що формально (саме – формально) вони стали нашими співгромадянами? Єдине, що продовжує викликати в мене певний психологічний дискомфорт – це легкість, з якою громадяни (включаючи екс-президента) іншої країни змінюють своє громадянство, хоча, безумовно, залишаються представниками своєї нації. Хочеться сподіватись, що цей дискомфорт – тимчасовий.

Здається, що ми стоїмо на порозі нового напрямку світових глобальних процесів, коли «громадянство» почне відмирати як специфічний правовий інститут за умови, що людство прагнутиме  жити в майбутньому у мирі і спокою.

І Україна, завдяки нашим друзям-братам-грузинам в цих процесах стає піонером?!

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.