5 декабря 2016, понедельник

Почему Украина так и останется буферной зоной между Россией и Западом

комментировать
Мы не только находимся на стыке нескольких цивилизаций. Сама наша ментальность сочетает в себе совершенно противоположные ценности

Як швидко плине час.

В середині 80-х минулого століття, в часи початку «Горбачовської перебудови», коли пролунали перші заклики до розбудови нового способу життя в СРСР, мої студенти в Харківському юридичному інституті, яким тоді було - за 20, а тепер – за 50 років, запитували в мене під час занять  з криміналістики: «Коли настануть ті часи, про які розповідає Михайло Горбачов?» Я їм тоді відповідав так: «Хочу, щоб – завтра, але дай Боже, щоб ваші діти і онуки дочекались і дожили до таких часів». Виявилось - я був правий, на жаль.

Вже майже 24 роки наші українські ідеологи і правителі усіх кольорів і угрупувань розповідають, що завтра ми будемо жити у новій щасливій країні і пишатись своєю долею. Теперішні мої студенти Могилянки вже не запитують мене «коли?». Менша частина з них, як може, бореться за щастя у своїй країні,  ще менша шукає свого щастя за кордонами Батьківщини, а найбільша  частина -  пристосовуючись, виживає  у цих умовах, чекаючи,  сподіваючись і плекаючи надію, що ось-ось все налагодиться й ми всі заживемо радісно і щасливо.

Ніколи не полюбляв займатись політичним прогнозуванням на «кавовій гущині», завжди віддавав перевагу практичним і реальним справам. Але події останнього року, активне фейсбучне життя і знайомство з цікавими і ґрунтовними експертними оцінками сучасників, накопичений життєвий і професійний досвід спонукали до певних політологічних прогнозів нашого майбутнього.

Вважаю, що Україна ще довгі роки буде виконувати відведену їй роль і навіть місію «буферної зони» у  геополітичному протистоянні ідеологій і способів життя між азійським Сходом ( Росія, Китай та їх сателіти й однодумці) і європейським Заходом (Стара Європа, Північна Америка, Японія,  Австралія та їх прибічники).  Індія, Близький Схід  і Африка будуть коливатись (як і тепер) між цими двома центрами геополітики.

Вже майже 24 роки наші українські ідеологи і правителі усіх кольорів розповідають, що завтра ми будемо жити у новій щасливій країні і пишатись своєю долею

Чому Україна залишатиметься «буферною зоною»? На мій погляд, з декількох мотивів, причин, передумов та обставин.

По-перше, історично Україна багато віків знаходиться на зламі трьох цивілізаційних культур – Європи, Азії  й  Близького Сходу. В нас намішано всього: від християнства до  ісламізму та буддизму, від хуторянства до ІТ-технологій, від просвітництва до сюрреалізму і постмодернізму. Все це мирно уживається поміж собою і дратує тих наших близьких і далеких: сусідів, друзів і недругів, які не можуть збагнути, як таке може бути взагалі.

По-друге, соціально-психологічна ментальність народу України свідчить, що в нас занадто широкий діапазон  особистісних інтересів і бажань. Ми намагаємось бути одночасно миролюбно-толерантними та войовничими, вільно-незалежними і прислужливими, багатими та бідними, альтруїстичними та егоїстичними, роботящими і гулящими, щирими і підступними, веселими і сумними. Просто якимось соціальними «коктейлями Молотова».

По-третє, не виховані та частково знищені нашою історією та ментальністю були правова і політична культура народу.  Спотворені або взагалі відсутні традиції розвинутої демократії, коли бажання володарювати стає самоціллю існування політичної еліти та використовувати владу  над іншими, в першу чергу, на користь самому собі. Тому кожна нова влада підлаштовує всі демократичні процедури  під своє існування тепер і зараз, дбаючи як би ще покерувати якомога довше. Новий президент  пропонує «нові» конституційні  зміни. Новий парламент – «нове» виборче законодавство і регламент. Новий уряд – «нові» податки і нові видатки. Нові судді (прокурори, міліціонери, податківці) -  бажають все залишити «по старому». ЗМІ взагалі хочуть бути вільними від усіх і від усього, крім розмірів гонорарів за «належне» чи «неналежне» інформування суспільства.

На цих «трьох китах» і стоять наші світові чорноземи з річками, озерами, горами і морями, створюючи таку собі буферну зону для протистояння двох цивілізаційних підходів у розвитку людства, пом’якшуючи можливість їх зіткнення у світовому океані глобальних інтересів і цінностей.

Нас люблять і ненавидять, хочуть допомогти і очікують від нас самостійного плавання одночасно майже всі зацікавлені сторони цього протистояння. І кожна з них хоче  наблизити нас до себе на таку відстань, щоб ми не заважали їм рухатись власним курсом.

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.