22 января 2017, воскресенье

Почему Украина продолжает жить по старым схемам

комментировать
Ни Майдан, ни война на Востоке не мешают власти писать законы под себя и работать ради собственного благосостояния. О реформах и верховенстве права речи не идет

Нещодавно українські телеканали показали сюжет про початок слухань у знаменитому Печерському суді. Враження жахливі: натовп родичів Небесної Сотні у судовій залі, в якій можна нормально розмістити 10-20 осіб, перелякані очі суддів-дівчаток, заміни, хвороби суддів, посмішки на обличчях підсудних. Яскравий приклад  знущання інститутів державної влади над правосуддям.

Якби цей приклад був єдиним або одним з небагатьох, то можна було б знайти йому пояснення і навіть  пристойне обґрунтування, але, на жаль, він далеко не поодинокий.

Так працює вся «правова система» нашої держави: суди, прокуратура, МВС, СБУ, нотаріат і адвокатура. До того ж, закони змінюються у відповідності до забаганок кожної «нової» влади так, що чорнила не встигають висохнути на попередньому варіанті. Не встигли досягти виконання ухваленої-відміненої-поновленої  Конституції, як черговий президент ініціює  нову її зміну.

Чому після двох Майданів, смертей героїв Небесної Сотні  і тисяч загиблих і поранених патріотів Батьківщини на неоголошеній війні з «братами і сестрами», анексії Криму та захопленні деяких районів Сходу ми продовжуємо існувати у світлі кривих дзеркал правової системи?

Я бачу декілька причин такого стану.

По-перше, політична команда 90-х років не була готова до управління незалежною державою, яка «впала на їх і на наші голови» неочікувано і відносно безболісно.

По-друге, свободою треба уміти мудро користуватися. Мудрості тоді вистачило лише для того, щоб оголосити «все, що не заборонено  законом – дозволено». І почалось. Стрімке бажання дорватися до влади, поділити загальне майно і гроші та якомога швидше облаштувати життя, створення начебто вільного ринку товарів, капіталів, робочої сили. Все це перетворилось у «прихватизацію», поділ власності, непомірне збагачення одних та зубожіння  інших.

Політична команда 90-х років не була готова до управління незалежною державою, яка «впала на їх і на наші голови» неочікувано і відносно безболісно

По-третє, створення демократичних засад функціонування держави і суспільства, пов’язані з періодичною зміною влади шляхом виборів та створення нового законодавчого поля. Всі знання про демократію можновладці засвоїли з принципу «демократического централизма», який був записаний в статутах КПСС і ВЛКСМ та мав лише дві вимоги: виборність всіх органів керівництва та підпорядкованість меншості – більшості. Як ми знаємо, вибори  тоді були без вибору і обирали тих, кого «сказали» обрати «нагорі». А коли обрали до більшості кого треба, то підпорядкувати меншість вже не складало великої проблеми.

По-четверте, для того, щоб правова система держави могла задовольняти інтереси і потреби нових можновладців, її також треба було поставити на службу цим інтересам. І почалось. Спочатку творення  законів. Для цього надійшла технічна та грантова допомога західних друзів і партнерів. Закони пеклися як пиріжки, змінювалися під інтереси нових політиків та їх спонсорів. Виникла  термінова потреба в юристах і економістах. Юридичні і економічні ВНЗ росли як гриби після рясного дощу, навчали їх за старими, роками відпрацьованими планами і стандартами. Щоб захищати нових можновладців і  власників набутого різного шляхами майна, потрібні були віддані їм правоохоронці, адвокати і судді. Почалася хаотична зміна керівників цих структур за одним принципом – особистої відданості тим, хто їх призначив на посаду. Знання, професіоналізм, високі моральні якості працівників нікого не цікавили. Головне, щоб людина була особисто віддана, вміла «розумно» красти з державної скарбнички та ділитися з начальством. Якщо порахувати, скільки і як змінювались міністри МВС, прокурори, керівники СБУ, голови судів, то теперішній стан функціонування правової системи держави стає абсолютно зрозумілим.

По-п’яте, минув рік з початку Майдану. Здавалося, що нова влада винесла урок з попередніх подій, враховуючи, що в країні вже рік сусідньою державою ведеться неоголошена війна проти народу України, і має відповідати на запит суспільства та проводити необхідні реформи. Але ж ні. Правова система держави належним чином не працює і досі немає навіть натяку на її реформування. Аргументи для такого висновку? Прошу.

Генеральний прокурор, як і його попередник, нічого не зробив, щоб в державі почали панувати закон і право. Судовий процес, про який я згадав на початку – також свідчення цього. Колишній генпрокурор Махницький вже через два тижні після призначення отримав почесну нагороду від одіозного нардепа Ківалова, почесного президента Одеської юридичної академії, а нещодавно ледь не захистив у цьому ВНЗ кандидатську, невідомо коли і ким написану. До того ж, він продовжує бути членом Вищої ради юстиції від прокурорської спільноти, яку вже давно не репрезентує.

Два суддівські з’їзди протягом року з бійками і скандалами  ледь-ледь спромоглися призначити членів ВККС і ВРЮ. До цього ж треба додати сварки і бійки на адвокатських з’їздах щодо делегування членів ВРЮ. Невиконання судовою владою законів про очищення влади, в тому числі суддівської. Рішення судів, після яких тікають арештовані, поновлюються на роботі «люстровані» прокурори і судді. З джерел, яким у мене є всі підстави довіряти, відомо, що ці рішення адміністративних судів не ухвалюються з мовчазної  згоди АПУ і ВРУ, що сподіваються ухвалити нові закони і провести до цих органів «потрібних» владі людей, які будуть проводити люстрацію суддівського корпусу «належним» чином.

Безглузде ухвалення Верховною Радою у першому читанні двох законопроектів щодо  реформи судоустрою, що суперечить нормам регламенту ВРУ. Будуть «ламати» депутатів, щоб провести потрібне рішення, що дозволить тримати суддівську владу в потрібних руках? Тривають розбірки щодо змін до закону «Про адвокатуру». Починаються дискусії щодо змін до закону «Про прокуратуру», який ще не вступив у дію. Зірвано виконання припису закону «Про антикорупційне бюро» щодо дати початку його діяльності.

Думаю, що тільки цього переліку недолугостей у реформуванні правової системи України достатньо, щоб стверджувати про нереальність втілення у найближчий час верховенства права у життя держави і суспільства.

Представлений аналіз системних причин неналежного функціонування правової системи і зумовлений ним песимістичний висновок мають на меті лише одне – ще раз привернути увагу громадськості до проблем, що потребують негайного та ефективного розв’язання. Готовий до професійної дискусії з читачем щодо поставлених питань.

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.