7 декабря 2016, среда

Фарс на 205 округе, изменения в Конституцию и просчет Саакашвили

комментировать
Чем запомнилась украинцам первая половина лета-2015

Завершилась перша половина літа. Найбільше запам’яталися декілька подій. По-перше, парламент під тиском мітингових промов та АТО (яка так і не закінчилась протягом декількох днів чи місяця, як обіцяв новий президент, вступаючи у свої повноваження влітку минулого року), проголосував за зміни до одного розділу Конституції та перехідних положень, направив їх до Конституційного суду і пішов відпочивати. Дуже втомились, та й робити особливо нічого, поки, за словами спікера ВРУ, суд не винесе свій вердикт, щоб у вересні (на крайній випадок, до 25 жовтня) проголосувати остаточно і провести місцеві вибори.

В процесі розгляду законопроекту і після голосування вразила поведінка депутатів, які розглядали зміни Основного закону держави: бійки, крики, істеричні виступи, а потім  аплодисменти. Враження від цього дійства, начебто це була пряма трансляція з гала-концерту світових зірок естради на Олімпійському стадіоні, де фанати зійшлись в екстазі своїх уподобань і врешті-решт залишились задоволеними виставою. Рукоплескання зарубіжних гостей в залі вищого законодавчого органу держави не коментую. Для мене особисто це приниження і  публічна демонстрація реального впливу і залежності української політики від зовнішніх сил. Хоча б демонструвати цього не  треба було!

По-друге, аналітичні статті, присвячені цим конституційним змінам, беззаперечно засвідчують, що там не все так добре і красиво, як каже парламент. Тим більш, що дві фракції з цієї ж самої більшості фактично не підтримали проект постанови, а, значить, і законопроект щодо змін. Слід віддати належне віце-спікерові парламенту, Оксані Сироїд, яка публічно заявляла про свою незгоду з деякими принциповими положеннями законопроекту і застерігала не голосувати поспіхом за нього. Але то був спокійний, аргументований і виважений голос лише одного депутата. Позицію  пана Ляшка коментувати складно, оскільки і він, і його політична сила залишаються для мене «темною конячкою» або формулою з багатьма невідомими складовими.

По-третє, довибори нардепа у Чернігові у 205 окрузі.  Здавалось б, розігрується одне-єдине місце в парламенті, не в місті-мільйоннику, не в столиці. Але які баталії, яка драма, яка трагікомедія, який фарс. 91 кандидат в депутати на одне місце! Мабуть, буде зафіксовано рекорд, гідний Книги рекордів Гіннеса. В лобову зійшлись олігархічно-політичні угрупування країни, президент країни опосередковано бере участь у цих «розборках», по округу гуляють вільні кошти і зброя.

Здавалось б, розігрується одне-єдине місце в парламенті. Але які баталії, яка драма, яка трагікомедія

За тиждень до виборів настав пік передвиборчого процесу:  цей «фестиваль» відвідує сам Михайло Саакашвілі, голова адміністрації Одеської області, яка знаходиться на протилежному боці крани. Як розгортаються там події, усі бачили в новинах. Чому і для чого він там опинився, та ще й за погодженням з президентом держави? Для чого йти на зустрічі з народом, що носять явно політичне забарвлення? Для того, щоб побачити факти підкупу виборців? Так для цього, начебто, є громадськість і правоохоронні структури. Чи пан Саакашвілі довіряє лише своїм очам і вухам?

Мені подобається Міхо Саакашвілі своєю відвертістю, волею, напором, здоровим авантюризмом, бажанням допомогти Україні, умінням спілкуватись з народом і блискучим ораторським мистецтвом. Але для чого людині, яка на всіх перехрестях говорить, що не планує займатись великою політикою в Україні, «встрявати» у такі політичні дійства на території іншої області?  Не розумію. Прийнятне пояснення для мене – грузинський характер і темперамент Саакашвілі. Неприйнятне –  його політична неосвіченість і підкилимні домовленості з кимось.

В цей час на Сході країни гинуть і страждають люди: ліві і праві, правосеки і сепаратисти, агресори і захисники, і кінця-краю цим смертям і стражданням не видно. А гарант Конституції  переймається змінами до Конституції, яку ніхто, фактично, не виконує вже понад 20 років.

Можливо, президенту, парламенту, уряду і судам держави треба, в першу чергу, направити свою волю і зусилля на те, щоб чинна Конституція беззаперечно і безумовно виконувалась всіма, без виключення, громадянами і можновладцями держави? Спочатку навести елементарний правовий лад в країні, а вже потім думати про зміну тексту Конституції.  Хоча, як на мене, треба більше думати і дбати про зміни у правовій, політичній та економічній  свідомості народу та в реальній діяльності його політичної еліти.

Чи це нікому не потрібно?

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.