5 декабря 2016, понедельник

Про комбатів, романтиків, кінг-конгів та очікування від #8рада

комментировать
Єдине, що треба зробити депутатам, щоб їх не закидали умовними гнилими помідорами – не зіпсуватися. Не скурвитися. Невже це так тяжко?
Цю раду називають перехідною і такою, що довго не протягне. Їй вже докоряють популізмом і «ви-такі-ж-як-всі-змом». Вони вже потрохи деморалізуються. Один з депутатів коаліції наче як жартома, але радше всерйоз, кинув журналістам: «Ой, ну ви так за нами дивитеся, оці всі бігання за коментарями, зверху дивитеся, що ми робимо, що пишемо, це дуже відволікає від роботи, і ми вже подумуємо зробити засідання закритими».

Оригінально – у регіоналів теж були такі екзотичні ідеї, але вони їх не втілили. Не встигли. Сподіваюся, у цього депутата вистачить мізків більше ніде не заявляти вголос свої фантазії про клоузед-раду. Від цієї ради очікування завищені, але це природно.

Ще рік тому нікому особливо не було цікаво – коли та яка сесія у депутатів, чи пленарний день, чи працюють в комітетах. І взагалі, хто тут сидить у цій залі. Ну хіба що хтось жуйку приклеїть до трибуни чи борщу посьорбає прямо на робочому місці. Або годинником-бюджетом райцентру засвітить. А от в #8раду проводжали як в світ сподівань. Продавчиня в магазині запитує вже на другий день засідань, коли ще й комітети не доділені: «Ну що, депутатську недоторканість скасували? Як ні? Чому?». І додає засмучено: «Я так і знала».

Продавчиня в магазині запитує вже на другий день засідань, коли ще й комітети не доділені: «Ну що, депутатську недоторканість скасували? Як ні? Чому?»

Ще більш прискіпливо дивитимуться за комбатами (засвітився у формі – записаний у комбати!). Їх набирали як окрасу (а точніше тягач) списку. Як харизму, кришталеву чесніть і данину часу. Тому дивитимуться за всім: і в чому прийшов, і як сказав і що робить на робочому місці. Як не робить? Чому не робить?! Поліз битися? От комбат.. Не для цього ми його обирали!
Чому не лізе битися?? Він же комбат! Ми ж для цього його обирали.

Комбат – явище нове для ВР. Тут раніше були водій Ахмєтова, охоронці інших високих чинів, буфетниця-комуністка, мафіозі, наркоман, персональний масажист, п'янички, спортсмени (дзюдоїст, волейболіст, кілька боксерів, олімпійський чемпіон, майстер рукопашних боїв) і просто хороші для когось люди. Їхні інтелектуальні потуги нікого не турбували. Якщо й цікавили – охоронці поважного тіла спритно давали зрозуміти, що вже не дуже й цікавлять. Якщо вони й відповідали, то однак був потрібен перекладач з мови мичання-угукання на загальнозрозумілу.

Але раптом у нову раду прийшов козак Михайло Гаврилюк. Ще на репетиції перед першим урочистим засіданням на нього навалилося камер 20. Навалилося і замовкло: що спитати, схоже, ніхто не придумав. Гаврилюк миттю відреагував: «Здорові були! Ну як ви тут поживаєте?». І за кілька хвилин здобрив нудьгу смачними приповідками.

Інтелектуальний фейсбук знепритомнів: що за мова? Це представник народу? Так, товариші вчені. Це ваш представник. Так само як і в попередні роки, ваші представники тут такі різношерсті, що нашатир можна було і тоді класти в сумку. Щоб застосувати після почутого синхрону у стилі «штаа?» чи «я_нє_буду_говоріть». Або не почутого. А побаченого. У цьому місці мені чомусь згадується картинка з грудня кількарічної давнини, коли регіонали «розблоковували» засідання, ввірвалися надвечір в залу, віддубасивши тодішніх опозиціонерів, які залишилися чатувати у президії. Особливо запам’ятався той, який потім став міністром, він яскраво роздирав руками парламентські двері, закутані металевими ланцюгами. Просто депутат-кінг-конг.

Дуже не хочеться побачити таких кінг-конгів знову. Хоча кілька активних учасників тодішніх боїв з числа екс-регіоналів таки пройшли у Раду. Тепер ведуть себе чемно, кулаками на людях не трясуть, в кулуари без зайвої потреби не соваються, пересуваються підземними трубами, повз запитання пролітають блискавкою. Хочуть керувати у комітетах. «Ви що не знаєте, що таке хлібні комітети?», - спитав у журналістів депутат-новачок Борислав Береза. Знаємо, але дуже не хочемо, щоб впритул дізналися ви.

Тому що на вас великі сподівання. Наприклад, у продавчині магазину. Раніше вона слухала радіо з ностальгійними піснями. Тепер новини. Вже рік на її прилавку висить перша євромайданна стрічка. Заклеєна скотчем, щоб не протерлася. Продавчиня зітхає і каже: «Це талісман».

Щоб заспокоїти її, кажу: «Насправді ТИХ тепер тут значно менше». У сектор комуністів тепер можна дивитися без огиди – замість радянських політповій там точно є кілька політромантиків з Самопомочі. У ложі, де годинами медитував над розкішними автівками син президента-втікача, тепер засідає син головнокомандувача УПА Юрій Шухевич. Замість бойових одиниць влади минулої – ті самі комбати, міфологізовані, від яких завищені очікування. Один, щоправда, годинами роздивляється кумедних песиків-котиків у соцмережах і тішиться як дитина. Можливо, так знімає парламентський стрес.

Єдине, що їм всім треба зробити, щоб їх не закидали умовними гнилими помідорами (чи не умовними), це не зіпсуватися. Не скурвитися. Але краще – справді зробити щось вартісне. Невже це так тяжко?

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.