9 декабря 2016, пятница

Украинская армия: эксперимент

комментировать
Нужно перестать плодить полуобразованных, демотивированных солдат, которые ненавидят армию, командование и не хотят воевать

Дайте добро на експерименти! Це я прошу усіх, хто має хоч якийсь вплив на кер-во армії. 
Це єдиний шанс зробити армію боєздатною. Це єдиний шанс перестати плодити напівосвічених, демотивованих солдатів, які ненавидять армію, командування і не хочуть воювати. 

Пам'ятаєте, про що я писав кілька місяців тому? Це була реальна підготовка. Це було життя не в казармі, а на полігоні. Це було навчання щодня по вісім годин. Автоматники вистрілювали по 4-5 магазинів щодня з детальним аналізом чи не кожного влучання чи промаху. Це була фантастична тактична медицина. Це була підготовка солдатів, які вміють воювати і головне - хочуть. Мотивація просто зашкалювала. Ми самі не вірили, що це можливо в українській армії. Все було настільки добре, що багато з читачів мого блогу почали підозрювати, що це все показуха, яку мені влаштувало міністерство оборони і міністерство інформації (вкупі зі світовою закулісою і озброєним спецзагоном масонів). 

Але десь три місяці тому я перестав про це писати. Перестав з однієї простої причини. Ми перестали готуватись. Приїхав якийсь полковник, який сказав, що нас готують "не по уставу". Що він мав на увазі? А ось що:

⁃ Ми жили не у казармі, а на полігоні у закинутому ангарі. Для нас і для всіх людей при пам'яті це були умови максимально наближені до реальних. Непристосоване приміщення, організація охорони і патрулів. Організація дій групи по команді "тривога". Кожен займає своє місце. Для полковника це було "не по уставу". Бо солдат має жити в казармі. А приміщення, де жили ми, не пристосоване до життя. 

У нас в армії немає програми підготовки солдатів, яка відповідає сучасним реаліям

⁃ Ми спали на бетоні на карематах у спальниках. Стеля місцями протікала. Вікна - з тріщинами. Для нас це було нормально. Ми знали, що в АТО гірше. Для полковника ж це було "не по уставу". І нам привезли ліжка. Через кілька тижнів полковник зробив зауваження, що у нас "неоднакові ліжка, а ліжка мають бути однакові". Нам привезли одинакові ліжка. І ці зауваження тривали, доки у нас не з'явились "бірки" - це такі собі підписи всього. У нас навіть з'явилась бірка "дрова" на ящику з дровами. А біля грубки висів список осіб, які мали право підкидати дрова. Офіційно це називається "мають допуск до виконання обов'язків опалювачів". Хоча зрозуміло, що ніхто ніяких інструктажів не проводив.

⁃ Ми жили зі зброєю, спали зі зброєю, їли зі зброєю. Гвинтівки постійно були з нами. І коли я їхав кудись без своєї зброї, я мав відчуття, що щось забув/загубив (згадайте, коли ви забували вдома мобільний телефон. Відчуття - ті ж). Для нас це були умови максимально наближені до бойових. Для полковника - "не по уставу". Зброя має зберігатись у ставниці, в зброярні, у казармі, аж ніяк не на полігоні.

І полковника можна зрозуміти. Приїде перевірка, полковник отримає на горіхи. Або з нами там щось трапиться і будуть запитання - що вони там робили? І у полковника знову будуть проблеми.

Але зверніть увагу на головне. Всі зауваження полковника стосувалися лише побутових умов. І жодного зауваження, яке б стосувалось рівня нашої підготовки. Полковник навіть поняття не мав, як ми готові, що ми знаємо і вміємо. Більше того - він навіть цим не цікавився. Бо він знає, що його за це ніхто не похвалить. А от за те, що ми живемо "не по уставу", його можуть покарати. І все. Наш експеримент закінчився.

В результаті 100% нашого часу зайняли виправлення недоліків і реагування на прискіпування різних перевірок. Ми перестали готуватись. Як це не парадоксально, але в момент, коли ми виправили всі недоліки, експериментальна група перестала існувати. З солдатів, які тренувались на полігоні, ми перетворились на завгоспів, які сторожили матеріальні цінності, які нам привезли волонтери, щоб створити нормальну навчальну школу.

Я не знаю, до кого я саме звертаюсь. Але я прошу - визнайте, що у нас в армії немає програми підготовки солдатів, яка відповідає сучасним реаліям. У нас є програма, за якою солдату для вправи стрільби з ПМ виділяється 3 кулі. Для вправи "стрільба з АК" - 7 куль. Дозвольте відмовитись від цього маразму. Зрозумійте, що є офіцери, які знають, що робити натомість. Дозвольте офіцерам, у яких є бачення, знання і досвід, як готувати боєздатних солдатів, готувати їх. 

Дозвольте цим офіцерам створити нову програму підготовки солдат і не заважайте їм. І будь ласка, зробіть так, щоб ця нова програма підготовки не зависла у вас десь у штабі на 3 місяці. 
Це треба робити негайно.

Мені дуже шкода, що я вже не зможу стати частиною такого експерименту. Але я дуже б хотів, щоб тих, хто прийдуть в Десну після мене, готували за сучасною програмою.

У мене все.

Текст публикуется с разрешения автора.

Оригинал

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.