7 декабря 2016, среда

Рукопашная, российское оружие и тесты

комментировать
Я не знал, что могу так долго выполнять физическую работу

(предыдущие дни читайте здесь)

День двадцять другий

5:30. Підйом. Біг і зарядка. Ті, хто кашляє, можуть не йти. Я не йду. Соромно трохи. Але я ще кашляю. Завтра побіжу. Ті, хто не біжать, прибирають в кубрику.

Сніданок. Збираємось у спортзал. Знімаю окуляри. Ставлю лінзи.

8:30. Спортзал. З вигляду - звичайний шкільний. Мати. Роздягалка. Вчимось падіння, перекочуватись вперед-назад.

9:40. Фільм. Про дії розвідроти в Афганістані. Про українця, який був у складі тієї розвідроти. Ім'я - Едуард Яременко (Єрьоменко). Десь о 10-й - знову фізичні заняття. 11:10 - фільм про російську зброю. Снайперський комплекс, АГС і якийсь кулемет - спадкоємець Утьоса. 11:35 - продовження фіз. занять. 12:00 (плюс-мінус) - кінець. Йдемо в казарму. Так хочеться денного сну!

Найстрашніше під час тренувань - коли мене обирають тим, на кому показують вразливі місця

Я не знав, що можу так довго фізично працювати. В принципі, там нічого важкого. Але якщо 20 разів по дошках перекотишся туди і назад, потім ще щось, то вже нічого не хочеться. Поспав перед обідом.

Обід. Потім похід на спортмайданчик. Турніки, бруси і т. д. Потім - основи рукопашу. На це пішло ще півтори години.

Знаєте, що найстрашніше у цьому всьому? Коли мене обирають тим, на кому показують вразливі місця, куди треба бити. От коли показують на мені спереду, це ще не так страшно. Бо видно, куди інструктор тягне руку чи ногу. А от коли я стою до всіх спиною і він каже "... ну або копчик...", оце вже інша справа. Ви не повірите, але сідничні м'язи стиснулися самі, щоб захистити цей самий копчик. На копчикове щастя, йому нічого не прилетіло. Сідничні м'язи розслабились.

Якщо я коли-небудь буду робити мультфільм про це, то момент мого повернення в казарму я б зобразив так: ноги ледве переставляються, шаркаючи, по землі. Руки волочаться за мною. Рот відкритий, з нього вивалився язик (пити на тренуванні небажано - також тренують).

Далі - вечеря. Піднос ще не був таким важким. Сьогодні давали ячмінну каву - не пам'ятаю, на сніданок, обід чи вечерю. Але здивували. Дякую.

Про вчорашнє. Вчора я писав, що ми здавали тести. Так от - хочу розповісти трохи про бланк тих тестів. Внизу бланку відповідей я помітив компанію, яка ці тести придумала. НПЦ ДИП. Російська компанія. Подивився у них на сайті їхніх замовників. Там всі російські силові структури. Це не те, щоб зрада, це швидше сигнал українським науковцям - ей! Де ви є? Міністерство оборони вас не чує! Де ваші руки?

Коротше, треба, щоб такі тести були щонайменше української компанії і українською мовою. Бо якось несолідно виходить. У нас що, фахівців нема?

Текст публикуется с разрешения автора.

Продолжение дневника Майкла Щура будет опубликовано в разделе «Мнения». Следите за обновлениями

Оригинал 

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.