11 декабря 2016, воскресенье

#Зрада или перемога. Что мы на самом деле пообещали кредиторам

комментировать
Почему опасения, вызванные заключенной с кредиторами сделкой, беспочвенны

Наприкінці серпня медіа-простір сколихнула очікувана новина - Мінфін оголосив про укладення угоди з реструктуризації боргів приватним кредиторам. Цю подію не прокоментував тільки лінивий. В цілому широкий український загал позитивно сприйняв досягнення угоди з кредиторами, однак це не виключило і появу аналітики в дусі байки Крилова «Мавпа та окуляри»: легше розбити, розкритикувати все вщент, переконати себе в прихованому обмані, ніж ґрунтовно розібратися в питанні.

Для конструктивної оцінки домовленості з кредиторами, в першу чергу, необхідно розуміти, які альтернативні шляхи розвитку подій були наявні в арсеналі України.

Звичайно, можна було погодитися платити по боргам. Що завадило? За даними Мінфіну, комерційний борг України, а також гарантований державою та квазі-гарантований борг на серпень 2015 року становив близько $19,3 млрд. В цей же період НБУ звітував про обсяги золотовалютних резервів на рівні $10,4 млрд. Оскільки бюджет країни поки демонструє дефіцит, наочно видно, що власних коштів на покриття боргів Україна не мала. Не було б надії і на допомогу міжнародних фінансових організацій. Згода України на погашення приватних боргів означала би припинення програми розширеного фінансування EFF Міжнародного валютного фонду та унеможливила продовження фінансової кооперації з останнім. В свою чергу, це б потягнуло за собою крах всієї економіки країни.

Окрім домовленості про реструктуризацію, уряд України мав ще право оголосити мораторій на виплату боргу або дефолт. Така можливість була не виключена, оскільки переговори тривали майже півроку і до недавнього часу не було позитивних зрушень у позиції опонентів. Такий варіант не загрожував продовженню фінансових програм МВФ та, як я вже писав раніше, не мав макроекономічних передумов для погіршення економічної ситуації в країні. Проте на тлі останніх подій та азійського ралі на фондових біржах неможливо точно передбачити, як саме відреагували б міжнародні фінансові ринки на оголошення Україною дефолту.

Якби Franklin Templeton продовжував ігнорувати пропозиції української сторони, переговори зайшли б в глухий кут

Таким чином, залишається питання: чи був вибір українським урядом шляху із трьох  можливих варіантів хибним чи єдино вірним? Якою була кон’юнктура переговорів України з кредиторами та наскільки вигідних умов ми досягли укладенням угоди з реструктуризації?

Битва з Голіафом

Вибір України, по суті, залежав від того, чи погодиться головний кредитор України – американський інвестиційний фонд Franklin Templeton - піти на поступки. Зі сторони переговори виглядали, як битва Давида з Голіафом. Фонд Franklin Templeton виступає найбільшим утримувачем українських облігацій на суму близько $7-8 млрд. Обсяг активів під управлінням фонду на кінець 2014 року майже в 8 разів перевищував ВВП України за відповідний період. Зважаючи на економічні та геополітичні потрясіння в Україні протягом останніх трьох кварталів, можна стверджувати, що за цей час розрив лише збільшився не на користь нашої держави. Отже, останнє слово та блокуючий голос були за Franklin Templeton. В національних ЗМІ відверто не говорили, але західні злословили, що для керівника Franklin Templeton Майкла Хейзенстеба це питання честі, і він ніколи не піде на поступки Україні.

Переговори тривали півроку, протягом яких не було жодної впевненості в тому, що головний приватний кредитор відмовиться від свого бажання отримати виконання 100% фінансових зобов’язань України та погодиться на консенсусну пропозицію. Зі зручного стільця перед монітором комп’ютера важко оцінити колосальні зусилля, які треба було докласти українській команді під час місяців напружених переговорів. Однак, зробити це варто кожному, хто коментує угоду.

Якби інвестиційний гігант продовжував ігнорувати пропозиції української сторони, переговори зайшли б в глухий кут. У України не було б іншого варіанту, окрім оголошення дефолту. Однак, треба розуміти, що дефолтувати довіку неможливо. Так, півроку-рік Україна не платила б кредиторам, однак не мала б значних можливостей і для відновлення економіки. В перспективах країни було б довготривале очікування на укладення угоди з реструктуризації в умовах макроекономічної нестабільності.

В останній місяць перед наступною за графіком датою погашення переговори зі Спеціальним комітетом кредиторів на чолі з Franklin Templeton зрушили з мертвої точки. Україні вдалося переконати зіркового інвестора у відсутності зиску від її дефолту. За таких обставин, коли до мети наполегливо йшли протягом півроку, відступити за декілька кроків до її досягнення було б вкрай нерозумно. Розлючений Голіаф інвестиційного бізнесу завдав би своєму кривднику чимало шкоди.

Отже, глибинний погляд на непрості взаємовідносини «за кадром» офіційних параметрів угоди дає розуміння, що угода з реструктуризації була найкращим рішенням для України. Чи стали такими і умови, на яких вона була укладена?

«Скарати не можна помилувати» - де насправді ставити кому у вироку уряду?

Ключові фігури політичної та економічної еліти розвиненого світу одностайно підтримали укладення угоди та привітали досягнення консенсусу двох сторін. Однак серед української громади такої однорідності не спостерігалося. Причому критичні вислови викликав не сам факт угоди про реструктуризацію, а її умови.

Перше, на що звернули увагу – відсоток списання боргу, який виявився вдвічі меншим, ніж вимагала Україна від початку. Тут подіяла приказка, яка ілюструє логіку переговорного процесу - «Хочеш отримати вуздечку, проси коня»: списання основної суми боргу в розмірі 20% від номіналу - це набагато вигідніші умови, ніж отримувала більшість інших країн, які домовлялися в свій час про реструктуризацію без оголошення дефолту. В даному питанні українська сторона вчинила далекоглядно. Та не це викликало значний резонанс.

Найбільшу ж паніку спричинила згода України запровадити новий для національних фінансових ринків інструмент – «інструмент відновлення вартості» або VRI. Це цінні папери, прив’язані до показників зростання ВВП, які уряд погодився випустити замість старих облігацій. Згідно з укладеною угодою, цей інструмент, за умов зростання ВВП, передбачає виплати відсотків кредиторам від суми, яка перевищує 3%-е зростання, в період з 2021 по 2040 роки. Починаючи з 2025 року, якщо ВВП України зростатиме з темпами 3-4%, виплати утримувачам облігацій становитимуть 15%. Якщо темп приросту ВВП перевищить 4%, власники українських євробондів отримують 40% від перевищення обсягу ВВП над тривідсотковою планкою.

Звичайно, пересічним громадянам, які звикли до перекладання урядом боргового тягаря на плечі своїх наступників та майбутніх поколінь, така умова здалася «зрадою». Більше здивування та обурення викликають серйозні аналітичні статті, які намагаються підтвердити побоювання громадян.

Так, в пресі з’являються «експертні» статті з підрахунками майбутніх виплат кредиторам, основою яких стає припущення про фантастичні темпи зростання ВВП протягом наступних 20-25 років. Висновками зазвичай слугує пророкування Україні боргової кабали. В подібній аналітиці я бачу лише профанацію та провокацію. Поясню, чому так.

Перш за все, на використання інструменту VRI угодою накладені обмежувальні умови, які грають на користь України. По-перше, період дії цих варіантів розпочинається лише у 2021 році. Крім того, в період з 2021 по 2025 роки максимальний розмір кредитних виплат обмежений 1% ВВП на рік. Більше того, платежі взагалі не мають здійснюватися в ті роки, коли економіка України зростатиме повільніше 3% на рік, та допоки номінальний ВВП України не перевищить $125,4 млрд. Це вже достатній перелік умов для зниження шансів кредиторів повернути свої інвестиції та отримати понад те бонуси.

Тепер до питання темпів зростання ВВП України. За прогнозами експертів проекту CASE, Україна національна економіка зростатиме в середньому на 3,5% протягом наступних 20 років. Приблизно такий самий прогноз дають експерти МВФ. Тож говорити про перевищення, тим паче значне, 4%-го бар’єру – напрочуд оптимістично. Офіційна статистика минулих років підтверджує – лише у 9 з 24 років історії незалежної України її економіка зростала швидше, ніж 3% ВВП за рік.

Додамо до цього економічну теорію циклічності економіки. Останні дані свідчать про скорочення дефіциту держбюджету, зміцнення національної валюти, що свідчить про вихід з точки кризового «дна» на шлях пожвавлення. Саме на стадії розширення виробництва після кризи може відбуватися стрімке зростання економіки, але в історії важко знайти приклади країни, у якої стрімке пожвавлення тривало протягом 10-20 років.

За найоптимістичнішим сценарієм протягом всього періоду дії варіантів, кредитори отримають близько $4 млрд, що майже не перевищує списану суму боргу та є цілком адекватною платою за надану можливість забезпечити економічне зростання та підвищити рівень життя населення. Крім того, з аналізу виключається той факт, що згідно з економічною теорією з часом гроші втрачають свою вартість, оскільки невід’ємною характеристикою здорової економіки є помірна інфляція. Згадаймо останню ситуацію переддефолтного  стану в Україні у 2000 році. Тоді загальний державний борг становив $15 млрд, що перевищувало 60% ВВП. Сьогодні, 15 років потому, таку суму становить лише частина боргу України приватним кредиторам, і вона вже не здається космічною. Що ж тоді говорити про термін у 20-25 років.

За таких умов я не бачу реальних економічних підстав для критики цієї угоди з точки зору довгострокової перспективи. Час покаже. Наразі ж треба відзначити титанічні зусилля, які були покладені на те, щоб вибороти для України час, необхідний на оздоровлення економіки. Досягнувши угоди із амбітним опонентом на вигідних умовах, Україна позитивно заявила про себе на весь світ. Прагнення ж напружити пристрасті «панічною» аналітикою окремих злостивих песимістів здаються мені несвоєчасним на тлі і без того драматичних подій в Україні.

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.