21 февраля 2017, вторник

Развлекаловка и повторы. Что показывали на украинском ТВ в ночь терактов в Париже

комментировать
Пока внимание мировой прессы приковано к Парижу, украинские СМИ спят

П’ятниця 13 стала другим 11 вересня для Франції. Більше сотні загиблих лише в Концерт-холі, цинічні розстріли. Увага світових ЗМІ прикута до Парижу. Президент Обама дає короткий брифінг зі словами співчуття і підтримки, Фейбук створює сторінку “я у безпеці”. І тут я вмикаю українські ЗМІ. Повтор-повтор-розважалівка-повтор-фільм. Лише один канал дає пряме включення. Тиха українська ніч, навіть сало можна не ховати.


11_n

Шановні власники медіа і довго ви плануєте так просидіти?! Ні, я розумію, що “власнику так зручніше працювати”, і тому він може знести найбільш якісний продукт і замінити трешем, бо він дає рейтинг. Але ж погоня за ССС рано чи пізно призведе до того, що почнуть вбивати на вулицях, бо це “найбільш рейтингова шняга”. Ось ви пане, так ви — ви так активно таскаєте співаків, влаштовуєте виставки, просуваєте культуру в маси? Але в мене питання - як можна просувати високе і тут же годувати дешевеньким контентом? Шизофренія? Чи намагаємося всім догодити? А може не треба мати стільки каналів, може краще один, але класний? А ви, любителі Кіпру — у вас служба новин, що не можна мати чергову бригаду? У вас же купа каналів?

Чи ви правда хочете в Європу? Чи ви хочете в Європу на чартері, але при цьому залишитися маленькими феодальчиками, які вирішують що їх васали будуть дивитися? Дивитися те, чим ви звикли їх годувати роками, бо “оні ж другого дивитись не будуть”.

Досить бути диванно-кулуарними йоркширами

Колись, я мав жорсткий спір з моєю знайомою з медійної сфери про те, що таке медіа — just business чи все-таки соціально-відповідальний бізнес. Ми не дійшли згоди, але час показав, що через надзвичайну впливовість (Донбас нагадати?) медіа — це не лише купи-продай. Це бізнес, де немає джинси, що мімікрує під новини, де не порушують закон щодо алкоспонсорства, де є продукт не лише для гопника, але і для більш інтелектуальної аудиторії. Але, де-факто, схоже “так зручніше”.

Європа, незважаючи на достатньо прагматичну економічну основу союзу вугілля і сталі це об’єднання країн і народів навколо спільних цінностей — християнських, історичних, новочасних. Це об’єднання заради майбутнього і звісно підтримка, коли хтось в біді. Тому європейські медіа о 3 ночі не сплять і слідкують за подіями в Парижі.

От припустимо, якщо хатинка вашого сусіда на березі Женевського озера горітиме — ви і далі будете гріти в руці коньяк і будете чекати, коли спеціально навчені хом’я... люди будуть його гасити, чи все-таки допоможете бодай вогнегасником?! Мені здається допоможете, бодай щоб самому не згоріти. То чому ваші ЗМІ навіть не пустили бодай червоного рядка,  бодай свічки, щоб хоч якось показати солідарність з країною, яка не продала містралі нашому ворогу.

Ви можете привезти 10 Зіммерів, започаткувати 100 фондів, але те, що відбувається в країні, і як нас сприймають назовні, це в тому числі і ваша відповідальність. Ви роздули цей ринок наплодивши собі “забавок”, ви мовчки проковтнули Зеонбуд і котигорошків, які ще більше роздули роздуте, але в сухому залишку — і ринку немає і медіа не зовсім медіа. Такий собі чемодан без ручки.

Цей випадок показав, що далі має бути реакція. Найперше журналістів і редакторів, принаймні тих, для кого стандарт, етика та і людяність не порожнє слово. Це має бути велика розмова про те, що таке медіа, хто готує журналістів (та-та і про Інжур сказати вголос), що таке редакційний кодекс і редакційна рада, що таке етика. Час згадати, що Європа — це не лише безвізовий режим і мережа H&M, але і європейський контекст — геополітика, економіка, наука, освіта, культура. Це цікавість про те, що за нашим парканом. Які успіхи і проблеми в болгар, чехів, поляків, литовців, норвежців, португальців. Це історії успіху, коли країни з 5 км асфальту можуть стати нормальною сучасною державою. Це складні розмови на болючі теми, як от Холмщина-Волинь. Це приклади, як держава допомагає робити бізнес. Це аналітика, як ситуація в Парижі може відбитися на нас в контексті війни з Росією, і чи готова наша система безпеки до подібних речей.

Досить бути диванно-кулуарними йоркширами. Час стати бодай сторожевими спаніелями демократії і прагнути стати добротною вівчаркою, яка не лише винюхує, але і може добряче тяпнути будь якого незалежно від рангу і гаманця. Час зрозуміти, що реформи в країні не можуть тягнути лише зграйка скажених активістів і експертів. Саме медіа можуть почати говорити вголос про те, про що не прийнято, бо ж “невдобно” і саме вони можуть суттєво допомогти штовхати країну вперед. Але, спочатку треба сказати les médias sont morts - vivent les médias!

 (14.11.2015, 03:30 ночі)

 

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.