19 октября 2017, четверг

Вместо назначения Турчинова нужно было расформировать СНБО

комментировать
Совбез безславно провалил свое основное задание – защиту суверенитета и территориальной целостности Украины

Чи потрібна Україні Рада нацбезпеки та оборони – питання з розряду крамольних. Влада не лише не ставить під сумнів доцільність існування цієї структури, а навіть розширює її повноваження. Причому у доволі несподіваний бік – у бік боротьби з корупцією. У прийнятому за основу законопроекті «Про Раду національної безпеки та оборони» (авторство правок до якого належить Петру Порошенку) передбачене значне розширення складу Ради – за рахунок міксування чиновників з тими, кого додатково запропонує президент. І ще одна новація: в разі остаточного ухвалення змін до статуту РНБО її секретар братиме участь у призначенні та звільненні чиновників силового блоку, що досі було прерогативою виключно глави держави.

Отож викликів перед РНБО не бракуватиме. І це доволі алогічно, адже спочатку було б варто  проаналізувати, чи здатна вона впоратися із вже «прошитими» в її матриці завданнями. Довгий час РНБО існувала в двох іпостасях. 11 жовтня 1991 року була створена Рада оборони України – колегіальний державний орган, що мусив захищати суверенітет держави, її конституційний лад та територіальну цілісність. 3 липня 1992-го в Україні започаткували й Раду національної безпеки – таке собі зібрання мудреців та старійшин, покликаних напрацьовувати пропозиції та проекти рішень у сфері оборони. Таким чином, Рада нацбезпеки відповідала за «мозковий штурм», а Рада оборони – за практичну складову.

Ідея була непогана, але після ухвалення нової Конституції роботу обох рад вирішили оптимізувати, створивши РНБО у сьогоднішньому її форматі. Рада нацбезпеки пройшла шлях від від Горбуліна та Марчука до Богатирьової і Клюєва, перетворившись, як казали кулуарні гострослови, на місце заслання політиків, для котрих не знаходилось кращого застосування. Нинішні заходи по реанімації Ради нацбезпеки надимають її неіснуючі мускули з не цілком щирою метою. Як і у випадку з Міністерством інформаційної політики, йдеться про необхідність працевлаштування конкретної персони, котра забажала дещо оновити «фасад» своєї установи. 

Підсумком існування РНБО стала гола, боса та голодна армія з застарілою технікою і ні на що не придатним устаткуванням

Якщо виходити з того, що основною опцією РНБО був захист суверенітету та територіальної цілісності України, то це завдання вона безславно провалила. До березня 2014 року не існувало тесту, за допомогою котрого можна було б перевірити ефективність РНБО, адже Україна жила в мирному часі. Перша війна, з якою зіткнулася наша держава, перша анексія, перші «зелені чоловічки», розгул тероризму та присутність на нашій суверенній території військ іншої держави довели: не існує ані безпеки, ані оборони. Є інститут зі штатним розкладом на 162 одиниці (не рахуючи допоміжного персоналу), який в кращому випадку теоретизує на довколооборонні теми або ж, у гіршому випадку, імітує таке теоретизування. 

Підсумок років існування РНБО - гола, боса та голодна армія з застарілою технікою і ні на що не придатним устаткуванням. Армію підіймало суспільство, збираючи кошти на все – від шкарпеток до тепловізорів. Так, неправильним було б в усьому звинувачувати РНБО, адже, окрім неї, існує й міністерство оборони, відповідальне за корупцію у своїх лавах; існує бюджет країни, в який закладаються певні видатки на оборону, парламент, котрий голосує за цей бюджет, президент, який бюджет підписує, а також формує зовнішній курс, закладає стосунки з ЄС і НАТО, курує армію як її верховний головнокомандувач.

І все ж дуже хотілося б зрозуміти, чим саме займалася РНБО усі роки свого існування. Де той таємний протокол, котрий було напрацьовано на випадок «а раптом завтра війна»? Де алгоритм першочергових дій, потрібний в разі анексії нашої території? Адже армія, це, примітивно кажучи, – м’язи, головний опанування нової техніки та виконання наказів. Brainstorm’у, вочевидь, слід було очікувати від РНБО – в силу заявлених в Конституції та законодавстві функцій цієї установи. Між тим Крим, як прийнято казати, «був зданий без єдиного пострілу», на Сході розгорнулися та увійшли в силу сепаратистські рухи, частину регіону захопили війська ворожої до нас держави. У першій половині року РНБО очолював Андрій Парубій, а країною тимчасово керувала персона, яка посіла крісло, що лишилось вакантним після відставки Парубія. Це – Олександр Турчинов, котрий найбільшою мірою відповідає за те, як далеко зайшли події у березні-червні 2014.

Теперішній прожект із покладанням на РНБО ще й функцій Антикорупційного бюро взагалі не має жодного сенсу. Розробляння воєнної доктрини не повинно перемежовуватися із виловлюванням нечистих на руку чиновників. Розмиванння компетенції РНБО та перетворення її на дискусійний клуб, до котрого будуть залучені «люди з вулиці», заб’є останній цвях у домовину Ради. Аніж утримувати таку інституцію, краще не мати жодної. Це, до речі, дозволить державі зекономити – краще «урізати» ставки марнотратцям, аніж соцвиплати пенсінерам та студентам.    

Щодо керування усім військовим блоком, то не слід забувати: в Україні вже є міністр оборони, є генералітет, є, врешті-решт, верховний головнокомандувач, чиї обов’язки покладено на президента. Кермо влади розумніше за все вручити одній особі, аби з часом з неї й спитати за все зроблене. Доручати ж оборонну сферу людині, котра підійшла для цього крісла тільки тому, що решту портфелів розібрали інші, є просто злочином. Тим паче зараз, під час війни.

Іще одна заувага: якщо вже обирати секретаря РНБО, то ним має бути людина, рівновіддалена від усіх політичних, олігархічних чи інших розкладів. Не вчорашній депутат, не лідер фракції і не топовий політик однієї з партій. Це той випадок, коли дійсно потрібне «свіже» обличчя – без негативного бекграунду і довжелезного хвоста партійних чи політичних зв’язків та зобов’язань. А якщо таке обличчя не знаходиться – повторюся ще раз – у країни вже є головнокомандувач. Котрий, до речі, запевнював в інагураційній промові, що пороху у його порохівниці – вдосталь. Він має довести це, не експериментуючи з посадами і не тасуючи тих самих людей. Про працевлаштування «ображених» подумаємо потім, нині на часі – завдання важливіші.    

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.