26 сентября 2016, понедельник

Уголь с примесью политики

комментировать
Почему альтернативой покупки угля у сепаратистов стал контракт с Россией и чем правительству не угодил африканский товар

Остання новина з Генпрокуратури полягає у висуненні обвинувачення та обранні міри запобіжного заходу директору «Укрінтеренерго» Володимиру Зіневичу. Зіневич винний у закупівлі неякісного вугілля з ПАР, заявляє генпрокурор Ярема. «Вугілля, що вони завезли з Південно-Африканської республіки, не горить в наших ТЕС. Це злочин і за це потрібно відповідати», – говорить він.

Навряд чи Ярема аж так добре розбирається у вугіллі та й у фізиці також: мова, швидше за все, йде про те, що при спалюванні у наших ТЕС, «заточених» під антрацит, топлива з ПАР (не такого високоякісного і з меншим вмістом вуглецю) виділяється відсотків на 20 менше тепла. Це – як версія. Адже розібратися у тому, що насправді відбувається в електроенергетиці України та у головах чиновників найвищого рангу, доволі тяжко. Незадовго до цього, нагадую, обвинувачення було принципово іншим й полягало не у поганому вугіллі, а у закупівлі його за завищеними цінами.

Цілком ймовірно, що для активності слідчих наявні обидві причини: і переплата за вугілля, і низька якість останнього. От тільки поштовхом для слідства стали не скарги енергетиків або Мінфіну, а обурення Петра Порошенка, котрий виступив на засіданні РНБО з відповідною заявою. Відтак екс-міністр енергетики Юрій Продан ходить на допити в ГПУ, а злощасному Зіневичу загрожують 12 років ув’язнення.

Чи безпечно орієнтуватися на Росію у питанні  закупівлі вугілля? Не кажучи вже про те, що підтримання з ворогом зовнішньоекономічних зв’язків взагалі є справою протиприродною

Події розгортаються на тлі заяв нового міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина про необхідність розпочати імпорт електроенергії з Росії. «В такій складній ситуації це необхідний крок для збалансування енергосистеми, і яким би він не був політично складним, це необхідний крок», – наголошує Демчишин. Як додатковий аргумент висувається аварія на Запорізькій АЕС – вона, мовляв, поглибила й без того наявний дефіцит електроенергії.

Однак незадовго перед цим Кабмін звільнив застуника міністра енергетики Вадима Уліду за те, що той дав дозвіл холдинговій компанії «Енергомережа» імпортувати електроенергію з Росії. До квітня поточного року одним із членів наглядової ради «Енергомережі» був брат нинішнього міністра енергетики Юрія Продана – Петро. Отож, іще одна загадка безкінечно заплутаної енергетичної історії: за що звільнили Уліду? За лобізм інтересів його тодішнього шефа чи за торгівлю з зовнішнім ворогом України?

Якщо за останнє, то чому ніхто не звільняє Демчишина? Адже новообраний очільник відомства обстоює необхідність підтримання енергетичних зв’язків з Росією. Словом, справа – темна як антрацит, якого так потребують наші ТЕС.

Але почнемо розбиратися з азів. Електроенергія – це ТЕС, ГЕС та АЕС. Атомних електростанцій в Україні чотири – Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька та Запорізька. Разом на них 15 енергоблоків. Зараз АЕС працюють на повну потужність, проте забезпечують лише 47% потреби в електроенергії. Також «в запасі» маємо каскад з 6 гідроелектростанцій, побудованих на ріці Дніпро. Плюс ще дві – на Дністрі та Росі. Що стосується ТЕС, то частина з них нині перебуває на окупованих територіях, хоча станції цього профілю є також і в центральній та західній Україні. Всі перераховані варіанти здобування енергії перекривають лише 67% потреб України. Решту доводиться добирати іншими способами.

Є лише три шляхи забезпечення споживачів електроенергією, розповідає в одному з інтерв’ю звільнений Уліда. Або імпортувати її, або купувати вугілля, або спалювати газ. Газ і без того шалено дорогий, тож це – поганий варіант. Щодо вугілля, з якого я почав статтю, то за часів міністра Продана його намагалися закупити в ПАР. Африканськакомпанія Steel Mont встигла поставити в Україну 210 тисяч тон вугілля. На цьому співпраця призупинилась. З постачальниками не розрахувались – це по-перше. По-друге, вони більше не хочуть мати з нами справу – кажуть, що терплять репутаційні збитки, яких не знали досі – і все через не зрозуміле їм слідство, розпочате ГПУ.

Стосовно ціни. Подробиці контракту з постачальниками ПАР не розголошувались, проте у ЗМІ просочилась інформація про 86 доларів за тону вугілля. З урахуванням доставки йшлося про 112 доларів. Як зазначав Продан, паливо закупалося у «прозорого трейдера», а його вартість відповідала ринковій ціні. Безперечно, це все одно дорожче, ніж брати своє, вітчизняне. Однак «свого» вже нема: антрацитові шахти залишились в окупованій зоні. До того ж, фахівці стверджують, що якщо врахувати всі дотації, які закачувались у збиткову вугільну галузь до війни, вийде, що тона донецького вугілля коштує не менше 120 доларів. Ось така арифметика.

А тепер повернемось до політики. 15 листопада прем'єр-міністр Яценюк заявив про те, що Україна не купуватиме вугілля у «ДНР» / «ЛНР», оскільки це є фінансуванням тероризму. Натомість Україна купуватиме електроенергію в Росії – нічого не кажеш, альтернатива виходить «гідна». Зауважимо, що РФ висуває свою контрпропозицію – «російська сторона ставить умовою імпорту електроенергії в Україну забезпечення електроенергією Криму», – говорить Демчишин. І, судячи з логіки останніх подій, Україна готова виконати таку вимогу.

Та чи безпечно орієнтуватися на Росію у даній ситуації? Не кажучи вже про те, що підтримання з ворогом зовнішньоекономічних зв’язків взагалі є справою протиприродною. Хто надасть гарантії, що взяті на себе обов’язки Росія виконає? Мені можуть заперечити, що іншого виходу просто не існує. Адже вугілля, котре добувається на заході України або, приміром, в Польщі, не підходить для наших ТЕС. Відтак вихід один – купувати «готову» електроенергію в РФ. Або ж – вугілля у сепаратистів сходу.

Проте ніхто так і не пояснив, чим погане було африкаське вугілля? І чи знає генпрокурор Ярема про те, що вугілля в принципі не може не горіти? Однак є два ще більш інтригуючі питання. Перше. Чи не став увесь вугільно-енергетичний скандал відображенням тертя між Порошенком та Яценюком? Адже Продан був креатурою Яценюка, тоді як Демчишина обирали за квотою Блоку Порошенка.

І, можливо, вся суть суперечки не в тому, що Продан намагався диверсифікувати постачання електроенергії з Росії, закупивши неякісне вугілля в ПАР. Можливо, підгрунтя конфлікту суто політичне? І тут я підходжу до другого свого питання. Яку роль в усьому цьому відіграє той факт, що приватизовані українські обленерго знаходиться в руках купки олігархів, два з яких є російськими громадянами, а решта відома здебільшого проросійською позицією?

Адже ні для кого не є секретом, що в 10 українських обленерго частку має компанія VS Energy, бенефіціарами котрої є підприємці так званої «лужніковської групи», до якої входить, зокрема, депутат Держдуми РФ від «Єдиної Росії» Олександр Бабаков. З нею успішно конкурує Energy Standard – дітище російського бізнесмена Костянтина Григоришина, що має акції 12 обленерго. Решта перебуває під контролем Ріната Ахметова (4 обленерго), Ігоря Суркіса (3 обленерго), Юрій Бойко (володіє часткою в Волиньобленерго) та групи «Приват» (6 обленерго).

Чи не звідси ростуть ноги у намаганні підіграти Росії? Закупати у неї електроенергію, покірно виконувати вимогу щодо постачання її до анексованого Криму? Не маючи достатнього обсягу інформації, я не пристаю ні на чию сторону. Але тема заслуговує обговорення. Тим паче, коли виглядає на те, аби боротьба з корупцією має вигляд «про людське око». А в країні між тим нічого не змінюється, і методи за засоби досягнення цілі лишаються ті самі.

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.