10 декабря 2016, суббота

Скільки має бути депутатів у парламенті

комментировать
Перед виборами дуже важливо визначити дві цифри: скільки депутатів залишиться в Раді та яким буде прохідний бар’єр

Робоча група з підготовки нового виборчого законодавства не може дійти згоди з цілого ряд питань. Найголовніше з яких – чи проводити наступні перегони за відкритими списками. Є розбіжності  й щодо грошової застави, й щодо участі у виборах блоків.  Мене у цьому розмаїтті нюансів хвилюють дві цифри – скільки депутатів залишиться у Верховній Раді, та яким буде прохідний бар’єр. Кількість та якість наших народних обранців мають почати викликати у соціуму довіру. Перша (кількість)– тенденцією до зменшення, друга (якість), навпаки – до зростання.

За радянської влади Верховна Рада України складалась з 650 парламентарів. Зменшили цю цифру лише у 1989-му. На цьому похвальний рух до мінімізації було завершено. А шкода. Нинішньої кількості депутатів Верховна Рада не потребує. Якщо відмінусувати усіх прогульників та тих, хто за весь період роботи не показав жодної законодавчої активності, вийде якраз оптимальна цифра.

В міжнародній практиці існують різні критерії для визначення кількості депутатів. І критерії ці не завжди напряму пов’язані з кількістю населення. Так, у Великій Британії проживає 64 мільйони осіб, а парламент ця країна має найбільший у Європі. Чисельність британського парламенту дещо варіює (оскільки палата лордів не є виборним органом), а загалом перевалює за 1400 осіб. Після виборів 2010 року парламент UK нараховує 779 членів в Палаті лордів та 650 – в Палаті громад.

Я є прихильником цифри 300. Це нічого, що в сесійній залі стане ще просторніше. Будуть більші відстані від крісла до крісла - тяжче буде «кнопкодавити», грати в «танчики» та писати дамам 

Натомість 76-мільйонна Туреччина, чиє населення мало чи не вдвічі перевищує українське, має 550 депутатів у Великій національній асамблеї. У німецькому Бундестазі на даний момент засідає 631 депутат, але й проживає у Німеччині понад 80 мільйонів громадян, адже це найбільш населена країна Європи. Натомість третя країна світу за чисельністю населення – Сполучені Штати Америки (понад 300 мільйонів душ) – має більш, ніж скромний парламент – в Конгресі США засідає Палата представників, що складається з 435 депутатів, та Сенат, котрий налічує 100 осіб.

Звичайно, як казав класик, «у кожного своя доля і свій шлях широкий» – країни з усталеною демократією довго опробовували свою модель парламентаризму, доки дійшли висновку, що їм підходить саме такий варіант. У нас ще все попереду.  На моє переконання, парламент у 300 «багнетів» – саме те, що потрібно Україні. Це не забагато і не замало. Такий собі економ-варіант, враховуючи ті колосальні видатки, котрі держава щорічно викидає у чорну фінансову діру імені Грушевського, 5. 

Пригадується, як перед виборами 2012 року політикум буквально фонтанував ідеями щодо складу Ради. Хтось пропонував скоротити чисельність парламентарів до 300, але не чинити замах ані на їхні зарплати, ані на преференції. Хтось дійшов до крайнощів – говорив про 225 мандатів, чиї власники виконуватимуть свою роботу взагалі на безоплатній основі. Третя група «спеців» пропонувала танцювати від кількості населення – воно, мовляв, у нас невпинно скорочується, а «поголів’я» нардепів лишається тим самим. Кого ж вони в такому разі представляють?

Я є прихильником цифри 300. Це нічого, що в сесійній залі стане ще просторніше порівняно з часами, коли там засідало аж 650 депутатів. Більше простору – більші відстані від крісла до крісла, тяжче буде «кнопкодавити», грати в «танчики», писати дамам серця фривольні смс, які фіксує преса зі своєї ложі, чи просто занурюватися в Інтернет, коли на кону – питання державної ваги. Всі будуть як на долоні. Ну і плюс зекономимо на видатках, це вже – поза сумнівами.

Сполучені Штати Америки з населенням понад 300 мільйонів душ має скромний парламент – в Конгресі США засідає Палата представників, що складається з 435 депутатів, та Сенат, котрий налічує 100 осіб

Друга цифра, яку я загадував на початку – це рівень прохідного бар’єру.  Якщо з чисельністю Ради незалежна Україна ще не експериментувала, то з бар’єром ми трохи «погралися»: знижували його з 4% до 3%, а відтак підвищували до 5%. Наш нинішній 5-відсотковий бар’єр є  характерним для більшості виборних органів в демократичних країнах світу. ПАСЕ, щоправда, наполегливо рекомендує його зниження до позначки в 3 відсотки. Ми можемо з повагою вислухати наших європейських партнерів, але остаточне рішення – все таки за нами. Й не через впертість, а через краще розуміння специфіки.

Як і у випадку з чисельністю законодавчого органу, закордонний досвід щодо встановлення бар’єру слід вивчати, але не зводити до абсолюту чи бездумно калькувати. Тим паче, що тут є свої крайнощі:  від 2% у Данії та Ізраїлі до 10% в Турції.  Погано, коли занизький бар’єр не слугує захисним фільтром від потрапляння до парламенту тих політсил, котрі не мають на це достатніх підстав. Погано й коли зависокий процент заохочує домінування однієї чи двох політичних партій.

Кожна країна має цілковите право писати власні правила (якщо вони, звісно, відповідають демократичним нормам). В Німеччині, наприклад, можливе звільнення партій національних менших від вимірювання за процентною шкалою. Цікавий досвід, проте навряд чи він підійде нам. А от у Італії, Литві, Угорщина ті Польщі наявна диференціація щодо бар’єрів для партій та блоків (для партій вони є традиційно нижчими). Це можна було б взяти на озброєння з поправкою на той перехідний момент, який ми зараз переживаємо.

Я вважаю можливим встановлення виборчого бар’єру для партій на рівні 5% і для блоків – на рівні 7%. Це простимулює партійне будівництво в Україні, примусить партійних лідерів приділяти значно більшу увагу своїм «дітищам» замість біганини та судомних пошуків тимчасової вигоди від блокування з ким-небудь більш рейтинговим. Як то кажуть, виростити гарний англійський газон зовсім не складно – треба лише упродовж 300 років ретельно його плекати. З партіями в Україні – те саме.

Обстоювати зараз низький прохідний бар’єр (від 3% і нижче) можуть лише аутсайдери компанії – такі, як Комуністична партія абощо. Так само як і говорити про неповне представництво у парламенті політичних сил (через високий бар’єр) можуть ті, хто в цих силах не впевнений. Високий бар’єр як висока планка, взяти яку під силу не усім. Хто не може – хай старається, завойовує популярність та електорат. А хто не може (чи не хоче) старатися – хай дасть дорогу більш наполегливим. Парламент, врешті-решт, не благодійна організація, покликана «втішати» тих, хто плентається у хвості. Політика – трохи спорт і трохи мистецтво, де удача полюбляє сміливих та впевнених у собі.

Читайте также

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.