23 июля 2017, воскресенье

Усидит ли Кличко на двух стульях

комментировать
Як мери Києва у депутати ходили

Віталій Кличко не віднайшов велосипед, надумавши балотуватися до Верховної Ради. Усі чотири його попередники – Салій, Косаківський, Омельченко та Черновецький – пізнали на своєму віку владу як виконавчу, так і законодавчу. Щоправда, жодному з цієї четвірки не вдалося досягти ефекту «два в одному», хоча певні спроби здійснювалися.

Іван Салій був народним депутатом Верховної Ради з 1990 по 1992 роки. У 1990-му він балотувався у голови виконкому Київради (згодом цю посаду було скасовано, вважаймо її аналогом теперішнього мерського крісла), але вибори програв. Натомість у 1992 році його було призначено представником президента України в місті Києва (і цю посаду скасовано також), а ще – головою КМДА. З депутатством Салію довелося попрощатися – він достроково склав мандат парламентаря. Що ж стосується міськдержадміністрації, то керував нею Салій недовго – лише рік, до 1993-го. Пізніше ще раз став народним депутатом – у Раді ІІІ скликання.

Забравши у 1993-му у Салія портфель представника президента в Києві, Леонід Кравчук призначив на його місце Леоніда Косаківського. Наступного, 1994-го року, Косаківський балотувався у керівники Київської міської ради та переміг у двотурових виборах. У 1995 році вже новий президент – Леонід Кучма – призначив свого тезку-мера головою КМДА. Втім, вже за рік Кучма передумав і головою КМДА (при мері Косаківському) став Олександр Омельченко.  У 1998 році мали відбутися чергові вибори київського міського голови, які, щоправда, були відтерміновані до 1999-го. Саме тоді естафету мерства прийняв Олександр Омельченко, а Косаківський був обраний депутатом ІІІ скликання. Він ще намагався повернутися у мери на виборах 2002 року, але згодом свою кандидатуру з виборів зняв.

Віталій Кличко не віднайшов велосипед, надумавши балотуватися до Верховної Ради

Олександр Омельченко, як і Салій та Косаківський, став депутатом вже після завершення кар’єри міського голови. Десять років він очолював КМДА (з 1996 по 2006), сім років (з 1999 по 2006) – головував у міськраді. 76% голосів киян отримав Омельченко на виборах 1999 року і 73% – у 2002%. На хвилі популярності Омельченко балотується також й у президенти України (2002 рік). Ці вибори він, природно, програв, а відтак зазнав невдачі і на виборах столичних – у 2006-му Омельченко поступився кріслом мера Леоніду Черновецькому. У 2006-му Віктор Ющеко звільнив Омельченка з посади голови КМДА.  За рік по тому на позачергових виборах до Верховної Ради VI скликання він став народним депутатом від блоку «Наша Україна- Народна самооборона».   

В кожному з цих трьох випадків кар’єра депутата відіграла роль втішного призу для залишених без місця Салія, Косаківського та Омельченка. Водночас вона була й фінальним акордом їхніх публічних виступів. У велику політику ніхто з цієї трійки так і не повернувся. Були, щоправда, сміховинні спроби – на кшталт потуг Салія стати цьогоріч президентом України. Але такі демарші, звісно, мають на меті хоча б якось про себе нагадати. Бодай в останній раз.

Дзеркально протилежним було сходження у виконавчу владу у виконанні Леоніда Черновецького. Це – єдиний з київських мерів, котрий має у бекграунді три депутатські каденції. Черновецький був парламентарем у Раді ІІ, ІІІ та IV скликань. Його депутатський стаж нараховує 10 років – з 1996-го по 2006-ий. У 2006-му Черновецького було обрано мером, він же перебрав на себе й головування у КМДА. Подальша його історія є відомою – у 2010 році Черновецького звільнили з КМДА, а від мерства він відмовився добровільно – у 2012-му. Можливо, за інших обставин Черновецький повторив би досвід своїх колег і балотувався би зараз у Верховну Раду – аби завершити свою політичну ходу саме так, як це робили до нього.

Але Черновецього у жодних виборчих списках нема. Натомість Блок Петра Порошенка на вибори веде теперішній столичний голова Віталій Кличко.  Минуло трохи більше трьох місяців з моменту, коли Верховна Рада – за заявою самого Кличка – дострокового позбавила його мандату депутата у зв’язку з обранням мером Києва. Відтак та сама Верховна Рада (а також і ЦВК) матиме новий клопіт – чергову відмову Кличка від депутатства плюс реєтрацію того кандидата, котрому Віталій звільнить місце у списку. Це, звісно, за умови, якщо Кличко зробить вибір на користь Київради і відмовиться від парламенту.

Декларує він саме це, хоча політичні аналітики не виключають і зворотного сценарію. Віталій обіцяє залишатися мером і уникає відповіді на питання, навіщо тоді йому знадобився партійний список Порошенка. Задля демонстрації відданості молодшого партнеру – старшому? Чи підтвердження того, що Київ в особі його був, є і залишатиметься в орбіті інтересів президента?

Те, що Кличко відмовиться від мерства на користь депутатства, уявити практично неможливо. Хоча нічого нереального в цьому нема. Для Салія, Косаківського та Омельченка похід у Раду пом’якшив остаточне з’їжджання на маргінес. Можливо, і боксер-важковаговик також замислюється про забезпечення такого собі передпенсійного періоду, буферної зони, де можна відсидітися перед тим, як остаточно зійти на пси? Звісно, Кличко у цьому не зізнається. Так само, як він відмовлявся зізнатися і у планах на мандат.

Щоправда, звітуючи про перші «сто днів», Кличко аж ніяк не скидався на людину, готову попрощатися з кріслом на Хрещатику, 36. Звучали слова про боротьбу з корупцією та МАФами, кадастрові справи та земельні ділянки, аукціони та наповнення бюджету, Генплан та залучення інвесторів – словом, весь той набір з гасел та цифр, які чиновники традиційно артикулюють на подібних заходах. Не обійшлося і без не менш традиційного пафосу («один я багато зробити не можу – лише разом ми наведемо лад»), і без очікуваних паралелей з боксом («можу відзвітувати про перший раунд: за ці сто днів у нелегкому бою наша команда перемогла»).

Однак які насправді думки навідують Кличка – знає тільки сам Кличко. Його перший раунд відбувся, умовно кажучи, на хрещатицькому майданчику.  Другий заанонсовано на майданчику парламентському. Хто вийде переможцем у поєдинку між Кличком та Кличком, і де саме опиниться врешті збирач депутатських поясів – покаже час. Але видовище обіцяє бути цікавим. 

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.