11 декабря 2016, воскресенье

Иранская нефть и российская бензоколонка

комментировать
РФ предавала тех, кому клялась в братстве, и из-за менее важных причин. А тут на кону нефть

Паризькі теракти 13 листопада породили вже достатньо аналітики на тему того, хто і як використає їхні наслідки у своїх інтересах. Висновки загалом торкаються трьох моментів. В Україні посилиться антиєвропейська риторика (у виконанні Опозиційного блоку і йому подібних), у Франції зміцняться позиції правих сил (зокрема, друзів Кремля Марін Ле Пен та Ніколя Саркозі), а щодо Росії, то вона торпедуватиме створення антиІДІЛівськї коаліції і пропонуватиме себе на роль її флагману. З цим все більш-менш зрозуміло, проте залишається один не охоплений увагою момент.

Іранська нафта.

Після недавнього скасування санкцій на ринок виходить іранська нафта, і тим завдає відчутного удару по економіці Росії – «країни-бензоколонки», як назвав її колись сенатор Маккейн. Отримавши торгівельну свободу, Іран продаватиме свій паливний ресурс по будь-якій ціні, заявляє іранський міністр Біджан Намдар Зангане. Він анонсує: Іран поверне свою долю нафтового ринку, котра дорівнює 1 мільйону барелів на добу. І це при тому, що вже зараз пропозиція перевищує попит на 3 мільйони  барелів. «Бенефіс» Ірану просто обвалить ринок, остаточно здешевивши вуглеводні.   

Це дуже сильно не подобається не тільки Росії, а й Саудівській Аравії, яка зараз нарощує видобуток «чорного золота». Якщо так триватиме й надалі, то Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), яка встановлює квоти для своїх членів, втратить будь-який сенс. Тим часом стосунки між Іраном та Саудівською Аравією дедалі  гострішають, а от стосунки Ірану з Росією донедавна залишалися напрочуд безхмарними. Дарма, що ціна на нафту буквально добиває російський рубль, котрий здешевів до рівня 65 одиниць за долар і 70 – за євро.

І це ще не кінець історії, адже справжні нафтові пропозиції Іран репрезентує тільки на початку 2016-го, тож поки що ринок лише «розминається», готуючись до потужного вливання свіжої сировини. Росія, яка в принципі неспроможна толерувати когось зі своїх потенційних союзників, має дуже сильно «не любити» Іран, котрий позбавляє її останньої нафтової надії. І хоч російська Вікіпедія і розписує безхмарні ірано-російські стосунки, які «склалися у 1592 ще за Рюриковичів та династії Сефевідів, що правила в Ірані», реальне життя в теперішньому часі вносить свої корективи.

Паливо – це все, що Росія має на сьогодні і чим вона є

Я майже впевнений в тому, що теракти у Парижі Росія використає ще й для того, аби за всяку ціну скомпрометувати Іран і віднайти, чи то пак, вигадати докази його зв’язків з ІДІЛ. Якщо це вдасться їй бодай на йоту, можна буде помріяти про відновлення обструкції щодо Ірану і про нейтралізацію цього сильного нафтового гравця.

Абсурдно? З одного боку – так. Адже Іран не є і не був союзником ІДІЛ, його позиція в цьому питанні є гранично чіткою й зрозумілою.  Але Путін не був би Путіним, якби бодай не спробував викрутити зі, здавалося б, цілком безнадійної ситуації, якийсь власний інтерес.

Ймовірно, що чіткої стратегії щодо Ірану на сьогодні немає. Але в російських ЗМІ сходять перші паростки антиіранської кампанії. Щось на зразок пробного каменю, доки з Кремля не надійде більш рішучих вказівок. Протягом першого тижню після теракту 13 листопада росмедіа писали про те, що Іран, як не крути, а має таки свій власний чинш від існування ІДІЛ. В чому ж полягає вигода Ірану? Перші відповіді були позбавлені як логіки, так і конкретики: ІДІЛ, мовляв, мимоволі сприяє підсиленню іранського впливу на регіон, адже Ірану випадає рідкісна нагода спробувати зблизити шиїтський та сунітський табори.

Однак за якийсь час все було переставлено з ніг на голову. Іран (в інтерпретації російських журналістів) вже не намагається «зшити» прірву між шиїтами та сунітами, а, навпаки, мріє про пригноблення останніх. РосЗМІ заходилися цитувати голову МЗС Бахрейну Халіда бін Ахмед аль-Халіфа, який заявив, що Іран представляє собою таку ж саму небезпеку, як і ІДІЛ.    

Аль-Халіф прямо звинуватив Тегеран у спробах скинути владу в країнах сунітського світу. Зрозуміло, що для Бахрейну – це дуже болюче питання, адже ситуація в цій країні різко загострилася в 2011 році на хвилі «арабської весни». Тоді по всій країні відбувалися масові заворушення шиїтського населення, котре становить більшість в державі, якою править сунітська династія. Ще тоді відповідальність за ці події Бахрейн переклав на Іран.

Слід зазначити, що наразі Бахрейн активно «дружить» із Саудівською Аравією в межах військової компанії проти хуситів (а це ще один воєнізований різновид шиїтів), відтак має спільні з саудитами погляди на Іран. Коаліція Бахрейну та Саудівської Аравії, окрім військового аспекту співпраці, має ще одну спільну точку дотику. Все ту ж-таки нафту. Бахрейн також дуже потерпає від різкого зниження цін на нафту. А Саудівська Аравія потерпає від суперництва з Іраном, який претендує на частину нафтового ринку.

Все це, разом узяте, може привести їх в обійми Кремля, якому глибоко плювати і на шиїтів, і на сунітів, але якому має надзвичайно заімпонувати ідея про те, що між Іраном та ІДІЛом можна поставити знак рівняння. 

Найближчі події або спростують, або підтвердять цей прогноз. І хоч до недавнього часу Росія та Саудівська Аравія були, м’яко кажучи, опонентами, нова реальність, ймовірно, привнесе струю тепла та взаєморозуміння у ці суворі стосунки. Недарма російське Міненерго заявляє про домовленості щодо запуску спільних проектів, зокрема, у високотехнологічній царині. А Бахрейн й поготів розвиває військову співпрацю з РФ. 

Що ж стосується Ірану, то тут, навпаки, спостерігається деяке охолодження відносин. Аналітики відзначають, що Москва втрачає дипломатичні важелі впливу на Іран. Адже необхідність у посередництві Росії в переговорах між Заходом та Іраном відпала. До того ж, Іран уклав багатомільярдні торгові угоди з Європою і з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону, в результаті чого значення РФ для Ірану зменшилося. Антизахідні «яструби» з близького оточення Кремля сприйняли цю диверсифікацію ділових відносин несхвально. Але це, здається, вже дуже мало хвилює Іран.

Тож гра Москви довкола Ірану триватиме. Росія зраджувала тих, кому клялася у братерстві, й через менш вагомі причини. Коли ж на кону нафта – «бензоколонка» не стримуватиме себе й поготів. Бо власне, паливо – це все, що Росія має на сьогодні і чим вона є. Ставка надто висока, аби її програти. 

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.