10 декабря 2016, суббота

Мечты Яценюка – дать газу

комментировать
Что мешает Украине полностью перейти на газ собственного производства Мечты Яценюка. Сможет ли Украина отказаться от российского газа, - мнение

«За 10 років Україна має на 100% забезпечувати власні потреби у природному газі. Ми навічно повинні злізти з «голки» газової залежності. Маємо перейти на газ власного видобутку, а для цього – перейти на ринкові ціни», – говорить прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. За 10 років самого Яценюка, швидше за все, не буде при владі, і за виконання (а, точніше, невиконання) цього амбітного проекту ніхто не відповість. А шкода.

Цікаво, що. ще будучи представником опозиції, Яценюк казав про нагальну потребу кожного українця «отримувати газ українського видобутку, вартість якого від $70-100». Сьогоднішні заяви очільника Кабміну, в принципі, не протирічать його словам кількарічної давнини, але тодішні тези Арсенія Петровича мали продовження.

«Населення споживає 18 млрд кубометрів газу на рік, а ми добуваємо 20 млрд кубів, – казав він. – Цей газ нам не віддають, його продають промисловим підприємствам по $300-400, а різницю кладуть собі в кишеню. Тоді цю різницю українські олігархи відправляють до офшорних зон, де зберігаються їхні кошти», – зазначав Яценюк у 2013 році.

Уряд обіцяв до кінця 2014 року повернути державні активи, незаконно виведені за кордон. Для цього передбачалася, зокрема, денонсація конвенції між Україною та однією з найбільш відомих офшорних зон – Кіпром. Денонсація так і не відбулася, а боротьбу за активи відкладено до кращих часів. Але повернемося до українського газу.

Винуватцями дефіциту палива власного видобутку Яценюк бачить вже не корупціонерів від енергетики, котрі продають дешевий газ підприємствам, а приватні газодобувні компанії. З того обсягу газу, який отримують з українських надр, 12 мільярдів кубів припадають на державні компанії, а решта – на приватні. Ці приватні компанії, гнівається Яценюк, реалізують свій продукт за ринковими цінами, а раз так, то їхні надприбутки мають йти до бюджету. «Тому уряд встановив 70% податку на такий «приватний» газ», – говорить він.

Мрія, озвучена Яценюком – «я хочу звести споживання російського газу до нуля» – повинна мати практичне опертя

Забігаючи наперед, зазначу, що урядовцям таки вистачило розуму зменшити акциз для розробників газових родовищ. Міністр енергетики повідомив про згоду Кабміну на те, аби для компаній, які піднімають газ з позначки до 5 км, рентна плата була знижена до 35%. А для тих, хто експлуатує більш глибокі свердловини, – до 15%.

А тим часом загрози 70-відсоткової рентної ставки ледь уникнула і державна компанія «Укргазвидобування», відповідальна за 2/3 всього палива, яке виробляє Україна. Міністр фінансів Наталія Яресько вже була заанонсувала збільшення акцизу для «Укргазвидобування», мотивуючи це потребою покрити у 2015 році 12,5 мільярда гривень додаткових державних дотацій. 

З чим можна привітати Арсенія Яценюка та його Кабмін, так це з винайденням не баченого досі ноу-хау. Щоб простимулювати виробника певної продукції (як державного, так і приватного), уряд робить його діяльність абсолютно нерентабельною, відбираючи левову частку прибутку. І це – один з тих способів, за допомогою котрих Яценюк сподівається перейти на стовідсоткове споживання газу власного видобутку. 

Слід зазначити, що вже зараз в Україні діє одна з найвищих у Європі податкових ставок для розробників надр. Діловий клімат в Україні і без того ускладнює політична нестабільність і високі ризики форс-мажорних обставин, викликаних війною на Сході. А з тими рентними ставками, які намагався впровадити Кабмін, про нових інвесторів газовидобувної галузі, можна забути відразу.

Для нарощування обсягів видобутку газу на українських родовищах існує традиційний рецепт – залучення ефективних технологій та інвестицій. За розрахунками американської консалтингової компанії IHS CERA, оптимальний обсяг щорічних капіталовкладень в український газ повинен становити не менше 1 млрд. доларів. Поки ж ситуація в країні сприяє не залученню, а відтоку капіталу. Інвестори залишають український газодобувний сектор, демонструючи тим самим недовіру до перспектив його розвитку.

Наприклад, у грудні 2014 року американська компанія Chevron відмовилася від реалізації проекту з видобутку сланцевого газу в західній Україні, вказавши серед мотивів дворазове збільшення податкового навантаження на галузь. З цієї ж причини британська нафтогазова компанія з активами в Україні JKX Oil & Gas не тільки оголосила про зупинку програми буріння свердловин на 2015 рік, а й затіяла судову тяжбу з Україною в арбітражі Торгової палати Стокгольма.

Що ж у такій ситуації робить український уряд? (Звісно, крім спроб вирішити проблеми держбюджету за рахунок нафтогазовидобування). Уряд виголошує ще одне гасло: наростити видобуток газу шляхом освоєння нових родовищ. Що ж, справа цілком гідна, але реалізація мети, як завжди, шкутильгає на обидві ноги.

Відповідальність за нові родовища Кабмін кореспондує все тій же державній компанії «Укргазвидобування». Останній міністерство енергетики дало чіткий наказ: розробити шість нових покладів вуглеводню. Мова йде про Західно-Старовірівське, Кобзевське, Горобцівське, Євгеніївське та Дробишівське газоконденсатні родовище, а також Валюхівське нафтогазоконденсатне родовище.

Але річ у тім, що протягом тривалого часу газ власного видобутку у державної компанії «Укргазвидобування» компанія «Нафтогаз» купувала (і продовжує купувати) по $30 за кубометр. За умов таких «надприбутків» «Укргазвидобування» відверто здеградувало і пригальмувало власний видобуток. Компанія не вкладала гроші в модернізацію, не закуповувала сучасне обладнання. Відтак питання без відповіді: де тепер візьме вона гроші на освоєння нових родовищ, щоб нині зменшити залежність України від російського газу?

Для збільшення об’ємів видобутку українського газу і початку робіт з пошуково-розвідувального буріння, для поліпшення інфраструктури, технічного переоснащення бурового парку потрібні інвестиції. А охочих вкладати гроші у розробку нових газових родовищ навряд чи знайдеться багато. І перша причина тому полягає у війні, яка палає саме на тих територіях, де знаходиться частина покладів. Друга ж – у вже описаних вище фінансово несприятливих умовах для інвестування. 

Відтак Кабміну та його голові належиться визначитися з пріоритетами: або вони і далі позбавляють мотивації потенційних газовидобувачів і не переймаються модернізацією підприємства, від котрого так багато очікують і котрому мало дають, або ж починають робити щось більше, аніж порожні заяви. Мрія, озвучена Яценюком – «я хочу звести споживання російського газу до нуля» – повинна мати практичне опертя, аби не лишитися всього лише мрією.

Адже між «я хочу» і «я можу» (чи «я знаю, як») – велика дистанція.

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.