9 декабря 2016, пятница

Зачем Украину заставляют уступать Путину

комментировать
Запад почувствовал, что Киев согласится на любые его условия, и теперь собирается разделаться с РФ ценой Украины

Досі залишається незрозумілим, чому, викрутивши українцям руки з підписанням «Мінська-2», лідери Євросоюзу вирішили остаточно принизити своїх асоційованих партнерів виконанням підступних забаганок ворога?

Справді, з візитом до Києва єврокомісара ЄС Йоханеса Хана з принизливими для України пропозиціями, а згодом помічниці держсекретаря США Вікторії Нуланд, візит якої дивовижно співпав з голосуванням у ВР по змінах до Конституції, розпочався новий етап розв’язку українського конфлікту.

Тепер питання постало уже не в площині політики, а в площині моралі й збереження власної гідності.

Погодившись на вкрай невигідні для країни умови при підписанні угоди Мінськ-2, українська влада, очевидно, переступила розумну лінію компромісу й дала зрозуміти, що виконає усе, що попросять західні партнери. Аби вони лише не припиняли хай навіть такого убогого, порівнюючи з Грецією, фінансування їхньої державної недієздатності.

Захід відчув, що нинішні українські лідери, не зумівши провести швидке й ефективне реформування країни, готові принаймні допомогти їм поставити Росію на місце й остаточно закрити питання щодо існування останньої світової імперії.

По масштабу нового задуму схоже, що це була ідея не Брюсселю, а Вашингтону.

Україна має виступити в якості отруйної консерви для Москви

Київ отримав рекомендацію погодитися на виконання «пізніх» вимог Мінська-2, не очікуючи, поки проросійські бойовики виконають свої найгарячіші, а саме припинять обстріли, відведуть важку зброю і обміняють полонених за принципом «усі на всіх».

Іншими словами, задля можливого умиротворення бойовиків ЄС рекомендує кардинально змінити алгоритм виконання Мінська-2. Тобто спочатку повна амністія всім бойовикам, практично повна незалежність регіону від центральної київської влади зі своїми військовими формуваннями, судами й прокурорами. Плюс «захищене» бюджетним рядком фінансування цього Гуляйполя за рахунок української казни.

Очевидно, за задумом ідеологів цього очевидно принизливого для нас кроку Україна має виступити в якості отруйної консерви, котра діє поволі, але зрештою має вбивчу дію. Ну а якщо консерва не зможе регенеруватися й поновлюватися, то це вже проблем самої консерви. Врешті, знезаразять і віддадуть на доїдання сусідам. Бо і Польща, і Румунія, і Угорщина, й Словаччина не такі вже й ситі. І ніякої мороки.

Втім, логіка в наших американських і європейських друзів могла бути й такою: якщо ви місяцями під снігом і морозом на своєму Майдані можете терпляче очікувати від примітива Януковича змінити своє рішення щодо євроінтеграції, то чому вам, таким мирним, добрим і великодушним не продемонструвати перед злим Путіним зразок свого непротивлення й великодушності?

Дайте їм все, що вони просять, продемонструйте світові своє благородство. Вони не зрозуміють? Гаразд, але ж ми вами захоплюватимемося, весь світ вами захоплюватиметься! А особливо наші бізнесмени, котрі несуть хоч і невеликі, але втрати від неможливості через санкції щодо РФ звалювати туди весь європейський непотріб.

Гаразд, може, й не всі так думають. Комусь може здатися, що це не зовсім чесно. Оскільки пів-Європи є гарантами української незалежності згідно Будапештського меморандуму. І це зовсім несправедливо, оскільки всі добре знають і розуміють, хто є агресором і ініціатором воєнних дій.

Врешті, геть не мудро, оскільки створює небезпечний прецедент вседозволеності й права сили на європейському континенті.

Але чому заради свободи й незалежності однієї з найкорумпованіших країн світу вони, європейці, мають чимось жертвувати? Лише для того, щоб українців і далі грабували українці? Так, вони проводять реформи й змінюють правила гри, бажаючи все наставити на європейський лад. Гаразд, коли закінчать – нехай приходять.

І в цій логіці є своя правда. Але не вся.

На жаль, з усього видно, що українське керівництво досі перебуває в стані анабіозу й не має власної стратегії. Тому змушене з черевиків вискакувати, намагаючись виконати всі побажання й рекомендації Заходу.

А Захід, схоже, переконавшись у неможливості реформування РФ, вирішив скористатися низкою сприятливих обставин і розпочав ще й стратегічну гру з відсторонення Володимира Путіна від влади і перетворення Російської Федерації на низку окремих країн, котрі б спокійно й лояльно торгували всілякою сировиною. Для цього й нагодилася Україна як плацдарм для розв’язання стратегічної мети.

Взагалі мета цікава, але, здається, вони вирішили це зробити з допомогою країни, якої їм не шкода.

Залишається лише з’ясувати: чи готові українці зі своїми трьохлінійками і автоматами Калашнікова протистояти російським Градам і Арматам заради спокою розніженого й ситого європейського бюргера й реалізації стратегічних планів його еліти?

Чи готові й далі українці (і як довго?) терпіти власну політичну еліту бізнесменів-схемщиків, не здатних на генерування стратегічних національних завдань і тим більше на їх реалізацію? Схоже, готові. Поки готові. Але бездумне й безвольне виконання забаганок ворога, які із власних інтересів підтримують ніби як твої друзі й нинішні керівники, можуть привести до надзвичайних наслідків.

Не варто забувати, що лукаві дипломати справу мають з народом, для якого свобода завжди була принципом. І цей народ міг приховувати цю свою якість, але вона в нього завжди залишалася. Так, це народ терплячий. Занадто терплячий. Але чи варто зловживати його терпінням? Стверджуєте, що конфлікт не можна розв’язати воєнним шляхом? А яким іще чином можна припинити річну війну із зовнішніми загарбниками? Проханням про мир? Капітуляцією? Умовляннями?

Є найефективніший спосіб розв’язати проблему: всі політики країни на чолі з президентом мають негайно віддати своїх синів в діючу армію. Бажано одразу на лінію фронту. Запевняю, що ситуація в Збройних силах негайно радикально зміниться: з’явиться адекватне керівництво Генеральним штабом, радикально поліпшиться озброєння, матеріально-технічне забезпечення, припиниться масова контрабанда. Війна не триватиме роками в окопах, війна досить швидко закінчиться. І закінчиться переможно. Не вірите? А давайте спробуємо. Я вас запевняю: тоді цю країну таки буде кому пожаліти.

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.