19 августа 2017, суббота

Зажженная свеча. Почему мы снова забываем о преступлениях РФ

комментировать
Если бы мы все время помнили о том, как Москва устроила геноцид наших предков, то, наверное, иначе строили бы отношения со своим сумасшедшим соседом

У річницю Голодомору свічку пам’яті запалювали президент і його колеги-попередники, прем’єр та міністри. Ви це мали бачити по телевізору. Я про це розповідав по телевізору. Робота у мене така. А після неї я вирішив додому піти пішки і порахувати, скільки свічок побачу у вікнах столичних багатоповерхівок. І знаєте, скільки нарахував? Нуль. Напевно, люди їх вже загасили, - подумав я. Але перед тим все ж встиг розчаруватися. А ще подумав: а наші президенти запалили свічки у себе вдома? Там, де маленький вогник не побачать телевізійні камери? А міністри?

Навряд чи хтось з них живе на бульварі Шевченка, яким я спускався з центру.

Потім я спробував згадати, чи був голод у нашій родині. Був. Моя бабуся Лідія Миронівна народилася 1937 року. Її назвали на честь старшої сестри Ліди, яка померла у 33-му році. Сім’я тоді голодувала. Якось мій прадідусь приніс додому рибу. Її «червона мітла» не змогла всю вимести з річок.

Ви пам’ятає відчуття, коли з самого ранку нічого не їли, і лише ввечері приходите додому та нарешті нормально їсте? А тепер збільшіть це відчуття у разів так сто. Відчуваєте цю радість від передчуття приємної ситості? І ось моя прабабуся приготувала принесену рибу. Без солі та олії. Нічого цього не було в домі. Організм маленької Ліди вже не зміг прийняти цієї їжі. Їй було 5 років.

А потім я згадав, як колись, ще студентом, потрапив в Український дім на урочисте вшанування жертв голодомору. Згадав, як нам тоді показували документальний фільм, у якому зібрали тих, хто пережив голод. І там була бабуся, яка після пережитого все життя зберігала на горищі сухарі, сушені яблука і ще щось. З року в рік вона перевіряла і поповнювала свій клунок, який висів у кутку на поперечній балці. Ця бабуся так робила, бо боялася голоду. Пам’ятаю, як тоді якийсь лікар чи психолог ще сказав: «страх голоду невиліковний». Думаючи про це, я автоматично зайшов у супермаркет недалеко від дому.

25 тисяч померлих за добу. 10 мільйонів за весь час. Чверть теперішнього населення нашої країни

Вже майже в кінці своєї годинної прогулянки мене не сказати, щоб налякав, але насторожив звук вибухів. Це був феєрверк. З десяток залпів. Знаєте, коли найперші два вибухи у тебе викликають певний острах і рефлексивне озирання, щоб зрозуміти що і де відбувається? Мабуть, позбудуся цього відчуття, коли закінчиться АТО, або коли перестану працювати у новинах.

І я знову згадав про наших посадовців, які несли свічки до меморіалу «Пам’яті жерт голодомору». Потім мені стало цікаво, чи робили це мої сусіди. Я подумав: а що, як вони проігнорували цю традицію. Вона досить нова для нас. Але вони ж, мабуть, роблять олів’є на Новий рік, вітають колег чи друзів з професійним святом. Може, хтось з них нещодавно святкував Хелловін. Це вже традиції. Але про цю національну, мабуть, забули. Національна амнезія - національна хвороба українців, про яку ми весь час забуваємо. Зачароване замкнене коло якесь. 

Якби ми весь час, а не лише у четверту суботу листопада, пам’ятали про те, як Москва влаштувала геноцид наших предків, то мабуть, ми б інакше будували стосунки зі своїм схибленим сусідом. Ми б ще у 90-тих роках домоглися визнати провину у геноциді самопроголошеної правонаступниці СРСР (Німеччина ж визнала свою провину у Другій світовій), а не називали Москву своїм братом.

Потім згадав цифру, яку прочитав у новинах — 25 тисяч померлих за добу. 10 мільйонів за весь час. Чверть теперішнього населення нашої країни.

З такими думками я увійшов у квартиру. Знайшов свічку, запалив її і поставив на підвіконня.

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.