3 декабря 2016, суббота

Какая судьба ждет переселенцев из Донбасса

комментировать
Украинская власть приняла закон, который не обеспечит всем вынужденным переселенцам равную помощь и защиту

19 листопада 2014 Президент України підписав закон "Про права і свободи внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон про ВПО). Закон відображає готовність української влади надати належну відповідь тривалій критиці. Наприклад, Закон задовольняє три основні вимоги, висунуті правозихасною організацією Human Rights Watch: запроваджує єдиний державний реєстр переселенців, спрощує процедуру реєстрації осіб і вживає заходів, спрямованих на підвищення інформованості про роботу урядових агентств з проблем вимушених переселенців. Цей закон також надає гарантії захисту низки освітніх, майнових і трудових прав, а також регулює надання гуманітарної допомоги за рахунок розширення і модернізації комплексу заходів, запроваджених Законом "Про забезпечення прав і свобод громадян та правового режиму на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон про окуповані території). Втім, існує ряд важливих питань, які або повністю або частково проігноровані законодавцем.

Оскільки не існує загальновизнаного визначення внутрішньо переміщених осіб в міжнародному праві, держави мають повну свободу щодо визначення цієї категорії осіб у внутрішньому законодавстві. Новий закон захищає лише громадян України, в той час як серед людей, які постраждали від конфлікту, є багато осіб без громадянства або іноземних громадян, які протягом довгого часу або постійно проживали на території конфлікту. Більш широке визначення стає важливим, якщо зважити на захист сімейних прав, які конкретно не регулюються новим Законом про вимушених переселенців. Він не може безумовно гарантувати членам сім’ї рівне право на захист: наприклад, в ситуаціях, коли дитина є громадянином України, а її батьки - іноземні громадяни.

Важливим викликом для нового законодавства стане налагодження відносин між переселенцями і громадами, які їх прихистили. Правозахисні та неурядові організації висловлювали занепокоєння через дедалі більше невдоволення західноукраїнського населення через зростання кількості вимушених переселенців зі Сходу. Проте, така проблема не дивна: населення, яке приймає переселенців, робить це за рахунок власних значних витрат. В українському сценарії це питання додатково ускладнюється помітними культурними відмінностями між Заходом та Сходом. Уряд ризикує погіршити і без того складні відносини, виділивши категорію ВПО для надання їм додаткових пільг. Наразі найкраща порада для уникнення такого ризику – задовольнити потреби громад, які зазнали впливу від масового переміщення (не тільки ВПО, але і громадами, які їх приймають, разом із іншими особами, які сприяють реабілітації переселенців).

Світ уважно стежить за тим, як Україна буде виконувати обіцянки, закріплені в новому законодавстві

Інша першочергова проблема, яку підкреслюють усі міжнародні правозахисні організації – виокремити серед переселенців і надати додатковий захист групам з притаманною уразливістю. Дослідження демонструють, що деякі категорії осіб під час конфлікту є більш уразливими, ніж інші: неповнолітні, батьки-одинаки, самотні чи вагітні жінки, літні люди, інваліди та члени національних чи релігійних меншин. Ці групи населення найбільш часто стикаються з сексуальною або економічною експлуатацією, виключенням з участі в політичному житті, труднощами, які стосуються доведення їх прав на землі чи нерухомість, лікування.

Закон про ВПО не пропонує новий конкретний механізм його виконання або положення, які передбачали б відповідальність урядовців за збої в його реалізації. Найбільш спірним з усіх прийнятих положень є стаття, яка передбачає, що відповідальність за виплату постраждалим компенсації покладається на державу, яка спричинила переселення осіб актом агресії проти України. Аналогічне положення про відповідальність Росії за порушення громадянських і політичних прав міститься у Законі про окуповані території. Таке положення про міжнародну відповідальність Росії можна буде включити до законодавства тільки після того, як міжнародний суд ухвалить відповідне рішення. Поки що немає жодного міжнародного судового органу, який визнав би відповідальність Росії за будь-які правопорушення на території України. Українська влада повинна зосередитися на власній відповідальності щодо захисту своїх громадян, а не шукати альтернативні шляхи, щоб перекласти вину на Росію.

Український підхід до врегулювання проблем, спричинених військовим протистоянням, ділить постраждалих від конфлікту на дві великі групи: громадяни, які переїхали з окупованих територій (відповідають критеріям Закону про ВПО) і громадяни, що залишилися (охороняються законом про окуповані території). Така логіка залишає різні соціальні категорії без належної уваги.

У світовій практиці проблеми з переселенцями вирішується в трьох основних напрямках: (1) заходи, спрямовані на запобігання переміщення; (2) заходи, вжиті під час переміщення; і (3) заходи, які підвищують ймовірність повернення переміщених осіб. Україна, натомість, робить спробу розв’язати проблемні питання в дуже хаотичному порядку: замість задоволення потреб певної соціальної групи на кожному з трьох етапів переміщення, законодавці намагаються вжити єдиний захід, який би діяв протягом невизначеного періоду часу (наприклад, реєстрація або поселення) і «прив’язати» певні права до цих заходів (наприклад, возз'єднання сім'ї, як принцип політики реєстрації). Хоча концепція ВПО є відносно новою і важко судити про ефективність цієї конкретної логіки, українська влада повинна бути більш обережною при обранні механізмів захисту переселенців.

В цей напружений момент “замороженого” конфлікту і кризи із дедалі інтенсивнішим переселенням уряд найбільше зацікавлений у демонстрації здатності держави повернутися до звичайного життя, стабільності і безпеки. Одним із найяскравіших показників такого стану є простий факт: у країні більше немає людини зі статусом ВПО, і жодна особа не вимагає додаткового захисту з боку держави у зв’язку із втечею із зони конфлікту. З іншого боку, держава може бути зацікавлена в запобіганні асиміляції ВПО у громадах, які їх приймають: невзмозі прижитись в інших громадах країни, переміщені особи будуть зберігати легальний інтерес у поверненні до своїх окупованих територій (і приєднанні цих територій назад до своєї країни). Світ уважно стежить за Україною: який саме шлях вона обере, і чи виконає законодавчо закріплені обіцянки.

Коментар був підготований автором аналітичного блогу VoxUkraine для JURIST, веб-центру правових досліджень при Школі Права Університету Піттсбург. Оригінал статті знаходиться тут.

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.